12 липня за юліанським календарем Церква східної традиції вшановує святих верховних апостолів Петра та Павла. День їхньої пам’яті у літургійній традиції первісної Церкви святкується навіть раніше, ніж свято Різдва Христового. Верховні апостоли – цікаві і неординарні постаті, зі своїми життєвими історіями і драмами. Кожен, за різних обставин, обраний Богом, у кожного власний досвід особистої зустрічі з Христом для того, щоб згодом стати послідовниками Христа, засновниками та творцями Церкви як спільноти вірних. Перший та останній апостоли виступають своєрідним ідеалом того, як нам слід наслідувати Спасителя. Образ їхньої святості багатогранний, оскільки поєднує  в собі  аспект мучеництва та апостольства (з грец. мови апостол означає «посланець», «вісник»). Апостольське служіння – це поширення благовісті, це відання себе у повноті Божій волі, готовність за Слово навіть віддати своє життя (пор.: Мт. 10, 16-23; 20, 22-23). Як очевидці Слова (пор.: Ді. 1,2, пор. 1 Кор. 9,1), апостоли повинні були стати свідками того, що бачили та чули самі (пор. 1 Ів. 1,1), або, як пояснює апостол Петро перед вибором Матея на апостола: «щоб один з них був разом з нами свідком йогo [Христа] воскресіння» (Ді. 1, 21-22). Як же ці два стовпи християнської віри представлені у візуальному образі? Коротко представимо їх іконографію.

Рис. 1 Катакомби Домітілли, ІІІ-IV ст., Рим, ап. Петро та Павло на дні скляної посудини, ІІІ – IV ст.

Християнська традиція у творенні образу апостола у ранньохристиянський період (ІІІ – VI ст.) загалом буде слідувати античній традиції зображення філософа, перш ніж остаточно сформує власний образ. Іконографія апостолів починає формуватися вже у III-IV ст. доказом чого є їх фрескові зображення у римських катакомбах, на барельєфах саркофагів, де вони представлені  у вигляді молодих, безбородих юнаків у білих туніках та паліумах, босі або у сандалях, зі звитками в руках. Вже тут верховні апостоли Петро та Павло зображені з яскраво вираженими портретними рисами: Павло – з залисинами, з довшою бородою, Петро – з коротким сивим волоссям та короткою бородою (катакомби Петра і Марцеліна ІІ пол. ІІІ – поч. IV ст., катакомби Комоділли, IV ст. та ін.) (рис. 1-4) Ці портретні риси апостолів в подальшому розвитку їхньої іконографії залишаться незмінними.

Рис. 2 Катакомби Петра та Марчеліна, IVст. Рим

Рис. 3 Катакомби Комоділли, IVст., Рим

Джерелами для іконографії верховних апостолів є Святе Письмо (Діяння апостолів, Євангеліє, Послання ап. Павла), а також числення апокрифічні тексти: Діяння Павла та Теклі (ІІ ст.), Апокаліпсис Павла (або Одкровення, IV ст.), Мучеництво Павла (IV-V ст.), Страсті Петра та Павла (ІІ пол. VI ст.), Третє послання апостола Павла до Коринтян, Переписка ап. Павла із філософом Сенекою. Власне один з апокрифів, а саме: Діяння Павла та Теклі (ІІ ст.), подає нам відомості зокрема про зовнішній вигляд апостола Павла, на які опирається християнське мистецтво у створенні візуального образу апостола. Згідно цього передання, апостол Павло був невисокого росту, з невиразною зовнішністю: лисий, з бровами, що зрослися на переніссі, горбатим носом та густою бородою. Однак це ж передання говорить про те, що за невиразною зовнішністю апостола Павла приховувалися такі риси як непохитна воля, цілеспрямованість та стійкий дух, які проявлялися у найбільш критичних моментах його служіння.

Рис. 4 Зображення ап. Павла і Петра на могильній плиті хлопчика Ассельо, IV ст., Рим

Апостол Павло не належить до когорти 12-ти вибраних Христом апостолів. Згідно Божого задуму він – останній апостол, покликаний Спасителем, щоб євангелізувати поганські народи. Освічений римський громадянин, фарисей, жорстокий переслідувач Христової Церкви. Після навернення його харизма та ревність у виконанні даної йому місії, його вміння свідчити про Воскреслого Христа і переконувати сприяють тому, що він стає найпродуктивнішим, в значенні писемної діяльності (16 послань), серед усіх апостолів: «Славний апостоле Павле! Хто по всіх містах розкаже про твої ув'язнення і муки про твої труди, болі й чування; про всі терпіння у спразі й голоді, в холоді, наготі; про втечу в кошику та про побої палицями, про каменування, гоніння і перебування в морських глибинах? Ти був видовищем ангелам і людям і все те перетерпів у Христі, який тебе скріплював, щоб здобути світ для Ісуса, Господа твого». (Стихири на стиховні, вечірня свята). Тому в іконографії він зображається зі звитком чи книгою в руках, які символізують його проповідь. Як правило апостол одягнений у вишневий гіматій та синій хітон: «На перше місце  св. ап. Павло, який у своїх посланнях дав Церкві таке рясне Боже Об’явлення й такі рясні Божі науки...» (Андрей Шептицький. Про почитання святих, 1941).

Рис. 5 Санта Констанца, Рим, IV ст.

Рис. 6 Агапе, Христос з учнями, римські катакомби, ІІІ – IV ст.

Рис. 7 Traditio Legis – надання Закону, саркофаг 12-ти апостолів, Сан Аполінаре ін Классе, VI ст.

Рис. 7а Композиція Traditio Legis, Сан Лоренцо Маджоре, Рим

Щодо апостола Петра, то він перший з апостолів, простий рибалка з Галилеї, який супроводжує Христа від початку і до кінця Його місійної діяльності, свідок чуд Спасителя. Людина – драма, бо будучи з Христом, Його зраджує: «Трикратним запитанням: Петре, чи любиш ти мене? − Христос виправив його трикратне відречення. Тому до Тайновидця мовив Симон: Господи, ти все відаєш, ти все знаєш! Ти знаєш, що я люблю тебе! Отож і каже до нього Спаситель: Паси вівці мої, паси моїх вибраних, паси мої ягнята, що їх я спас моєю кров'ю» (Вечірня свята). Цей апостол вирізняється з-поміж інших своїм авторитетом. Це – апостол юдеїв, тоді як Павло – апостол поган. Після Вознесіння Христа – перший проповідник Євангелія. Його портретні риси, представлені у візуальному образі, сформувалися на основі свідчення безпосередніх очевидців його проповіді. Петро зображається у синьому хітоні та охристому гіматії, а в руках – ключі, як його невід’ємний атрибут (пор.: Мт. 16,19), з’являються зі сер. IV ст. (мозаїка церкви св. Констанції в Римі) (рис. 5). Згідно з традицією ап. Петро та Павло були страчені в Римі того самого дня, але не в одному місці. Павло – через усікновення голови (бо був римським громадянином), Петро ж був розп’ятий головою вниз.

Рис. 8 Причастя апостолів (фрагмент), Софія Київська, ХІ ст.

Окрім мистецьких пам’яток, маємо ще літературні джерела, що говорять про наявність зображень ап. Петра і Павла серед різних християнських спільнот, що вже свідчить про їх значний авторитет у ранньохристиянській Церкві. Зокрема, Євсевій Кесарійський у своїй Церковній історії говорить, що бачив прижиттєві портрети Христа  та апостолів [7. С. 3-4]. Також маємо свідчення св. Полікарпа про наявність зображення ап. Павла в однієї жінки в Римі. Навіть такі незначні здавалося б свідчення, окрім мистецьких пам’яток, свідчать про ранній культ апостолів, про розуміння ранньохристиянською спільнотою їхньої виняткової ролі у поширенні благовісті.

Рис. 8а Причастя апостолів, Св. Софія, Охрид (Македонія)

Рис. 9 Апостольський Деесіз або чин Моління (Яворівщина), І третина XVI ст. НМЛ

Найпоширенішими сюжетами, де вперше зустрічаються апостоли, є композиції під назвою Христос з дванадцятьма учнями (катакомби Доміттіли, кін. ІІІ-поч. IV ст.) (рис. 6) та Traditio Legis (рис. 7, 7а) або Передання Закону – символічний сюжет передачі Христом повноти божественного вчення усім апостолам, яких репрезентують власне Петро і Павло: в центрі Христос, який передає звиток ап. Павлові, а ключі – ап. Петрові. У доіконоборчий період з’являється також сюжет під назвою Причастя апостолів (рис. 8, 8а) у літургійній редакції: в центрі Христос, який уділяє Причастя 12-ти апостолам, серед яких є і ап. Павло. Ці іконографічні композиції показують, що у зображенні верховних апостолів, акцент було поставлено більше на їх авторитет, на їхню владу у формуванні Церкви, ніж на візуальному представленні біографії.

Рис. 10 Сцена Вознесіння, Євангеліє Равули, 586 р. + фрагмент з дверей церкви Святої Сабіни, Рим, V ст.

У післяіконоборчий період, коли починає формуватися система храмової декорації, верховні апостоли зображаються в різних композиціях. Апостольський Деісіз – один з рядів іконостасу, де в центрі зображений Христос, а обабіч Нього по обидва боки – 12 апостолів, а найближче до Христа, власне, зображені апостоли Петро та Павло, (рис. 9). Вознесіння ГНІХ – зображення не просто євангельської історії, але вказівка на майбутнє народження Церкви, де в центрі по вертикалі Христос з Богоматір’ю, яка репрезентує собою земну Церкву, а обабіч Богородиці – Петро та Павло з іншими апостолами, (рис. 10). Зіслання Святого Духа або П’ятидесятниця – в цьому сюжеті також показано не буквально євангельську подію, а у візуальний спосіб представлено народження Церкви, яка формується з апостолів. Тут теж присутні ап. Петро та Павло, хоча останній участі в цій події фактично не брав. Павло в руках тримає книгу (як і євангелисти) тому, що він «через Євангелію ...став її слугою за даром благодаті» і наслідником обітниці (Еф. 3, 6-7). Книга в руках – вказівка на записаний  матеріал проповіді, тоді як інші апостоли тримають в руках лише звитки (чи згортки), як вказівка на усну проповідь (рис. 11). Наступний сюжет, де ми зустрічаємо верховних апостолів - Успіння Пресвятої Богородиці – сюжет, який сформувався виключно на апокрифічних текстах, ціллю якого є не лише представити останні хвилини життя Богоматері, а показати  присутність вірних цілої Церкви в часі її Успіння (апостоли, єпископи, жіноцтво) (рис. 12).

Рис. 11 Ікона XV ст., о. Патмос, ікона з с. Радруж (тепер Польща), XIV-XV ст.

Окрім одноосібних зображень та ілюстрацій євангельських епізодів з VІІІ – ІХ ст. з’являються цикли діянь та страждань апостолів, зокрема у стінописі храмів (соборі Святого Марка, Венеція, ХІІІ ст., Палатинська капела в Палермо, ІІ пол. ХІІ ст., соборі в Монреалі на Сицилії, церква Христа Пантократора монастиря Дечані та ін.). Детальніший перелік сцен, де присутні верховні апостоли подано в Ермінії Діонісія Фурнографіта, що свідчить про бажання іконописців детально візуально представити життя та діяльність цих подвижників (рис. 13, 13а).

Рис. 12 Успіння Богоматері, автор О. Горошкович, сер. 16 ст.

Рис. 13 Мучеництво ап. Павла Марко Іван Рупнік, ХХ ст., капелла Редемпторіс Матер (Ватикан, Палаццо Апостоліко)

Рис. 13а Апп. Петро та Павло в обіймах, Паллатинська капелла, Сицилія, ХІІ ст.

Метою цього короткого представлення іконографії кіборгів християнської віри, стовпів Христової Церкви, було звернути увагу на цих осіб, на послідовників Христа, яким випало велике завдання – благовістити світу і повернути його до домівки Небесного Отця. Обоє пройшовши шлях переродження (метаморфози) після зустрічі з Христом, представляють нам динамізм своєї віри, своїх стосунків з Богом, долають перешкоди цього світу, щоб здійснити місію, і вкінці помирають мученицькою смертю. Для кожного з нас приклад цих апостолів – це зразок для наслідування, це розуміння того, що ми є інструментами в Божих руках, якщо розуміємо поставлену перед нами місію – свідчити, що Бог живий, діяльний, і не діє згідно людської логіки. Отож, «Похвалімо, як начальників усього світу, верховних Петра й Павла! Це учні Христові й підвалини Церкви, справжні стовпи і стіни, божеські сурми Христових навчань і страждань. Це вони обійшли в усю широчінь землю і, зоравши її, засіяли віру, й усім насадили богопізнання, троїчне появивши Слово. О, Петре, каменю й осново, і Павле, посуде вибраний! Ви ратаї Христові, що разом притягнули всіх до богопізнання – народи, міста й острови, і знову привели євреїв до Христа, та й молитеся, щоб спаслися душі наші» (самогласний, глас 2).

Марія ХОМИШИН

кафедра богослов’я УКУ

Використана література:

1. І. Іванчо. Ікона і Літургія. Львів 2009.
2. В. Лєпахин. Ікона та іконічність. Львів 2001.
3. M. Dachev.  The Holy Apostles Peter and Paul. (Iconography https://www.academia.edu/49692205/THE_HOLY_APOSTLES_PETER_AND_PAUL_ICONOGRAPHY)
4. Ермінія Діонісія Фурнографіта. (http://nesusvet.narod.ru/ico/books/erminiya.htm)
5. W. Brian Shelton. Quest for the Historical Apostles: Tracing Their Lives and Legacies. 2018. (https://books.google.com.ua/books?idhAC#v=onepage&q=iconography%20of%20apostles&f=false)
6. Н. В. Квилидзе. Иконография апостолов. (http://palomnic.org/history/ort/sv/apostol/ikonogr/)
7. M. Quenot. The Resurrection and the Icon. Crestwood 1997.
8. Міжнародний біблійний коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів. Львів 2019.