Екологічна катастрофа з кожним роком наближається, стаючи головним викликом перед людством. Аналізуючи, як суспільство ставиться до цього, можна зауважити, що проблема забруднення навколишнього середовища поряд з економічними, політичними чи культурними кризами залишається у тіні нашого щоденного життя. Люди, навіть попри сучасну суспільно-політичну втому, швидше протестуватимуть з політичних чи соціально-економічних мотивів, аніж з причини брудної води, яку вони п’ють, загазованого повітря, яким дихають, чи плодів хімізованого ґрунту, які споживають.
Спостерігаємо парадоксальну ситуацію. Згідно з однією з головних рис українського менталітету, т. зв. «хатоскрайністю» – це, нібито, «нормально». Однак, за життєйською філософією української натури, кожен господар сільського обійстя чи квартири у міській багатоповерхівці мав би дбати, щоб зробити життя у своєму «подвір’ї», для своєї родини, комфортним і безпечним. Це значить берегти, відстоювати чистоту води, повітря і ґрунтів, розуміючи, що від цього реально залежить не лише наше здоров’я і тривалість життя, а й доля наших дітей і внуків, для кращого майбутнього яких всі без винятку працюють і про кращу долю яких мріють.
Чи хочеш, перерахую тобі різновиди інших тварин щодо нас і один до одного, тобто природу кожного, спосіб народження і виховання, місцеперебування, вдачі і закони спільного проживання. Чому одні живуть стадами, інші – поодинці; одні травоїдні, інші хижаки: одні люті, інші лагідні, одні прив’язані до людини і біля неї живляться, інші неприборкані і люблять свободу. Одні близькі до розумності та здатні вчитися, інші зовсім безглузді і не здатні до навчання. Одні мають більше почуттів, інші менше; одні нерухомі, інші переходять з одного місця на інше, а ще інші дуже швидкі. Одні вирізняються і величиною, і красою, або ще чимось, а інші, або дуже малі, або дуже потворні, або те і те. Одні міцні, інші слабкі; одні мстиві, інші підозрілі і підступні, ще інші необережні; одні працелюбні і дбають за свій дім, інші зовсім бездіяльні і безтурботні? ... Чому одні плазують по землі, інші – прямохідні, одні люблять сушу, інші – сушу і воду; одні охайні, інші неохайні; одні живуть парами, інша ні; одні помірковані, інші пожадливі; одні багатоплідні, інші не багатоплідні; одні живуть довго, інші – ні ? Вичерпалося б у мене слово, якщо б все детально описувати . У часі своїх місійних подорожей побачив раз св. Франциск зграйку птахів на деревах вздовж дороги, де переходив. Захоплений ними, затримався та сказав до своїх товаришів: «Зачекайте, браття, хвилину, я хочу сказати проповідь також і братчика-сестричкам – от цим пташкам». І звернувся до них, що густо на деревах сиділи, та почав їм проповідувати. На голос святого всі птахи позлітали на землю, сіли довкола нього, і так тихенько сиділи аж до кінця проповіді. Навіть коли вже перестав говорити, залишались на землі і не відлітали, поки святий проповідник їх не поблагословив. Один юнак ніс на продаж кілька диких голубів. Св. Франциск з природи своєї дуже любив звірят, птахів. Коли зустрів цього хлопця, приглядався до птахів, вкінець умилосердився над ними, і каже до власника: Православна Церква, що усвідомлює свою відповідальність за долю світу, глибоко стурбована проблемами, які породила сучасна цивілізація. Важливе місце серед них займають екологічні проблеми. Сьогодні вигляд Землі спотворений в планетарних масштабах.Вражені надра, ґрунт, вода, повітря, тваринний і рослинний світ. Природа, що довкола нас, практично повністю залучена у життєзабезпечення людини, яку вже не задовольняє різноманіття її дарів, але нестримно експлуатує цілі екосистеми.Діяльність людини, що досягла масштабів, співмірних з біосферними процесами, постійно зростає завдяки прискоренню темпів розвитку науки і техніки. Повсюдне забруднення природного середовища промисловими відходами, неправильна агротехніка, знищення лісів і ґрунтового покриву призводять до пригнічення біологічної активності, до неухильного згортання генетичного різноманіття життя. Виснажуються невідновні мінеральні ресурси надр, скорочуються запаси чистої води.Виникло безліч шкідливих речовин, багато з яких не проходить природного кругообігу і накопичуються в біосфері. Екологічну рівновагу порушено; людина поставлена перед фактом виникнення незворотних згубних процесів у природі, до яких входить підрив її природних відтворювальних сил. З великим занепокоєнням спостерігає Вселенський патріархат, захисник і проповідник прадавньої святотцівської традиції та вірний інтерпретатор євхаристійного і літургійного досвіду Православної Церкви, немилосердне поневолення і руйнування природного середовища сьогоднішнім людством, що несе великі загрози для майбутнього всього створеного Богом світу природи. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його Дорогі у Христі! Упродовж останніх років ми спостерігаємо великі зміни у порах року: немає прекрасної, лагідної, запашної весни; літо стало нестерпно спекотним, а осінь та зима такі нестабільні, що годі передбачити, коли буде тепло, а коли – холодно. Вчені стверджують, що це не випадково і спричинено поганим ставленням людства до свого довкілля. Стан нашого середовища такий загрозливий, що вже щонайменше 20 років вірні дедалі частіше замислюються над своїм поводженням із природою, яку Господь Бог сотворив і передав людям, щоб вони з неї користали. А задуматися є над чим: забруднене повітря, яким дихаємо, отруєна різними шкідливими речовинами вода і їжа, яку ми вживаємо, – наслідок нашого безглуздого, недбалого і гріховного ставлення до тих дарів, що ними нас наділив наш Творець. За цю гріховність вже сьогодні платимо велику ціну і ще не відомо, які лиха завтра спіткають людський рід. Живий досвід божественної присутності в історії – основа віри народу Божого: «Рабами були ми в фараона в Єгипті, та Господь вивів нас потужною рукою з Єгипту» (Втор. 6, 21). Розмірковуючи над історією, можемо збагнути минуле і побачити Божу дію від початку: «Блукаючим арамієм був мій батько» (Втор. 26, 5); а Своєму народові Бог каже: «Я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки» (Іс. Нав. 24, 3). Це дає нам надію на майбутнє, завдяки Божій обітниці та завіту, що його постійно оновлює Господь. Питання цінності різних вимірів довкілля від неживих до найвищих живих форм буття – одне з найголовніших не лише для богослов’я і філософії, а й для суспільствознавчих і природознавчих наук. Чому все, що існує у світі від найпростішого до найскладнішого, надзвичайно цінне для людини і вимагає від неї шанобливого і бережливого ставлення? Відповідь Отців Церкви проста: тому що все довкілля пронизане живою присутністю Бога, який створивши Всесвіт не залишив його, а в особливий спосіб перебуває у ньому як джерело його існування, преображення, оновлення і спасіння, незалежно від того, чи це «мертвий» камінь, рослина, чи тварина. Що є головним вартісним критерієм, який перетворює просту речовину, рослину чи тварину у вмістилище надзвичайного і, без перебільшення, містично-сакрального сенсу його буття, іншими словами – у вмістилище безпосередньої і повноцінної (наскільки це можливо для творіння) Божої присутності. Розуміння того, як у всій багатоманітності природного середовища активно присутній Бог завжди було важливим для мислителів. Часто, нерозуміння того, що все, що існує, існує у Бозі (т. зв. панентеїзм) приводило до примітивного, часом навіть вульгарного звинувачення у пантеїзмі, згідно з яким все, що існує – це і є богом. Натомість, біблійна віра Отців Церкви пронизана свідомістю того, що середовище, в якому живе людина – божественне середовище, а матерія – божественна матерія. Це не тому, що Бог є матерією, чи навпаки, а тому, що матерія немислима без таїнственної, всепроникної, животворної, підтримуючої і оновлюючої дії Божественної енергії, сили, якою Бог все творить, якою Він впорядковує світобудову і якою, як турботливий Батько веде створений Всесвіт до нового неба і нової землі (Од. 21, 1–8). Основний орієнтир для будь-якого застосування науки і техніки – повага до людей, яку повинна супроводжувати належна повага до інших живих створінь. Маючи намір якось змінити їх, «необхідно зважати на природу кожної істоти, а також на її взаємозв’язок з упорядкованою системою». Так, величезні можливості біологічних досліджень призводять до неабиякого занепокоєння адже «ми ще не можемо оцінити розміри шкоди, завданої природі внаслідок безсистемних генетичних маніпуляцій і необачного вирощування нових форм рослинного і тваринного життя, не кажучи вже про неприпустимі експерименти з прямим втручанням у процес зародження людського життя». Справді, «тепер вже ясно, що застосування деяких винаходів у промисловості і сільському господарстві спричинило шкідливі довготривалі наслідки. Мусимо усвідомити, що не можна втручатися в одну зі сфер екосистеми, без врахування наслідків такого втручання для інших сфер і добробуту майбутніх поколінь». |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео