Вівторок, 16 травень 2023
Галя
Земля святкує і веселиться, радіє і небо вознесінню нині Творця творіння, що волею з’єднав роз’єднане. (Пісня 3 на Утрені свята)
Вознесіння – це внебовзяття людини разом із тілом (пор. Бт. 5,24; ІІ Цар. 2,11), а в контексті християнства – це подія вознесіння Христа разом з тілом на небо на 40-й день після Пасхи. Загалом число 40 має особливі конотації у Біблії: 40 днів мандрівки пустелею, 40 днів потопу, 40 днів посту Христа і т.д. Ця подія знаменує собою завершення земної діяльності Христа. Це звершення спасіння й «обоження Його людської природи, що стає невидимою для людського ока», як говорить Атанасій Великий, а Іван Золотоустий доповнює, що «в людськості Христа все людство остаточно підноситься на небеса, наше вічне безсмертя сповнено остаточно (пор. Фил. 3, 20)». Сама подія має радісний характер з есхатологічними нотками, хоча з людської перспективи відчуття втрати фізичної присутності Вчителя поєднується із надією. Однак з Вознесінням не завершується місія Христа, бо нести добру новину – це буде завдання апостолів.
Детальніше...
Четвер, 18 лютий 2021
Галя
Субота, 19 червень 2021
Галя
В другій главі Діянь Апостолів читаємо про Зіслання Святого Духа на апостолів, яке відбувається в день юдейського свята П’ятидесятниці (Ді 2,1-13). Далі йдеться про те, як Петро виголошує свою першу проповідь (Ді 2,14-41), пояснюючи присутнім зміст того, що відбулося та цитуючи Старозавітні тексти. На завершення другої глави маємо розповідь про першу християнську спільноту (Ді 2,42-47), яка назавжди залишиться прикладом досконалої спільноти, яка побудована на принципах євхаристійної єдності, любові, спільності благ і постійно перебуває в апостольській науці.
Оскільки ключовою подією цієї глави є Зіслання Святого Духа, то для початку зазначимо кілька її особливостей, а згодом перейдемо до детальнішого розгляду 2 глави книги Діянь, звертаючи більше уваги на Старозавітні тексти та ідеї, які Лука, автор Діянь, так майстерно вкомпоновує у цю розповідь.
Детальніше...
Четвер, 06 квітень 2023
Галя
Днесь спасення нашого начало, і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається, і Гавриїл благодать благовістує. Тому і ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся Благодатна, Господь з Тобою. (Тропар Благовіщення, гл. 4)
Джерелом на яке опирається християнське мистецтво у візуалізації події Благовіщення є Євангеліє від Луки (1, 26-38), а також апокрифічні тексти, такі як Протоєвангеліє Якова, Євангеліє Псевдо Матея, вірменське Євангеліє дитинства Христа. Євангелист Лука не згадує про місце, де ангел з’явився Богородиці, тоді як апокрифічні джерела говорять про два місця появи ангела: джерело (Євангеліє Псевдо-Матея) та криниця (Вірменська Євангелія). Цікаво, що попри здавалося б значущість цієї події для християнства, з ранньохристиянського періоду маємо небагато пам’яток, які зображають Благовіщення, а на рельєфах саркофагів III-IV ст. цей сюжет практично відсутній. Перші спроби зобразити цю подію вже помітні у розписах катакомб, зокрема в катакомбах Пріскілли (кін. ІІ – поч. ІІІ ст. – фото 1), де можна побачити сидячу на стільці жінку, яка одягнена як знатна матрона, а обабіч – чоловіка у туніці з піднятою вверх рукою. Тут ангел зображений ще без типових для нього атрибутів: крила та жезл. Сама модель зображення діалогу між двома особами буде запозичена із античності. Цю сцену науковці трактують дуже по-різному та все ж найчастіше як сцену Благовіщення. В розписах катакомб (катакомби св. Петра та Марчеліно, катакомби Віа Латіна – фото 2, 3) зустрічаємо дуже мало зображень цієї події, а ті, які є, ще не містять деталей, що з’являться під впливом апокрифів: веретено, кошик, дзбан, книга.
Детальніше...
Середа, 07 грудень 2022
Галя
Від початків християнства і до тепер есхатологічна та апокаліптична тематика залишається дуже важливою для кожного християнина. Це стосується, перш за все, таких текстів Святого Письма, як: Одкровення Йоана Богослова, пророцтв Старого Завіту, слів Спасителя, які говорять про друге пришестя Христа, Страшний суд та переображення світу, щоб «коли настане повнота часів, здійснити його – об'єднати все у Христі: небесне й земне» (Еф. 1,10). Ця тема знайшла також своє особливе вираження у візуальному образі. Власне богословська концепція появи Христа у повноті слави та величі в кінці віку, як сповнення божественного промислу щодо світу, і лягла в основу іконографічної композиції під назвою «Спас у силах» (або «Спас у славі»), яка вважається складним та насиченим, з богословської точки зору, образом, цілим богословським трактатом. Окреслимо головну проблематику цього іконописного зображення і його богослов’я.
З іконографічної точки зору не існує єдиного трактування зображення «Спас у Силах», а мистецько-богословське середовище висуває різні факти, гіпотези і думки щодо його походження та змісту. Хоч ця тема добре висвітлена в науковій літературі, вона і далі залишається предметом дослідження науковців, з огляду на появу щораз нових фактів. [1]
Детальніше...
Вівторок, 08 березень 2016
Галя
Як би строкато не було поділене людство, на всіх п’яти континентах усе чіткіше виділяються дві групи: одна – за Христа, друга – проти Христа. Він є центром світової історії – й Кимось набагато більшим за це.
Питання, про яке тут ідеться, серйозніше від усіх інших: або вірити у Нього – безумство, або ж відмовитися вірити у Нього є найважчою провиною.
Чому ми віримо в Христа?
Детальніше...
Вівторок, 11 жовтень 2022
Галя
Візантійська богослужбова традиція характерна розмаїтістю та багатством піснеспівів, серед яких окреме місце займає такий жанр поезії як Акафіст – хвалебно-поетичний гімн на честь Христа, Богородиці чи святих. Тематика Акафісту неодноразово була темою зацікавлень науковців, не лише як різновиду літературного жанру, але як твору догматичного змісту. Недаремно сам текст за його поетичність, багатообразність та символізм називають словесною іконою. Найдавніший акафіст був написаний у VI ст. та присвячений Богоматері в подяку за врятування Константинополя перед ворогами. Згодом була запроваджена служба Акафіста у п’яту суботу Великого посту, а сам гімн співали перед іконою Богородиці. Автор тексту – невідомий. Авторство приписують Роману Солодкопівцю, Григорію Пісіду та ін. Цей жанр поезії, зі складною структурою та формою, насиченістю та багатообразністю тексту, багатою богословською думкою, зайняв особливе місце у спільнотно-приватній набожності і за його зразком почали створювати інші акафісти: до св. Миколая, св. ап. Петра та Павла та ін.
Детальніше...
П'ятниця, 27 січень 2012
Віктор
І. Сутність таємничого мороку. Надприродна, надбожественна і всеблага Тройця, наставниця християнської Богомудрости, направи нас до більш ніж недоказового і більш ніж сонячного й найвищого порядку таємних одкровень, туди, де прості, абсолютні і незмінні таємниці богослов’я відкриваються у всесвітлому мороку мовчання та його святій науці. Цей морок світить у найтемнішій пітьмі, перевищує будь-яке світло, залишаючись у недосяжності і небаченні, сповнює всекрасивим блиском розум, який заполонили очі [1]. Принаймні такими нехай будуть мої бажання. Ти ж, о любий Тимотею, при наполегливому вправлянні та таємному спогляданні, відкинь почуття і напругу розуму, усе чутливе і все зрозуміле умом, усе, що існує і не існує, щоб незнаним шляхом здійнятись тобі, наскільки ти це зможеш, і поєднатись з тим, що перевищує і суще і пізнання. Тоді ти завдяки вільному, абсолютному і чистому відреченню від себе та від усіх речей здіймешся до справжнього надприродного променя Божественного мороку, відкинувши все, ставши вільним від всього.
Детальніше...
П'ятниця, 05 лютий 2021
Галя
Понеділок, 14 лютий 2022
Галя
Св. Франциска Ассізького часто зображають як середньовічну постать, що сентиментально любила природу, розмовляла з птахами, проповідувала Євангеліє рибкам, рятувала життя черв’яку, який заповз серед дороги. Проте, Францискове сприйняття сотвореного світу – це не просто романтизм і сентименталізм. Радше, він сприймає весь світ через призму стосунків Бога і Його творіння. У цих стосунках центральну роль відіграє те, що Франциск і францисканська традиція називають «приматом Христа», згідно з яким Божий Син воплотився не лише для того, щоб врятувати людину від гріха, а тому, що світ був задуманий ще перед актом творіння як такий, який мав стати вмістилищем Бога. З іншого боку, оскільки Бог є спільнотою вічного спілкування Отця і Сина і Святого Духа, весь світ є відображенням Його стосунків свободи, любові, взаємодарування і турботи. З цих стосунків Бога і творіння також випливає Францискова екологічна етика.
Детальніше...
|