Духовно-екологічні роздуми над даром Мудрості Друк

mudrist%20-%20small.jpgМудрість – дар Святого Духа, який допомагає людині усвідомити необхідність покаяння і навернення до Бога і допомагає зробити перші впевнені кроки на цьому шляху

З-поміж семи дарів Святого Духа на першому місці стоїть дар Мудрості, як основа і фундамент для інших дарів. Цей дар Святого Духа дає нам змогу піднестись над усім земним і суєтним, щоб подивитись на історію Людства як на історію об’явлення безмежної Божої Любові до свого Створіння.

Кожен християнин, який має серйозний намір у часі Великого Посту ґрунтовно переглянути власне життя, переосмислити свою віру в Бога та навчитись жити повноцінним, істинним життям, повинен розуміти, що для цього слід докласти чималих зусиль. І все заради того, щоби, перебуваючи в посиленій молитві, постячи та чинячи діла милосердя, випросити в Бога ласку правдивого покаяння і навернення та стати у Христі «новим створінням».

Час посту готує дітей Божих до зустрічі з Воскреслим Христом, і тому цей період у житті християнських громад є дуже важливим. Це особлива пора діяння Святого Духа, який постійно пригадує людині, хто вона, яке місце займає у Творчому Божому задумі, і показує, що перешкоджає здійсненню життєвого покликання.

Даром Мудрості Творець не лише пригадує,

але й повертає дітям прабатька Адама здатність

бути у сотвореному світі «Вінцем» і відповідальним управителем Божого Створіння

Говорячи про цей дар Святого Духа, слід зауважити, що йдеться не про звичайну людську мудрість, яка є плодом звичайного людського пізнання чи життєвого досвіду, а про щось набагато більше – зв’язок із Божественною Премудрістю, Сином Божим, у Якому все було сотворене.

Роздуми на цим даром плавно перетворюються на палку молитву до Бога з усердним благанням про ласку покаяння, навернення і відновлення Духом Святим здатності подивитись на власне життя крізь призму Творчого Божого задуму та плану Спасіння і побачити, наскільки дотеперішнє життя було співзвучне із задумом Всевишнього. Цим даром Господь робить людину причасною до своєї Божественної Сутності й уподібнює того, хто його посідає, до самого Творця, який у реальному часі робить нас співтворцями і співбудівничими Царства Небесного. Таким чином, той, хто справді прийняв і розвинув у собі Божий дар Мудрості, осягає правдиву природу, цінність і мету сотворених речей і прагне бути гідним «вінцем» і відповідальним управителем усього створіння.

Мудрість має божественне походження, тому без неї всі чисто людські намагання і зусилля, всі мудрування найвищих умів, весь карколомний прогрес і спроби перетворити світ на «земний рай» у реальності спричиняють руйнування Землі, яка, замість того, щоби бути для усіх затишним Домом, стає місцем руїни, де благально звучить стогін і страждання цілого Божого створіння (Рим 8, 22).

Дивлячись, як «великі світу» цього «управляють» суспільством,

у якому тероризм і війни продовжують щодня забирати невинні людські життя, калічать численні долі і спустошують все на своєму шляху, усвідомлюємо,

що мудрість світу намагається переписати план Творчого Божого задуму і спасіння

Саме мудрість, разом з іншими дарами Святого Духа, здатна зупинити самознищення людства й усього живого та повернути вектор розвитку в напрямку Вічності. Однак для цього слід набратись мужності і з покірним серцем відчинити двері для мудрості у владних кабінетах, дати їй слово, щоби устами політиків промовляла про мудрий задум Творця на різних самітах, запросити її за столи переговорів, на яких вирішуються стратегічно важливі для всього створіння питання.

Тих, кому притаманний дар Мудрості,

золотими літерами вписують у Книгу Життя,

а про їхні подвиги розповідають наступним поколінням

Розмірковуючи над тим, наскільки значну роль в історії Божого люду відігравали мужі, наділені цим особливим даром Святого Духа, стає надзвичайно прикро за долю українського народу, якому так бракує управителів на кшталт царя Соломона.

Українське суспільство спрагле мати у вищих ешелонах влади, у владних кабінетах різних рангів тих, хто, відзначаючись особливою мудрістю, здатний справедливо, з любов`ю служити своєму народу та відповідально управляти природними ресурсами, ніколи не забуваючи, що всі мають однакове право на них.

Хижацьке бажання збагатитись коштом власного знедоленого народу заради того, щоби, відгородившись високими парканами, підживлювати власне себелюбство і тішитись своєю «всемогутністю», отруїло серця й уми багатьох синів і дочок славного українського народу. Корупція, насильне й нахабне привласнення спільних благ назавжди викарбували у зраненій пам’яті не одного покоління українського народу імена всіх тих, хто не скористався історичним шансом бути записаними на світлих сторінках історії як мудрі, сильні духом і сповнені жертовності управителі своєї держави.

Християни мають особливу відповідальність як за те,

як вони управляють Божими дарами – природними ресурсами,

так і за те, кому це управління делегують

Оскільки всі природні багатства, якими Господь щедро обдарував українську землю, належать народові, довіряти управління ними слід лише тим, хто в житті є носієм дару мудрості і веде чеснотливе життя. Тому на кожному з нас і на наших християнських родинах лежить особлива відповідальність за виховання прийдешніх поколінь на основі одвічних Божих правд про людину та її місце у світі, на основі загальнолюдських і християнських цінностей. Бо лише той, хто усвідомлює свою відповідальність перед Богом, перед власною совістю, перед теперішніми і прийдешніми поколіннями, матиме мудрість і мужність управляти спільними благами з любов`ю до власного народу і без шкоди довкіллю.

Однак для того щоб виховувати і належним чином делегувати управління Божими дарами, варто найперше самому відповідально прийняти дар Мудрості і, постійно зростаючи у ньому, навчитися бачити все з Божої перспективи і намагатися постійно перетворювати безпосереднє довкілля на оазис життя і любові Творця до свого створіння.

Брак екологічної свідомості і культури –

гріх проти дару Мудрості і Святого Духа

Мудрість походить з надзвичайно глибоких, особистісних відносин з Богом, тому кожен, хто такого зв’язку з Творцем не має, завжди буде на все навкруги дивитись винятково з власної, егоїстичної перспективи.

Як не прикро визнати, але, приглядаючись ближче до життя, побуту і діяльності християнських спільнот і поодиноких християн по наших містах і селах, усвідомлюємо, що забруднені водойми, змілілі річки, вирубані ліси та отруєні чорноземи сигналізують про те, що багато хто ще не прийняв належно дар мудрості та інші дари Святого Духа. Складається враження, що «володарі» світу, ведучи споживацький спосіб життя, підживлений егоїзмом, намагаються втілити власний план «господарювання» і панування на Землі і, проникаючи в християнські громади, роблять віру в Творця номінальною та безплідною. Поверхневі відносини із Господом спричиняються до того, що роблять мертвою не лише християнську віру, але й призводять до спустошення і руйнування довкілля. Це породжує невпевненість і згіршення для слабких у вірі та провокує скандали для невіруючих. Безплідна віра змушує Боже Створіння піднести до Творця німий голос осуду свого «Вінця».

На шляху навернення до Бога дар мудрості відіграє першочергову роль, тому що, скеровуючи наш розум на пізнання Правди, дарує правдиві знання щодо нашого місця і ролі серед Божого Створіння, спонукає до щирого покаяння за те, що відмовлялись жити згідно з Творчим Божим задумом, не розпізнаючи у ближніх братів і сестер, а у природному довкіллі - дороге Творцеві створіння.

Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Прип 8, 22-36 «Творча мудрість»;

Муд 7 «Як Соломон дійшов до мудрості» 1-21; «означення мудрості» 22-30;

1 Цар 3,28; 5,9 «Соломон наділений даром мудрості»;

1 Цар 3,9.16-18 «Прохання Соломона про дар мудрості»;

Пс 119 (118) «Хвала законові Господньому»;

Як 1, 5 «Прохання про мудрість»;

Як 3,17 «Характеристики мудрості».


Молитва


Всемогутній Боже, Творче всього сущого,

Ти з безмежної любові із небуття до буття все покликав

і в своїй Премудрості продовжуєш піклуватись про ціле Своє Створіння.

Молимо Тебе і благаємо: даруй нам дар Мудрості,

а разом з ним ласку покаяння і навернення.

Зволь, щоби, ведені Духом Твоїм Животворящим,

ми навчились мудро управляти у спільному Домі, пам’ятаючи завжди,

що Земля є місцем Твого уподобання, у якому Твої діти,

живучи в гармонії з усім Створінням,

повсякчас возносять Тобі хвалу як Творцеві Вселенної аж до кінця віків. Амінь.

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи належним чином приймаю я дар Мудрості і чи знаходить це відображення у моєму повсякденному житті, на роботі чи в час дозвілля? Чи дивлюсь на ближніх, довкілля і природні ресурси Божими очима, усвідомлюючи їх істинне місце і значення в Божому плані спасіння? Чи є я посередником Божої благодаті для довколишнього світу?

Акт дияконії:

У перший тиждень Великого посту гляньмо на світ, у якому живемо, через об’єктив нашої християнської віри і приймімо рішення у відповідності до дару Мудрості бережливо та відповідально використовувати Божі дари, уникаючи марнування теплової та електричної енергії, води та інших природних ресурсів.

Стаття з веб-сайту Бюро УГКЦ з питань екології (ecoburougcc.org.ua)


Рейтинг статті

( 7 голосів )
Теги:     довкілля      служіння
( 210 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити