Православна Церква про культуру Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_cerkvapro_p7280027.jpgЛатинське слово cultura, що означає «обробіток», «виховання», «освіта», «розвиток», походить від слова cultus – «шанування», «поклоніння», «культ». Це вказує на релігійні корені культури. Створивши людину, Бог поселив її в раю, звелівши обробляти і зберігати Своє творіння (Бут. 2, 15). Культура як збереження навколишнього світу і турбота про нього є заповідана Богом. Після вигнання з раю, коли люди опинилися перед необхідністю боротися за виживання, почалося виробництво знарядь праці, містобудування, сільськогосподарська діяльність, мистецтво. Отці та вчителі Церкви підкреслювали споконвічне божественне походження культури. Климент Олександрійський, зокрема, сприймав її як плід творчості людини під проводом Логосу: «Писання спільним ім’ям мудрості називає взагалі всі мирські науки і мистецтва, все, що розум людський міг осягнути ... Кожне ж мистецтво і кожне знання походить від Бога». А св. Григорій Богослов писав: «Як у вишуканій музичній гармонії кожна струна видає різний звук: одна – високий, інша – низький – так і в цьому Художник і Творець-Слово, хоч і вибрав різних винахідників для різних занять і мистецтв, але дозволив розпоряджатися кожному всім, щоб з’єднати нас зв’язком спілкування і любові до людей і зробити наше життя більш цивілізованим».

Церква прийняла багато того, що створило людство в галузі мистецтва і культури, переплавляючи плоди творчості в горнилі релігійного досвіду, прагнучи очистити їх від шкідливих для душі елементів, щоб потім викласти людям. Вона освячує різні аспекти культури і багато дає для її розвитку. Православний іконописець, поет, філософ, музикант, архітектор, актор і письменник послуговуються засобами мистецтва, щоб висловити досвід духовного оновлення, який вони знайшли в собі і бажають подарувати іншим. Церква дає можливість по-новому побачити людину, її внутрішній світ, сенс її буття. У результаті людська творчість воцерковлюється і повертається до свого первинного релігійного коріння. Церква допомагає культурі переступити межі суто земної справи: пропонуючи шлях очищення серця і поєднання з Творцем, вона робить її відкритою для співпраці з Богом.

Світська культура здатна бути носієм благовісті. Це особливо важливо в тих випадках, коли вплив християнства в суспільстві слабшає або коли світська влада вступає у відкриту боротьбу з Церквою. Так, у роки державного атеїзму російська класична література, поезія, живопис і музика ставали для багатьох чи не єдиними джерелами релігійних знань. Культурні традиції допомагають зберегти і примножити духовну спадщину у світі, який стрімко міняється. Це стосується різних видів творчості: літератури, образотворчого мистецтва, музики, архітектури, театру, кіно. Для проповіді про Христа придатні будь-які творчі стилі, якщо художник зберігає вірність Господеві і його намір щиро благочестивий.

До людей культури Церква завжди звертається із закликом: «Перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рим. 12, 2). Водночас Церква застерігає: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Йо. 4, 1). Людина не завжди володіє достатнім духовним баченням, щоб відокремити справжнє божественне натхнення від «натхнення» екстатичного, за яким нерідко стоять темні сили, що з руйнівною силою діють на людину. Таке відбувається, зокрема, внаслідок зіткнення зі світом чаклунства і магії, а також через вживання наркотиків. Церковне виховання допомагає одержати духовний зір, за допомогою якого можемо відрізняти добре від поганого, божественне від демонічного.

Зустріч Церкви і світу культури – це не завжди звичайне просте співробітництво та взаємозбагачення. «Істинне Слово, прийшовши, показало, що не всі думки і не всі вчення правильні, але одні погані, а інші добрі» (св. Юстин Філософ). Визнаючи за кожною людиною право на моральну оцінку явищ культури, Церква залишає таке право і за собою. Більш того, вона бачить у цьому свій прямий обов’язок. Не наполягаючи на тому, щоб церковна система оцінок була єдино прийнятої у світському суспільстві і державі, Церква, однак, переконана в остаточній істинності і спасительності шляху, який відкритий їй у Євангелії. Якщо творчість сприяє моральному та духовному преображенню особи, Церква благословляє її. Якщо ж культура протиставляє себе Богові, стає антирелігійною або антилюдською, перетворюється на антикультуру, то Церква протистоїть їй. Однак подібне протистояння не є боротьбою з носіями цієї культури, бо «нам треба боротися не проти тіла і крови», наша боротьба – духовна, спрямована на звільнення людей від згубної дії на їх душі темних сил, «духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12).

Есхатологічна спрямованість не дозволяє християнину повністю ототожнити своє життя зі світом культури, «бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаємо» (Євр. 13, 14). Християнин може працювати і жити в цьому світі, але земна діяльність не повинна поглинути його повністю). Церква нагадує людям культури, що їх покликання – обробляти душі людей, і власні також, відновлюючи спотворений гріхом образ Божий.

Проповідуючи вічну Христову Істину людям, що живуть у мінливих історичних обставинах, Церква робить це за допомогою культурних форм, які притаманні часу, нації, різним суспільним групам. Те, що усвідомили і пережили одні народи та покоління, часом має знову розкритися для інших людей, стати близьким і зрозумілим для них. Жодна культура не може вважатися єдино прийнятною для вираження християнського духовного послання. Словесна й образна мова благовісті, її методи та засоби природно змінюються з поступом історії, їх розрізняємо залежно від національного та іншого контексту. Водночас мінливі настрої світу не є причиною для відкидання гідної для наслідування спадщини минулих століть і тим більше для забуття церковного Передання.

* Див.: Основи Соціальної концепції Російської Православної церкви, розділ XIV. 2. http://www.patriarchia.ru


Рейтинг статті

( 2 голосів )
Теги:     №4      документи      культура
( 3977 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити