Філософія економіки у контексті християнської соціальної філософії (на матеріалах історії греко-католицької традиції). 2 частина. (Продовження) Друк

pracya_1.jpgЦі положення стали загально визнаним підґрунтям економічної теорії. За думкою відомого економіста із США українського походження академіка НАН України (нар. 1929 р.) Івана-Святослава Коропецького, „згідно з загальноприйнятою дефініцією, економічна теорія досліджує те, як суспільство використовує обмежені ресурси для виробництва вартісних продуктів та як розподіляє їх між людьми”. Тобто, за загальноприйнятою думкою, по-перше, ресурси, які суспільство використовує в економічній сфері, є обмеженими, а, по-друге, подібна обмеженість ресурсів є центральною проблемою економічної теорії.
На відміну від П. Самуельсона та інших економістів, які дотримуються подібних поглядів, Й. Гьофнер з позицій християнського суспільного вчення вважає, що слід вивчити інші проблеми, пов’язані з економікою: „Християнське суспільне вчення детально займається дослідженням, з морального (нормативного) й онтологічного погляду, трьох великих проблем: об’єктивної мети економіки, економічного устрою та процесу розподілу в економіці”. Далі П. Самуельсон відносить звичаї до чинників, які визначають виробництво лише в примітивних суспільствах: „За умов примітивної цивілізації поведінка людей може визначатися звичаями; і при розв’язанні питань: що, як, і для кого – можна вдаватися до традиційних методів ведення справ”. Ми бачимо, таким чином, що провідний американський економіст відкидає звичай, як регулятор поведінки у капіталістичному господарстві вільного підприємництва, де питання: що, як і для кого – розв’язується переважно за допомогою цін (через механізм ринків, прибутків і збитків). Проте, на наш погляд, якщо детальніше придивитися до сучасних так званих „розвинених країн”, то можна побачити, що звичаї та християнські традиції, як виразники духовної ментальності народу, прямо впливають на виробництво, одним із прикладів чого може слугувати передріздвяна торгівля.

У зв’язку з визначенням економіки як сфери суспільного буття, слід зауважити, що в ХХ столітті економічна теорія значно збагатилась, зокрема, за рахунок парадоксальних поглядів, в тому числі на процеси матеріального виробництва, які були висловлені французьким філософом Жоржем Батаєм (1897-1962) – автором романів, поетом, есеїстом, економістом, містиком. Він, на відміну від П. Самуельсона, розглядав світ матеріальних речей як не обмежений тільки процесом виробництва, як „економіку витрати”, „економіку дарунка”, „антиекономіку”. У 1949 р. вперше вийшла у світ книга Ж. Батая „Проклята доля: Есей про загальну економіку”, яку він сам у передмові назвав „працею з політичної економії”.

В цій розробці мислитель звертається до проблем економіки з позиції споживання, трати, втрати, дарування тощо, а не з позиції виробництва.
Цікавим є те, що французький оригінал назви дозволяє перекласти „La part mauditе” не тільки як „Проклята доля”, а й і як „відкинута частина”. На нашу думку, тут можна провести паралель із висловом, який взято з Євангелії від Матея: „Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним” (Мт. 21; 42). А далі читаємо: „Відніметься від вас Царство Боже, і дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь – розіб’ється, а на кого він упаде – роздушить”. (Мт. 21; 43-44). Ця аналогія видається нам тим більш зрозумілою, що в цій праці Ж. Батай намагається створити нову економічну теорію, тобто застосувати інший „наріжний камінь” для пояснення причин економічних негараздів. Цей „наріжний”, але відкинутий камінь – дарунок, який стає підґрунтям економічних процесів: „... у мене така точка зору, що жертвоприношення, будівництво храму або дарування коштовності являють цікавість не меншу, ніж продаж збіжжя”.

Таке підґрунтя, запропоноване Ж. Батаєм для новоствореної теоретичної „антиекономіки”, яка постає противагою теорії звичайної економіки, що грунтується на постулатах обмеженості ресурсів та еквівалентного обміну.

Характерна риса нової економічної теорії (за Ж. Батаєм) – це перевага засади не просто витрати, а марнотратства, над засадами накопичення й виробництва. Ж. Батай висловлює думку, що „накопичення – не більш, ніж затримка перед неминучим терміном, коли накопичені багатства будуть цінними не довше, ніж мить”. Мислитель при побудові економічної теорії виходить із положення, що „реальне життя, яке складається з різного роду витрат, не знає чисто продуктивних витрат, йому незнайомі практично й чисто непродуктивні витрати”.

Крім того, однією з засад „економіки дарунка”, за Ж. Батаєм, є положення про безмежність енергії та ресурсів у Всесвіті: „З першого погляду в економіці – у виробництві й у використанні багатств – легко розпізнати один особливий аспект земної діяльності, що розглядається як космічний феномен. На поверхні Землі відбувається рух, який виникає в результаті проходження енергії через дану точку Всесвіту”. Дане положення деталізується мислителем: „Економічна діяльність людей привласнює цей рух, вона є використанням у певних цілях тих можливостей, які він надає. Проте, такому рухові притаманні вигляд і закони, в суті своїй невідомі тим, хто цими законами користується і від них залежить. Відповідно постає питання: чи змінюється через посередництво людської діяльності загальна детермінація енергії, що тече через життєву сферу?”. На це питання Ж. Батай дає негативну відповідь, вважаючи енергію, що надається живому організму, надлишковою, більшою, ніж можна використати для росту тієї чи іншої системи (у тому числі економічної), і багатство (яке розглядається ним як надлишок енергії, якого не може поглинути система для свого росту) „необхідно має бути загублене без усякої користі, розтрачене, за власною волею чи ні, зі славою, чи навпаки – катастрофічним шляхом”.

Саме на цьому постулаті безмежності благ, що надаються енергією Всесвіту, ґрунтується необхідність дарунка, який є базовою засадою економічних процесів за Ж. Батаєм. На нашу думку, тут можна провести, зокрема, аналогію з одним з основних положень християнства, а саме – створенням світу Богом та безмежністю благ на початку історії творення. Проте далі, на наш погляд, починаються розбіжності між християнським вченням про світ та концепцією Ж. Батая. Якщо за християнською доктриною, після первородного гріха людина починає відчувати нестачу благ, що примушує її важко працювати (а не гармонійно впорядковувати світ, як до вигнання з Раю, про що детальніше йдеться в другому розділі), то за Ж. Батаєм, ця енергія лишається необмеженою, і лише засади економіки виробництва (а не марнотратства, знищення, дарунка) благ призводять до негараздів.

Ці проблеми виникають, на думку французького мислителя, від того, що „економіку ніколи не розглядають як загальне явище”. Чинниками, які сприятимуть піднесенню економіки, слід вважати безеквівалентний обмін, тобто дарунок, марнотратство та збиткові операції, бо „остаточне марнування кожного разу завершує собою рух, який живить енергію Землі”.

Не поділяючи цілком оригінальну концепцію Ж. Батая, слід зауважити, що він також розглядає духовні чинники та людську поведінку, можливо на перший погляд ексцентричну та нераціональну, як базу для функціонування економіки. На наш погляд, необхідно знайти „виважену середину” між крайніми точками зору, тобто абсолютизацією еквівалентного обміну, здійснюваного за суто раціоналістичною мотивацією та іншою крайністю, тобто марнотратством як підґрунтям економічних процесів. Включення дарунку як інституту економіки в царину аналізу економічної теорії може збагатити її новим знанням та пояснити деякі процеси та явища, які лишаються непізнаними за інших умов.

Християнська господарська етика у вченні греко-католицької традиції відкидає основний погляд сучасної економічної теорії, згідно з яким ріст потреб і, отже, насолоди від їх задоволення є основним принципом економічного розвитку. Відповідно до настанов моральної катехизи, „людина стоїть понад усім, що є у світі ... Людська активність у світі є не лише виконанням визначених завдань стосовно світу, а й також завдань стосовно Бога, себе самого, ближнього... Якщо техніка і матерія візьмуть верх, людина може втратити свої духовні сили”. Проте проблема потреб та активності, зокрема економічної, буде докладніше розглянута далі.

Трансформація економіки в напрямі ринку є окремою проблемою філософії економіки та потребує формування відповідного теоретичного концептуального фундаменту, торкаючись проблеми зміни трудової мотивації людей. Адаптація нашого суспільства до ринкової економіки йде поряд із проблемами, що мають етичний аспект і потребують свого вирішення не тільки в сфері економічних теоретичних та практичних дисциплін, а й у сфері соціальної філософії, покликаної дати нову парадигму в суто економічних дослідженнях.

Розглядаючи проблему трансформації української економіки в напрямі ринку, слід зупинитися також на понятті „українське суспільство”. В монографії, яка підготована колективом авторів „Українське суспільство на порозі третього тисячоліття” в поняття українського суспільства включаються: „Українське суспільство – це, передусім, соціальні інститути (держава, власність, сім’я, церква) і соціальна структура (політична, професійна, демографічна, етнічна і т. п.) Стан суспільства характеризують за його ідеалами, ціннісними орієнтаціями, інтересами, мотивацією поведінки, соцієтальною психікою, масовою свідомістю та соціальним самопочуттям”. З позиції християнської економічної етики цікавим є те, що Церкву включають до поняття “суспільство” окремо як інститут, а етичні ідеали, в тому числі християнські, а також такі цінності, як орієнтації суспільства, мотивацію поведінки та інші показники - до поняття характеристик соціального стану. Далі автори пишуть, що „чим повніше в стратегії розвитку враховують соціокультурні особливості країни і специфіку її соцієтальної психології, тим скоріше та чи інша нація впишеться в сучасні цивілізаційні процеси”. Таким чином, чим грунтовніше буде досліджуватися кожна складова економічної культури нації, до якої можна віднести християнську економічну, зокрема господарську, етику, тим краще та швидше наша країна зможе увійти до кола забезпечених країн світового співтовариства.

В зв’язку з перспективами подальшого розвитку нашої країни слід звернути увагу на загальне позитивне світосприйняття, яке характерне для християнства взагалі, і для християнської економічної етики зокрема. Юрій Чернецький звертає увагу на так званий „ефект Едипа” як категоричний імператив, сформульований Карлом Поппером. „Суть даного ефекту можна передати так: в майбутньому відбувається те, що було прогнозовано, оскільки впливові соціальні актори свідомо й підсвідомо працюють над втіленням в життя попереднього прогнозу. Звідси випливає, що плани розвитку українського суспільства мають бути не тільки всебічно обґрунтованими, але й оптимістичними за своїм характером. До кращого майбутнього не можна прийти в песимістичному настрої”. Якщо у перспективному прогнозуванні використати великий оптимістичний потенціал християнської доктрини взагалі та християнської економічної етики зокрема, то можна погодитися з Ю. Чернецьким, що „без розширення світлого світосприйняття, без забезпечення певного емоційного підйому широких мас не здобути покращення ситуації. Проте, переорієнтувати подібним чином соціальні механізми, які маємо, повністю можливо. Справа лише за відповідною орієнтацією державних мужів”. Але викликає заперечення те, що всі економічні гаразди виникнуть у нашій країні лише за відповідної орієнтації „державних мужів”. На наш погляд, ця проблема стосується дещо ширших суспільних кіл, бо в суспільному настрої думка урядовців важить багато, проте, переважають думки та настрої більшості суспільства, особливо в економічній та господарській сфері. Тільки наполеглива праця народу України, його змагання за краще майбутнє допоможуть зрушити з місця економічний розвиток України.

Слід зауважити, що тема нашого дослідження та порушені проблеми визначаються, зокрема, високим значенням, якого набувають в умовах переходу до ринкової економіки та її успішного функціонування духовні чинники матеріального виробництва, в тому числі етичний чинник.

(Далі буде)

Наталія Веселаго

канд. філос. наук
м. Одеса

Подано за книгою Наталії Веселаго "Філософія економіки: Греко-католицька традиція. Соціально-філософські проблеми взаємодії греко-католицького світосприйняття та економічних процесів". Одеса 2006


Рейтинг статті

( 5 голосів )
Теги:     філософія      економіка      історія      богослов’я
( 3101 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити