Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі (уривок) Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_cerkvapro_1._xram_i_ofisy.jpg… Для справді гуманного політичного життя немає нічого кращого за те, щоб плекати внутрішні почуття справедливості і доброзичливості, та служби спільному благу, а то й скріплювати основні погляди про правдивий характер політичної громади та про ціль, правильний вжиток і межі публічної влади.

74. … Виконування політичної влади чи в суспільності як такій, чи в установах, які представляють державу, потрібно завсіди в межах морального ладу – для досягнення спільного, динамічно сприйманого блага, за встановленим правопорядком, чи то таким, що його щойно треба встановити. Тоді громадяни зобов’язані слухати совісті (Пор.: Рим. 13, 5). А звідси відповідальність, гідність і вага тих, хто поставлений правити. ...

75. … Церква за гідне похвали й уваги вважає діло тих, хто посвячується публічним справам, щоб послужити людям і приймає відповідальність такого служіння. …
Всі християни нехай усвідомлять своє окреме покликання в політичній громаді; їй повинні вони бути прикладом відповідальності і служби для загального блага так, щоб могли показати ділом, як необхідно поєднувати владу і свободу, особисту ініціативу з солідарністю і стосунком до цілого громадського тіла, потрібну єдність з хосенною різнорідністю. У справах дочасного устрою нехай признають слушні, хоча й собі супротивні погляди, і нехай шанують тих громадян, також між собою об’єднаних, які їх чесно захищають. А політичні партії повинні підтримувати те, що на їх думку потрібне для спільного блага; але ніколи не можна ставити власну вигоду перед спільним благом.


Громадське і політичне виховання сьогодні дуже потрібні і народові, і передусім молоді, щоб усі могли відіграти свою роль в житті політичної громади. Ті, що є або можуть бути здібні, нехай приготовляються до тяжкої, але і шляхетної політичної праці, і нехай стараються її виконувати, не зважаючи на власні користі чи винагороду. Чесно і розсудливо нехай діють проти будь-якої несправедливості й гніту, проти диктатури чи нетерпимості одної людини чи одної політичної партії; нехай посвячують свої сили щиро і чесно, з любов’ю і мужністю для блага всіх.

76. ... Політична громада і Церква, кожна в своїй площині, є взаємно незалежні й автономні. Бо вони, хоча кожна іншим титулом, є на службі особистого і громадського призначення людини. А ця служба буде тим краще виконана, чим краще плекатимуть здорову співпрацю, зваживши і на обставини часу і місця. Бо людина не обмежується дочасністю, але, живучи в історії, зберігає своє вічне покликання. Церква ж, заснована на любові Спасителя, причиняється до того, щоб і в межах одного народу і між різними народами запанували справедливість і любов. Проповідуючи євангельську правду, і освітлюючи всі ділянки людської праці своєю наукою і свідченням християнського життя вірних, вона шанує і підтримує також і політичну свободу й відповідальність громадян.

* Витяги з Документів Другого Ватиканського Собору. Конституції, декрети, декларації. – Л. : Свічадо, 1996. – С. 593–599.


Рейтинг статті

( 1 голос )
Теги:     №2      політика      документи
( 6632 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити