Людина і усесвіт сотворених речей Друк

Джовані ді Паоло.Сотворення світу
Джовані ді Паоло.Сотворення світу
Основний орієнтир для будь-якого застосування науки і тех­ніки – повага до людей, яку повинна супроводжувати належна повага до інших живих створінь. Маючи намір якось змінити їх, «необхідно зважати на природу кожної істоти, а також на її взаємозв’язок з упорядкованою системою». Так, величезні можливо­сті біологічних досліджень призводять до неабиякого занепокоєння адже «ми ще не можемо оцінити розміри шкоди, завданої природі внаслідок безсистемних генетичних маніпуляцій і необачного ви­рощування нових форм рослинного і тваринного життя, не кажучи вже про неприпустимі експерименти з прямим втручанням у про­цес зародження людського життя». Справді, «тепер вже ясно, що застосування деяких винаходів у промисловості і сільському гос­подарстві спричинило шкідливі довготривалі наслідки. Мусимо усвідомити, що не можна втручатися в одну зі сфер екосистеми, без врахування наслідків такого втручання для інших сфер і доб­робуту майбутніх поколінь».

460. Отже, людина повинна пам’ятати, що її здатність «пере­творювати і, в якомусь сенсі, творити світ власною працею... ґру­нтується на тому, що Бог перший передав нам у дар усі речі, які Він створив». Вона не повинна «на власний розсуд розпоряджатися зем­лею, без жодних обмежень підпорядковуючи її своїй волі, начеб­то земля не отримала властиву форму та наперед визначену Бо­гом долю, що їх людина може розвинути, однак не повинна спо­творити». Чинячи так, «замість того, щоб співпрацювати з Бо­гом у справі сотворіння, людина замінює собою Бога, що, зрештою, призводить до бунту природи, адже людина з її управи­теля перетворюється на тирана».

Якщо людське втручання в природу не містить зловживань і не завдає їй шкоди, то можна сказати, що людина «втручається не щоб змінити природу, а задля розвитку, згідно з її сутністю сотворіння, яке вгодне Богові. Працюючи у цій, очевидно, делікат­ній сфері, дослідник здійснює задум Божий. Господь побажав, щоб людина була царем створіння». Зрештою, сам Бог робить лю­дям честь, дозволяючи співпрацювати з Ним у справі сотворіння.


КРИЗА У ВІДНОСИНАХ МІЖ ЛЮДИНОЮ І ДОВКІЛЛЯМ

461. Біблійне послання і Вчительство Церкви – визначальні орієнти­ри для оцінки проблем у відносинах між людиною і довкіллям. Ос­новна причина цих проблем в тому, що людина зазіхає на безумовну владу над створеними речами, нехтуючи моральними нормами, які повинні керувати будь-якою людською діяльністю.

Схильність до «нерозсудливої» експлуатації ресурсів – це на­слідок тривалого історичного і культурного процесу. «Сучасна ера – свідок того, як людина збільшує свої можливості змінювати світ. Завоювання й експлуатація ресурсів стають домінуючими й агресивнішими, сягаючи моменту, де під загрозою опиняється гос­тинність довкілля: ставлячись до довкілля як до "ресурсу", ми ри­зикуємо знищити довкілля як “оселю”. Іноді видається, що потуж­ність засобів перетворення, якими володіє технологічна цивіліза­ція, порушує рівновагу між людиною і довкіллям, сягаючи кри­тичної межі».

462. Природа виглядає знаряддям у руках людини, реальністю, якою вона постійно повинна маніпулювати, особливо за допомогою технологій. Опираючись на припущення, – яке виявилося хибним, – що кількість енергії та ресурсів невичерпна, що їх можна швидко відновити, а отже, легко виправити негативні наслідки експлуатації природного порядку, поширилася ... концепція, яка розглядає світ крізь призму механістичних термінів, а розви­ток – крізь призму споживацьких. Перевага надається тому, щоб «робити» і «мати», а не «бути», і це призводить до глибоких форм відчуження людини. ...

463. Правильне бачення довкілля запобігає ... зве­денню природи до об’єкта маніпуляцій та експлуатації. Водночас, не можна абсолютизувати природу і вивищувати її гідність над гідністю людської особи. Бо тоді можна дійти до обож­нення природи чи землі, що характерно для деяких екологічних рухів. ...

464. Бачення людини і речей, позбавлене будь-якого зв’язку із транс­цендентністю, призвело до відмови від концепції сотворіння і до ви­знання за людиною і природою абсолютної автономності. Отож зв’язки, які поєднували світ з Богом, обірвалися. Цей розрив спри­чинив також відокремлення людини від світу, більше того, збіднив її ідентичність. Людина почала мислити себе чужою щодо се­редовища, в якому живе. Наслідки цього очевидні: «саме зв’язок людини з Богом визначає її взаємини з ближніми і влас­ним довкіллям. Властиво тому християнська культура завжди ба­чила в творіннях, що довкола людини, дари Божі, які необхідно обробляти й охороняти, складаючи дяку Творцеві. ... Необхідно наполегливо наголошувати на внутрішньому зв’язку між екологією довкілля і «еколо­гією людини».

465. Вчительство [Церкви] акцентує на відповідальності людини за збереження цілісного і здорового середовища для всіх? «Якщо люд­ству вдасться поєднати наукові можливості і міцні етичні засади, воно зможе розвивати довкілля як власну оселю і як ресурс для людини і всіх людей, зможе усунути причини забруднення і гаран­тувати належні гігієнічні і здорові умови як малим групам, так і великим людським поселенням. Технологія, що забруднює, може та­кож очищати, виробництво, що нагромаджує, може також спра­ведливо розподіляти, якщо запанує етика поваги до життя і людсь­кої гідності, до прав теперішніх і майбутніх поколінь».

СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Довкілля як колективне благо

466. Турбота про довкілля – виклик для всього людства. Це спільний і універсальний обов’язок поважати спільне благо, обов’язок, який не дозволяє, щоб хтось «безкарно викори­стовував різні категорії істот, живих чи неживих, – тварин, росли­ни і природні елементи – на свій розсуд, керуючись власними еко­номічними потребами». Необхідно збільшувати цю відповідальність, виходячи з глобального характеру сучасної екологічної кризи і не­минучої потреби глобально протидіяти їй, оскільки всі створіння взаємозалежні у всесвітньому порядку, який встановив Творець. «Необхідно зважати на природу кожної істоти і на її взаємозв’язок у впорядкованій системі, яка зветься космос».

Ця перспектива набуває особливого значення, якщо роз­глядаємо, у контексті тісних взаємозв’язків між різними частина­ми екосистеми, цінність біологічного різноманіття для довкілля. ...

467. Відповідальність за довкілля, спільну спадщину людства, по­ширюється не лише на вимоги нинішньої, а й майбутньої доби. «Ми отримали спадщину від минулих поколінь і користали з праці наших сучасників. Тому ми відповідальні перед усіма і не можемо не піклуватися про тих, хто прийде після нас, щоб збільшити люд­ський рід». Йдеться про відповідальність теперішніх поколінь перед майбутніми, яку покладено як на окремі держави, так і на міжнародне співтовариство.

468. Відповідальність за довкілля повинна також мати належне відображення у правовому полі. Необхідно, щоб міжнародне співтовариство створило єдині правила, які дозволять державам здійс­нювати ефективний контроль за різними видами діяльності, що негативно впливають на довкілля, і захищати екосистему, запо­бігаючи можливим катастрофам. «Держава в межах власної тери­торії повинна докладати великих зусиль, аби запобігти погіршен­ню стану атмосфери і біосфери, ретельно відстежуючи, зокре­ма, наслідки нових технологічних і наукових розробок, ...гаранту­ючи своїм громадянам, що ті не постраждають від шкідливих за­бруднень і токсичних відходів». ...

470. Плануючи економічний розвиток, особливо необхідно врахо­вувати «потребу поважати цілісність природи і її цикли», адже природні ресурси обмежені, а деякі невідновні. ... У будь-якій економічній діяльності, де використовуються природні ресурси, потрібно приділяти належну увагу захисту до­вкілля і передбачати на це витрати, які становлять «важливу част­ку вартості економічної діяльності». ...

Економіка, яка з повагою ставиться до довкілля, орієнтується не тільки на максимізацію прибутків, оскільки не можна забезпечи­ти охорону довкілля лише фінансовими підрахунками витрат і прибутків. Довкілля – це одне з тих благ, які неможливо захисти­ти і підтримати ринковими механізмами. ...

Особливу увагу потрібно приділити складному питанню енер­гетичних ресурсів. Невідновні ресурси, які використовують високо розвинені промислові країни і країни, які нещодавно прой­шли індустріалізацію, необхідно поставити на службу всьому людству. У моральній перспективі, що опирається на засади рівності і со­лідарності між поколіннями, потрібно також продовжувати, по­слуговуючись внеском наукової спільноти, пошук нових джерел енергії, розвивати альтернативні джерела і підвищувати рівень безпеки ядерної енергії. Використання енергії, пов’язане з про­блемами розвитку і довкілля, вимагає політичної відповідальності держав, міжнародного співтовариства та економічних суб’єктів. Висвітлювати цю відповідальність і керувати нею повинне постій­не прагнення до універсального спільного блага. ...


Фото Тараса Гринчишина
Фото Тараса Гринчишина
Використання біотехнологій

472.     Останнім часом виникло питання: як використати нові біотехнології у сільському господарстві, тваринництві, медицині та охороні довкілля? Нові можливості, які пропонують сучасні біологіч­ні та біогенетичні технології, з одного боку, є джерелом надії та ентузіазму, а з іншого, – спричиняють занепокоєння та воро­жість. Використання різних біотехнологій, їх моральна при­йнятність, їх наслідки для людського здоров’я, вплив на довкіл­ля і економіку – предмет ретельного вивчення і запеклих дискусій. ...

473.     Християнська концепція створіння передбачає позитивне ставлення до втручання людини в природу, яка передбачає й інші живі істоти, але водночас рішуче вимагає відповідальності. Адже природа – не священна чи божественна дійсність, на яку лю­дина не може впливати. Природа – це дар Творця спільноті людей, який Він довірив їхній відповідальності і розумному використан­ню. Тому людина не чинить протизаконно, коли з повагою до по­рядку, краси та корисності окремих живих істот і їхньої ролі в еко­системі змінює деякі їхні характеристики та якості. Втручання лю­дини стає ганебним, якщо воно завдає шкоди живим істотам чи природному середовищу, і гідне похвали, коли спрямоване на по­кращення ситуації. ...

Сучасні біотехнології впливають на соціальне, економічне і по­літичне життя на місцевому, національному і міжнародному рів­нях, їх необхідно оцінювати відповідно до етичних критеріїв, які по­винні завжди спрямовувати людську діяльність і відносини в со­ціальній, економічній і політичній сферах, а також, передовсім, відповідно до критеріїв справедливості і солідарності. Особливо цими критеріями мають керуватись окремі особи і групи, що досліджують і торгують в галузі біотехнологій. У кожному разі, потрібно уникати помилкового переконання, що лише поширення досягнень у сфері біотехнологій може вирішити невід­кладні проблеми бідності і недостатнього розвитку, з якими ще борються багато країн на планеті. ...

477. Науковці і фахівці з біотехнологій, покли­кані розумно та наполегливо шукати найкращих розв’язань серйоз­них і невідкладних проблем, пов’язаних із постачанням продоволь­ства та охороною здоров’я. Вони зобов’язані пам’ятати, що у своїй дія­льності використовують живий і неживий матеріал, що належить людській спадщині і майбутнім поколінням. Для вірних це дар Бога, ввірений людському розуму та свободі, які також є дарами з небес. Науковці повинні використовувати свої сили та знання у дослідженнях, керуючись чистим і чесним сумлінням.

478. Підприємці і керівники громадських організацій, які досліджують, виробляють і продають товари, створені завдяки новим біотехнологіям, повинні дбати не лише про законний прибуток, а й про спільне благо. ...

479. Політики, законодавці і члени державної адміністрації відпо­відальні за визначення потенційної користі та можливих ризиків, пов’язаних із використанням біотехнологій. ...


Нові способи життя

486. Серйозні екологічні проблеми закликають змінити мента­літет і творити новий спосіб життя, щоб «пошук істини, кра­си, добра і спілкування з іншими заради спільного блага став ви­значальним у питаннях споживання, заощадження чи інвести­цій». Такий спосіб життя повинен відповідати духові тверезості, поміркованості і самодисципліни як на особистому, так і на су­спільному рівнях. Необхідно відмовитися від логіки споживацтва і підтримувати такі форми сільськогосподарського і промислового виробництва, які поважають порядок створіння і задовольняють основні потреби всіх людей. Цей підхід, підкріплений усвідомленням взаємозалежності всіх жителів Землі, призведе до усунення багатьох причин екологічних катастроф і гарантуватиме швидке реагування, якщо якесь лихо вразить народи і землі. Не можна розглядати екологічне питання тільки в жахливій перспек­тиві нищення довкілля. Найперше, воно має стати переконливою мотивацією для розвитку справжньої солідарності у світовому масштабі.

487. Перед усім створінням людина повинна почувати вдячність, бо ж світ насправді свідчить про Бога, Який його створив і підтримує. Якщо ж відкинути взаємини з Богом, то природа втратить свій глибинний сенс і збідніє. З іншого боку, якщо відкриємо природу в її сотвореному значенні, зможемо налагодити контакт із нею, змо­жемо зрозуміти її багате і символічне значення і так збаг­нути таїну, яка відкриває нам шлях до Бога, Творця неба і землі. Світ постає перед людським зором як свідчення про Бога, як місце, де виявляється Його творча, провіденційна і визвольна сила.


* Витяги з Компендіуму Соціальної доктрини Церкви. – К.: Кайрос, 2008. – С. 279–298.


Рейтинг статті

( 9 голосів )
Теги:     №3      довкілля      документи
( 5547 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити