Дія Бога в моєму житті Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_i.derkach.jpgМене звати Ігор Деркач. Народився я у 1963 році у селі Солонка Пустомитівського району Львівської області. Наша родина – батько Степан, мама Стефанія і молодший брат Роман – жила короткий час у селі Солонка, а у 1969 році ми переїхали до Львова, де я і закінчив школу у 1980 році. Далі п’ять років навчання у Львівському політехнічному інституту на механіко-технологічному факультеті, хоча насправді у той час мені дуже хотілося стати істориком або юристом. У 1985 році розпочалася моя трудова діяльність на посаді інженера у Фізико-механічному інституті Академії Наук УРСР.

1988 рік став переломним роком у моєму житті. Львівське телебачення транслювало інтерв’ю американської журналістки Марти Коломієць з В’ячеславом Чорноволом та Михайлом Горинем, які повернулися з ув’язнення і розповідали про свою діяльність та ідею незалежності України. Це інтерв’ю справило на мене такий вплив, що одразу після нього я знайшов квартиру В’ячеслава Чорновола, познайомився з ним і його дружиною Атеною. З цього моменту розпочалася моя активна політична діяльність. Я вступив до Української Гельсінської Спілки і став організатором Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), а згодом – Спілки Української Молоді (СУМ). Боротьба за незалежність України стала у той час сенсом мого життя: мітинги, поїздки, арешти, інтерв’ю, виступи, написання статей, видання газет і журналів. У 1989 році група членів СНУМ відвідала могилу єпископа Миколи Чарнецького на Личаківському кладовищі. Біля могили я зустрів знайомого монаха Ігор Царя, який надихав мене стати учасником духовного відродження в Церкві, однак я відповів йому, що спочатку – боротьба за незалежність, а потім вже приділимо увагу духовному. Так і сталося. У 1990 році мене обрано депутатом Верховної Ради від Самбірського виборчого округу Львівської області, а у 1991 році я одружився з чудовою дівчиною Галиною, яка народила згодом мені двох доньок – Христину і Соломію. У 1992 році ми переїхали на постійне місце проживання до Києва.

Початок 90-х став віхою у моєму професійному житті: робота в комітетах Верховної Ради з питань оборони і державної безпеки та прав людини, навчання на юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, робота в консультативно-дорадчій раді при Верховній Раді, робота в консорціумі «Верховенство права», українсько-європейському консультативному центрі з питань законодавства. З 1990 по 1999 рік я отримав досвід законотворчої роботи, пізнав роботу органів влади, отримав досвід роботи з іноземними партнерами, відвідав чимало країн світу. Мені випало багато побачити за короткий час. З 1999 року дотепер я працюю у комерційній компанії Пі-Бі-Ен (PBN), нині – на посаді директора з питань законодавства та регуляторної політики. В коло моїх обов’язків входить робота з міжнародними компаніями та органами влади в Україні. Однак уже в середині 90-х якась пустка з’явилася в моїй душі. Мене перестала цікавити кар’єра і політики. Я почав шукати чогось нового.

У 1994 році я разом з сім’єю почав щонеділі брати участь у богослужіннях в храмі святого Миколая Мирлікійського на Аскольдовій могилі. Ми познайомилися з сестрами-служебницями чину Непорочної Діви Марії, монахами і священиками. Кілька років ми відвідували катехизацію. Я відкрив для себе неповторну красу наших богослужінь – Літургію, Вечірню, Утреню, але найбільшу близькість з Богом я переживав під час нічних чувань, нічних богослужінь на Пасху і в день П’ятидесятниці. З 1989 року я почав регулярно читати твори святих отців. У той час найбільший вплив на мене справила книга «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві». Саме завдяки цій книзі я почав молитися Ісусовою молитвою – «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного». Потім я почав купувати всі твори святих отців, які міг знайти. І нарешті придбав п’ятитомник «Добротолюбіє», у якому зібрані твори 39 відомих Отців Церкви, які навчають християнських чеснот, молитви і споглядання Бога. Найбільше мене захопили твори Симеона Нового Богослова, який «бачив» Бога впродовж 48 років свого подвижницького життя. Саме у Симеона Нового Богослова я навчився приходити до Бога з розкаяним і смиренним серцем і щоденно очищати його від пристрастей. Якщо раніше на першому місці у мене було буденне земне життя, робота, то тепер моїм ідеалом стало життя святих отців, які йшли дорогою благочестя і духовних подвигів. Мені стали нецікавими посади, кар’єра. Мені здалося це таким порожнім; я почав наслідувати, як міг, святих отців. Це виражалося у частій молитві, читанні Святого Письма і творів Отців Церкви, частих відвідуваннях богослужінь та реколекцій.

З часом спрага за Богом все більше зростала в мені… І от, одного разу, у квітні 2001 року, я поїхав на чотириденні реколекції в монастир братів-капуцинів у місті Красилові Хмельницької області. Реколекції мали назву «Обнова у Святому Дусі». Потративши до великої зали, я був шокований. Я побачив ансамбль, який грав духовні пісні, монахів, які вели це служіння, підняті руки учасників, які разом співали і прославляли Бога. Мені захотілося вийти з зали, бо це зовсім не було схоже на традиційну молитву греко-католиків. Однак внутрішній голос спонукав мене залишитися. Згодом мені так сподобалося прославляти Бога і наповнюватися Святим Духом, що почало здаватися, чи не на небесах я… Одного дня я йшов по коридору і почув голос: «Іди за Мною». Це був приємний і ніжний голос, але водночас дуже виразний і чистий. Я не зрозумів, звідки він, і почав озиратися. Згодом я зрозумів, що це Господь закликає мене йти за Ним. Під час реколекцій монахи-капуцини навчили мене глибше читати Святе Письмо, прославляти Бога і поклонятися Йому, спілкуватися зі Святим Духом. Після цих реколекцій я цілковито змінився. Життя зі Святим Духом стало для мене немов щоденним питтям води. Я був такий радий знайомству зі Святим Духом! Під кінець реколекцій я пережив близьку присутність Ісуса Христа і лише згодом зрозумів, що Бог Отець дав мені можливість познайомитися зі Святим Духом, щоб Той допомагав мені прославляти і пізнавати Ісуса.

Після цих реколекцій у мене розпочалася переоцінка цінностей. Я зрозумів, що жити Царством Небесним можна вже тепер. Ясна річ, у нашому щоденному житті ми повинні заробляти кошти для родини. Однак тепер я зрозумів, що матеріальні речі вже не стоять у мене на першому місці, як це було у 90-х роках. Пріоритети мого життя змінилися. На першому місці у мене став Господь і спілкування з Ним, на другому – дружина і діти, а вже на третьому – моя професійна діяльність, служіння іншим людям. Ця зміна сталася у серпні 2005 року. Я почав молитися словами зі Святого Письма «Нехай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм». В моїх думках поставали маленькі божки, які заважали мені наближатися до Бога: пошук насолод у молитві, бажання мати великі Божі дари, пристрасть до грошей, різноманітні плотські насолоди. Я повторював знову і знову слова: «Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм», – і раптом збагнув, що Господь дійсно є найбільшою цінністю мого життя, Він – Живий, прямо тепер Він перебуває переді мною. Розпочалося глибше спілкування зі Святим Духом. Я зрозумів, що створений, аби пізнавати Його все більше і більше, пізнавати Його волю у моєму житті, слухати Його і йти за Ним.

Сьогодні я живу у мирі. Я позбувся почуття неспокою, яке раніше мені часто дошкуляло. Христос уже дав нам неземний мир, і тепер від нас залежить, чи хочемо ми його прийняти. «Мир даю вам, нехай не тривожиться ваше серце і не лякається». Я знаю, що Господь опікується всім моїм життям і всіма моїми справами. Апостол Петро говорить: «Всі свої турботи покладіть на Нього, бо Він дбає про вас» (1 Пт. 5, 7). Сьогодні мені хочеться все більше і більше слухати Бога, проводити час з Ним на самоті, бо це приносить велике благословення. Я знаю, що Бог приготував набагато більше для мене і треба бути терепливим і уважним, щоб цього не проочити.

Господь відкрив мені, що немає нічого кращого у професійній діяльності, як жити словом Божим, бо слово Боже – істина (Йо. 17, 17). Святе Письмо – книга на всі випадки життя. Скільки у ній мудрості! Останніми роками я почав відкривати для себе те, чого так часто бракувало мені у моїй професійній діяльності і загалом у моєму житті, – страх Господній. Працюючи у сфері надання консультативних послуг комерційним структурам і співпрацюючи з різними державними органами влади і посадовими особами, я часто зустрічаюся з випадками осуду одних людей іншими, брутальністю, інформацією про різноманітні зловживання у сфері господарсько-комерційної діяльності, використання повноважень посадових осіб в інтересах конкретних комерційних структур. Загалом, головною проблемою сучасної ситуації в Україні є використання економічного потенціалу України та владних повноважень в інтересах певних комерційно-політичних груп, сімей чи осіб. Кожен з нас напевно відчув це на собі.

Тому, бачачи таке реальне життя довкола себе, я поступово намагався виробити засади, принципи своєї щоденної поведінки, які б  за основу мали християнські цінності і давали безпеку мені і моїй сім’ї. Читаючи Святе Письмо і духовну літературу, я збагнув, що саме життя в Божому страху відводить від зла і приносить чистоту, веде до святості, приносить багатство, мудрість і славу, наповнює серце миром і радістю, а найголовніше – відчиняє двері до близьких взаємин з Богом.

Що ж таке страх Господній? Перебувати в страху Господньому – означає благоговіти перед Ним, шанувати Його, не робити того, що Йому не подобається. «Страшний Бог у великому сонмі святих, страшний Він для всіх оточуючих Його» (Пс. 88, 8). «Господь Саваоф – Його шануйте свято, Він – страх ваш, Він – трепет ваш» (Іс. 8, 13). Велич Бога незбагненна. Все Він створив для себе. Око Його постійно над нами. Тому нам слід зважувати свої кроки і бути розсудливими, щоб не прогнівити Бога і не загинути у геєні вогняній, а «страх Господній – джерело життя, яке віддаляє від сітей смерті» (Прип. 14, 27). Коли ми ходимо в страху Господньому, то це віддаляє нас від пекла.

Цар Соломон у своїх Притчах навчає: «Початок премудрості – страх Господній» (Прип. 1, 7); «страх Господній – ненавидіти зло» (Прип. 8, 13); «Страх Господній відводить від зла» (Прип. 16, 6). Початком премудрості є зненавидіти зло, яке запанувало у серці людини. Щоб його викорінити, необхідно спочатку його зненавидіти, збудити в собі святий гнів проти гріха і сатани. Ми часто таємно насолоджуємося гріховними думками, навіть не помічаючи, що таким чином плодимо в собі гріховні пристрасті. Тому так важливо є «сокрушати» своє серце, тобто розкаюватися, і очищати його від гріхів. Виявляється, що без страху Господнього ми не можемо виконати Божих заповідей, бо спочатку потрібно зненавидіти беззаконня і всяке зло. «Відвернися від зла і чини добро», – каже псалмоспівець. Христос возлюбив правду і зненавидів беззаконня, тому Отець помазав Його Святим Духом. Апостол Павло говорить: «Очистимо себе від усякої скверни плоті і духа, здійснюючи святиню в страху Господньому» (2 Кор. 7, 1) Коли ми перебуваємо в страху Господньому, тоді ми очищуємося і освячуємося і, таким чином, виконуємо Божу волю, бо Божа воля є наше освячення.

Відвідуючи інші країни, я звертав увагу на те, як люди вміють поважати одне одного і служити одне одному. Для українського ж суспільства сьогодні характерні такі риси, як непослух та взаємна неповага. Приклади такої неповаги ми часто можемо побачити у стосунках між політиками, які роблять грубі й образливі заяви один проти одного. Це дуже поганий приклад для підростаючої молоді. Люди втрачають страх, чинячи зло. Вседозволеність, безкарність і розпуста стають прикладом для наслідування. Що можемо запропонувати у такий час ми, християни, Церква? Звернімося до Книги Діянь апостолів і подивімося, як жили перші християни: «Церква ходила в страху Господньому, наповнюючись втіхою Святого Духа… І був страх у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд і знамен. А всі віруючі були разом, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім ділили, як кому чого потрібно було» (Ді. 9, 31; 2, 43-46). Перші християни просто рятувалися і тікали від цього лукавого роду і жили святим життям. Вони боялися Господа, а Він сповна воздавав їм: перші християни жили в єдності, вони мали все необхідне, Господь оздоровляв їх! Рання Церква жила повноцінним життя на всіх трьох рівнях життя людини: на духовному – святим страхом; на душевному – була забезпечена всім необхідним і на тілесному – зцілення від хворіб було звичним явищем! Якщо церква справді ходитиме в страху Господньому, то стане більше віруючих, які щиро і ревно забажають йти дорогою спасіння, а це, своєю чергою, благотворно вплине на суспільство і владу.

На жаль, я сам довго страждав через власний непослух і впертість. Чим непокірнішим я був, тим більше біди накликав на себе. Це погіршувало мої стосунки з керівниками і партнерами, негативно впливало на стосунки у сім’ї, на здоров’я, на мій загальний стан. Я роздумував над словами Святого Письма: «Слуги, із повним страхом коріться панам, не тільки добрим та лагідним, а й прикрим» (1 Пт. 2, 18), «Коріться один одному в страсі Господньому» (Еф. 5, 21). Слово Боже проникало в моє серце, і я почав його виконувати. Я побачив, що коли ходжу в страху Господньому, тоді мені легко бути послушним! Так хочеться, щоб страх Господній назавжди наповнив моє серце! І виявляється, що це можливо, бо «страх Господній чистий, перебуває вовіки» (Пс. 18, 10).

Інколи я маю зустрічі з бізнесменами, які вважають себе православними християнами або християнами-протестантами, однак, якщо подивитися на їхню професійну діяльність, то вона тісно пов’язана з багатьма негативами цього безбожного світу. У неділю такі хриcтияни можуть ще ходити до церкви, а весь тиждень живуть, як невіруючі. «Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте ви, що дружба зі світом – то ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той стає ворогом Богові» (Як. 4, 4). Християнин не може бути приятелем світу, бо тоді він неминуче вбере в себе всю цю нечистоту і гріховність, якою живе світ. Життя Новим Завітом – це постійне очищення серця. Я не хочу стати ворогом Бога. Тому навіть коли в різних ситуаціях виникала загроза стати учасником корупційних діянь чи інших зловживань, я просто уповав на Господа і повторював: «Боже спаси мене! Господи, на домомогу мені поспішися». І Господь завжди допомагав мені. Я відмовлявся заробляти гроші шляхом махінацій, а Господь після цього давав мені можливість заробити їх чесно. Я зрозумів, що вихід у житті є завжди. Бог ніколи не спізнюється, Він завжди приходить вчасно. Тому я не тривожуся, коли виникають фінасові чи інші проблеми. «Не тривожтеся нічим, але завжди в молитві і проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, що перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки у Христі Ісусі» (Фил. 4, 6). Коли я роздумую над цими словами, то в моє серце проникає все більше миру Божого, тоді труднощі і проблеми здаються такими маленькими і незначними перед лицем всемогутнього Бога!

Чи переживали Ви стан невдоволення тим, що час минає, а Ваші бажання не здійснюються так, як Ви цього прагнули. Ви хотіли краще жити, але прийшло розчарування, зневіра і розгубленість. Що робити?

«В страсі перед Господом – надія тверда, і синам своїм він прибіжище» (Прип. 14, 26). Коли ми благоговіємо перед лицем Господнім, шануємо Його, тоді ми віримо Йому, покладаємося на Нього. Чим більше ми поважаємо якусь людину, тим більше ми їй довіряємо і слухаємося її порад. Так само з Господом. Чим більше ми віримо Господу, тим більше Його слухаємося. Тоді ми візьмемо Слово Боже і будемо ним жити. Скільки тоді благословень Божих зійде на нас! Бо для того, хто вірує – все можливо! Коли ми ходимо вірою, що Господь забезпечує нас усім необхідним, зціляє і охороняє нас, тоді у нас виробляються довірливіші, ближчі стосунки з Ним. «Бажання тих, що бояться Його, Він виконує, вопль їх чує і спасає їх» (Пс. 144, 19). Виявляється, що страх Господній є ключем до сповнення наших бажань. Більше того – сам Господь готовий бути ініціатором і давати нам свої блага: «Як багато у Тебе благ, які Ти зберігаєш для тих, що бояться Тебе» (Пс. 30, 20). Чим більше ми ходимо в страху Божому, тим більше благ ми отримуємо від Нього! Якого чудесного і вірного Бога ми маємо!

Я помітив, що коли ми боїмося Бога, боїмося згрішити, тоді втрачаємо страх перед людьми, перед труднощами і навіть перед смертю. «Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він – надія його» (Сир. 34, 14). Бог визволить тебе від будь-якої складної ситуації, якщо ти будеш уповати на Нього, довіряти Йому, вірити в Його всемогутність і милість. Коли ми читаємо життя мучеників, то бачимо, з якою сміливістю вони йшли на страшні муки. Наприклад, святий Ігнатій Богоносець, ідучи на смерть, навіть просив християн не допомагати йому і не звільняти його від мученицької смерті, щоб він не втратив небесного вінця. Така сміливість дуже потрібна нам, бо ми інколи лякаємося навіть у дуже простих ситуаціях.

Однак найбільше, чого я очікую від ходіння в страху Господньому, – це ближчі стосунки з Ним, адже у Святому Письмі написано, що «Тайна Господня – тим, хто боїться Його і завіт свій Він відкриває їм» (Пс. 24, 14). Бог хоче бути ближчим до нас. Але нам потрібно слухатися Його, очищати своє серце. Господь розкриє свої плани, свої путі лише тим, хто боїться Його. Ми відкриваємо свої тайни тільки дуже близьким людям, яким довіряємо. Благочестивий страх перед Господом дає нам можливість стати другом Бога, якому Він зможе довірити свої тайни.

У Книзі Виходу можна прочитати, як по-різному реагували ізраїльтяни і Мойсей на прихід Господа. Народ, коли побачив громи, полум’я, звук трубний і гору, покриту димом, відступив і став здалека. «І сказав Мойсей народу: не бійтеся! Бог прийшов, щоб випробувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили» (Вих. 20, 18-20). Якщо ми будемо мати перед своїм лицем страх Божий, тоді ми перестанемо грішити. Так чинив Мойсей, і подивіться, що було далі: «Народ стояв здалеку, а Мойсей вступив в морок, де Бог» (Вих. 20, 21). Мойсей ще більше наблизився до Господа, а ізраїльтяни зі своїм гріховним життя залишилися стояти здалека.

Тому послухаймо мудрого і досвідченого царя Соломона, який наприкінці свого життя написав такі слова: «Вислухай сутність всього: бійся Бога і заповіді Його дотримуйся, тому що в цьому все для людини» (Проп. 12, 13), а мудрий Сирах каже: «Страх Господній – як благословений рай» (Сир. 40, 28).

Господи, навчи нас ходити в страху перед лицем Твоїм, щоб згодом дійти нам ще тут, на землі, до стану досконалої любові, невимовної радості і божественної втіхи, яка вже ніколи не покине нас! Нехай Твій святий страх очистить наші серця від усякого зла і всяких пристрастей, щоб ми ще тут, на землі, могли побачити Тебе, нашого Господа, Отця і Сина і Святого Духа, Тройцю єдиносущну і нероздільну!


Ігор Деркач

(м.Київ),
депутат Верховної Ради України першого демократичного скликання,
директор з питань законодавства і регуляторної політики
міжнародної консалтингової компанії PBN

Вам це може бути цікаво


Рейтинг статті

( 4 голосів )
Теги:     №1      економіка      свідчення
( 10987 переглядів )
 

Коментарі  

 
+3 #2 Богдан Панкевич 23.07.2011 11:47
Чомусь у попередньому дописі не відобразилися адреси моїх блогів на захід.нет, на РІСУ та моєї електронної пошти. Мій телефон 0503155238. Якщо ти не проти поновити контакт, прошу переслати по смс свою електронну адресу. Дякую. Богдан
Цитувати
 
 
+3 #1 Богдан Панкевич 23.07.2011 11:42
Дорогий Ігоре,
Дуже радий за тебе. Ми давно не бачилися, але залишилися однодумцями, тепер також і в духовній царині. Твоя розповідь справила дуже велике враження. Прошу, подивись на мій коментар під твоєю розповіддю про Афон. Я маю свої блоги на i . Бажаю тобі щастя.
Богдан Панкевич
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити