| Джовані ді Паоло.Сотворення світу | Основний орієнтир для будь-якого застосування науки і техніки – повага до людей, яку повинна супроводжувати належна повага до інших живих створінь. Маючи намір якось змінити їх, «необхідно зважати на природу кожної істоти, а також на її взаємозв’язок з упорядкованою системою». Так, величезні можливості біологічних досліджень призводять до неабиякого занепокоєння адже «ми ще не можемо оцінити розміри шкоди, завданої природі внаслідок безсистемних генетичних маніпуляцій і необачного вирощування нових форм рослинного і тваринного життя, не кажучи вже про неприпустимі експерименти з прямим втручанням у процес зародження людського життя». Справді, «тепер вже ясно, що застосування деяких винаходів у промисловості і сільському господарстві спричинило шкідливі довготривалі наслідки. Мусимо усвідомити, що не можна втручатися в одну зі сфер екосистеми, без врахування наслідків такого втручання для інших сфер і добробуту майбутніх поколінь».
460. Отже, людина повинна пам’ятати, що її здатність «перетворювати і, в якомусь сенсі, творити світ власною працею... ґрунтується на тому, що Бог перший передав нам у дар усі речі, які Він створив». Вона не повинна «на власний розсуд розпоряджатися землею, без жодних обмежень підпорядковуючи її своїй волі, начебто земля не отримала властиву форму та наперед визначену Богом долю, що їх людина може розвинути, однак не повинна спотворити». Чинячи так, «замість того, щоб співпрацювати з Богом у справі сотворіння, людина замінює собою Бога, що, зрештою, призводить до бунту природи, адже людина з її управителя перетворюється на тирана».
Якщо людське втручання в природу не містить зловживань і не завдає їй шкоди, то можна сказати, що людина «втручається не щоб змінити природу, а задля розвитку, згідно з її сутністю сотворіння, яке вгодне Богові. Працюючи у цій, очевидно, делікатній сфері, дослідник здійснює задум Божий. Господь побажав, щоб людина була царем створіння». Зрештою, сам Бог робить людям честь, дозволяючи співпрацювати з Ним у справі сотворіння.
КРИЗА У ВІДНОСИНАХ МІЖ ЛЮДИНОЮ І ДОВКІЛЛЯМ
461. Біблійне послання і Вчительство Церкви – визначальні орієнтири для оцінки проблем у відносинах між людиною і довкіллям. Основна причина цих проблем в тому, що людина зазіхає на безумовну владу над створеними речами, нехтуючи моральними нормами, які повинні керувати будь-якою людською діяльністю.
Схильність до «нерозсудливої» експлуатації ресурсів – це наслідок тривалого історичного і культурного процесу. «Сучасна ера – свідок того, як людина збільшує свої можливості змінювати світ. Завоювання й експлуатація ресурсів стають домінуючими й агресивнішими, сягаючи моменту, де під загрозою опиняється гостинність довкілля: ставлячись до довкілля як до "ресурсу", ми ризикуємо знищити довкілля як “оселю”. Іноді видається, що потужність засобів перетворення, якими володіє технологічна цивілізація, порушує рівновагу між людиною і довкіллям, сягаючи критичної межі».
462. Природа виглядає знаряддям у руках людини, реальністю, якою вона постійно повинна маніпулювати, особливо за допомогою технологій. Опираючись на припущення, – яке виявилося хибним, – що кількість енергії та ресурсів невичерпна, що їх можна швидко відновити, а отже, легко виправити негативні наслідки експлуатації природного порядку, поширилася ... концепція, яка розглядає світ крізь призму механістичних термінів, а розвиток – крізь призму споживацьких. Перевага надається тому, щоб «робити» і «мати», а не «бути», і це призводить до глибоких форм відчуження людини. ...
463. Правильне бачення довкілля запобігає ... зведенню природи до об’єкта маніпуляцій та експлуатації. Водночас, не можна абсолютизувати природу і вивищувати її гідність над гідністю людської особи. Бо тоді можна дійти до обожнення природи чи землі, що характерно для деяких екологічних рухів. ...
464. Бачення людини і речей, позбавлене будь-якого зв’язку із трансцендентністю, призвело до відмови від концепції сотворіння і до визнання за людиною і природою абсолютної автономності. Отож зв’язки, які поєднували світ з Богом, обірвалися. Цей розрив спричинив також відокремлення людини від світу, більше того, збіднив її ідентичність. Людина почала мислити себе чужою щодо середовища, в якому живе. Наслідки цього очевидні: «саме зв’язок людини з Богом визначає її взаємини з ближніми і власним довкіллям. Властиво тому християнська культура завжди бачила в творіннях, що довкола людини, дари Божі, які необхідно обробляти й охороняти, складаючи дяку Творцеві. ... Необхідно наполегливо наголошувати на внутрішньому зв’язку між екологією довкілля і «екологією людини».
465. Вчительство [Церкви] акцентує на відповідальності людини за збереження цілісного і здорового середовища для всіх? «Якщо людству вдасться поєднати наукові можливості і міцні етичні засади, воно зможе розвивати довкілля як власну оселю і як ресурс для людини і всіх людей, зможе усунути причини забруднення і гарантувати належні гігієнічні і здорові умови як малим групам, так і великим людським поселенням. Технологія, що забруднює, може також очищати, виробництво, що нагромаджує, може також справедливо розподіляти, якщо запанує етика поваги до життя і людської гідності, до прав теперішніх і майбутніх поколінь».
СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Довкілля як колективне благо
466. Турбота про довкілля – виклик для всього людства. Це спільний і універсальний обов’язок поважати спільне благо, обов’язок, який не дозволяє, щоб хтось «безкарно використовував різні категорії істот, живих чи неживих, – тварин, рослини і природні елементи – на свій розсуд, керуючись власними економічними потребами». Необхідно збільшувати цю відповідальність, виходячи з глобального характеру сучасної екологічної кризи і неминучої потреби глобально протидіяти їй, оскільки всі створіння взаємозалежні у всесвітньому порядку, який встановив Творець. «Необхідно зважати на природу кожної істоти і на її взаємозв’язок у впорядкованій системі, яка зветься космос».
Ця перспектива набуває особливого значення, якщо розглядаємо, у контексті тісних взаємозв’язків між різними частинами екосистеми, цінність біологічного різноманіття для довкілля. ...
467. Відповідальність за довкілля, спільну спадщину людства, поширюється не лише на вимоги нинішньої, а й майбутньої доби. «Ми отримали спадщину від минулих поколінь і користали з праці наших сучасників. Тому ми відповідальні перед усіма і не можемо не піклуватися про тих, хто прийде після нас, щоб збільшити людський рід». Йдеться про відповідальність теперішніх поколінь перед майбутніми, яку покладено як на окремі держави, так і на міжнародне співтовариство.
468. Відповідальність за довкілля повинна також мати належне відображення у правовому полі. Необхідно, щоб міжнародне співтовариство створило єдині правила, які дозволять державам здійснювати ефективний контроль за різними видами діяльності, що негативно впливають на довкілля, і захищати екосистему, запобігаючи можливим катастрофам. «Держава в межах власної території повинна докладати великих зусиль, аби запобігти погіршенню стану атмосфери і біосфери, ретельно відстежуючи, зокрема, наслідки нових технологічних і наукових розробок, ...гарантуючи своїм громадянам, що ті не постраждають від шкідливих забруднень і токсичних відходів». ...
470. Плануючи економічний розвиток, особливо необхідно враховувати «потребу поважати цілісність природи і її цикли», адже природні ресурси обмежені, а деякі невідновні. ... У будь-якій економічній діяльності, де використовуються природні ресурси, потрібно приділяти належну увагу захисту довкілля і передбачати на це витрати, які становлять «важливу частку вартості економічної діяльності». ...
Економіка, яка з повагою ставиться до довкілля, орієнтується не тільки на максимізацію прибутків, оскільки не можна забезпечити охорону довкілля лише фінансовими підрахунками витрат і прибутків. Довкілля – це одне з тих благ, які неможливо захистити і підтримати ринковими механізмами. ...
Особливу увагу потрібно приділити складному питанню енергетичних ресурсів. Невідновні ресурси, які використовують високо розвинені промислові країни і країни, які нещодавно пройшли індустріалізацію, необхідно поставити на службу всьому людству. У моральній перспективі, що опирається на засади рівності і солідарності між поколіннями, потрібно також продовжувати, послуговуючись внеском наукової спільноти, пошук нових джерел енергії, розвивати альтернативні джерела і підвищувати рівень безпеки ядерної енергії. Використання енергії, пов’язане з проблемами розвитку і довкілля, вимагає політичної відповідальності держав, міжнародного співтовариства та економічних суб’єктів. Висвітлювати цю відповідальність і керувати нею повинне постійне прагнення до універсального спільного блага. ...
| Фото Тараса Гринчишина | Використання біотехнологій
472. Останнім часом виникло питання: як використати нові біотехнології у сільському господарстві, тваринництві, медицині та охороні довкілля? Нові можливості, які пропонують сучасні біологічні та біогенетичні технології, з одного боку, є джерелом надії та ентузіазму, а з іншого, – спричиняють занепокоєння та ворожість. Використання різних біотехнологій, їх моральна прийнятність, їх наслідки для людського здоров’я, вплив на довкілля і економіку – предмет ретельного вивчення і запеклих дискусій. ...
473. Християнська концепція створіння передбачає позитивне ставлення до втручання людини в природу, яка передбачає й інші живі істоти, але водночас рішуче вимагає відповідальності. Адже природа – не священна чи божественна дійсність, на яку людина не може впливати. Природа – це дар Творця спільноті людей, який Він довірив їхній відповідальності і розумному використанню. Тому людина не чинить протизаконно, коли з повагою до порядку, краси та корисності окремих живих істот і їхньої ролі в екосистемі змінює деякі їхні характеристики та якості. Втручання людини стає ганебним, якщо воно завдає шкоди живим істотам чи природному середовищу, і гідне похвали, коли спрямоване на покращення ситуації. ...
Сучасні біотехнології впливають на соціальне, економічне і політичне життя на місцевому, національному і міжнародному рівнях, їх необхідно оцінювати відповідно до етичних критеріїв, які повинні завжди спрямовувати людську діяльність і відносини в соціальній, економічній і політичній сферах, а також, передовсім, відповідно до критеріїв справедливості і солідарності. Особливо цими критеріями мають керуватись окремі особи і групи, що досліджують і торгують в галузі біотехнологій. У кожному разі, потрібно уникати помилкового переконання, що лише поширення досягнень у сфері біотехнологій може вирішити невідкладні проблеми бідності і недостатнього розвитку, з якими ще борються багато країн на планеті. ...
477. Науковці і фахівці з біотехнологій, покликані розумно та наполегливо шукати найкращих розв’язань серйозних і невідкладних проблем, пов’язаних із постачанням продовольства та охороною здоров’я. Вони зобов’язані пам’ятати, що у своїй діяльності використовують живий і неживий матеріал, що належить людській спадщині і майбутнім поколінням. Для вірних це дар Бога, ввірений людському розуму та свободі, які також є дарами з небес. Науковці повинні використовувати свої сили та знання у дослідженнях, керуючись чистим і чесним сумлінням.
478. Підприємці і керівники громадських організацій, які досліджують, виробляють і продають товари, створені завдяки новим біотехнологіям, повинні дбати не лише про законний прибуток, а й про спільне благо. ...
479. Політики, законодавці і члени державної адміністрації відповідальні за визначення потенційної користі та можливих ризиків, пов’язаних із використанням біотехнологій. ...
Нові способи життя
486. Серйозні екологічні проблеми закликають змінити менталітет і творити новий спосіб життя, щоб «пошук істини, краси, добра і спілкування з іншими заради спільного блага став визначальним у питаннях споживання, заощадження чи інвестицій». Такий спосіб життя повинен відповідати духові тверезості, поміркованості і самодисципліни як на особистому, так і на суспільному рівнях. Необхідно відмовитися від логіки споживацтва і підтримувати такі форми сільськогосподарського і промислового виробництва, які поважають порядок створіння і задовольняють основні потреби всіх людей. Цей підхід, підкріплений усвідомленням взаємозалежності всіх жителів Землі, призведе до усунення багатьох причин екологічних катастроф і гарантуватиме швидке реагування, якщо якесь лихо вразить народи і землі. Не можна розглядати екологічне питання тільки в жахливій перспективі нищення довкілля. Найперше, воно має стати переконливою мотивацією для розвитку справжньої солідарності у світовому масштабі.
487. Перед усім створінням людина повинна почувати вдячність, бо ж світ насправді свідчить про Бога, Який його створив і підтримує. Якщо ж відкинути взаємини з Богом, то природа втратить свій глибинний сенс і збідніє. З іншого боку, якщо відкриємо природу в її сотвореному значенні, зможемо налагодити контакт із нею, зможемо зрозуміти її багате і символічне значення і так збагнути таїну, яка відкриває нам шлях до Бога, Творця неба і землі. Світ постає перед людським зором як свідчення про Бога, як місце, де виявляється Його творча, провіденційна і визвольна сила.
* Витяги з Компендіуму Соціальної доктрини Церкви. – К.: Кайрос, 2008. – С. 279–298.
|