ДОНОРСТВО ГАМЕТ І ДОНОРСТВО ЕМБРІОНІВ: чи таке дарування добре? |
Дарування зазвичай асоціюється в нас з добром та безкорисливістю. Однак насправді усе залежить від того, що саме дарується і з якою метою. Можна дарувати щось добре і щось погане, з доброю і з поганою метою, відповідально і безвідповідально. Не всякий дар буде свідчити про благість вчинку та про відповідальність даруючого. Донорство (дарування) гамет (статевих клітин), донорство функції лона (сурогатне материнство) та донорство ембріонів є такими «дарами», які власне не свідчать про відповідальність. Коли хтось дарує свої статеві клітини якійсь неплідній парі чи біобанку або коли люди дарують іншим свої ембріони, то часто вважається, що вони роблять моральне добро з огляду на солідарність зі страждаючими від безпліддя та сприяння їхній плідності. Однак морально добрим таке дарування не є. І на це є низка причин:
2) Донорство гамет, статевих залоз, а також у цьому контексті вартує згадати і донорство мозку, не є прийнятним даруванням, оскільки іде мова про свавільне передання ідентичності однієї людини іншій чи то за життя, чи то по смерті донора (у випадку трансплантації мозку донором беруть лише мертвого). Не є гідним людини не турбуватися про власну ідентичність, передану іншим. Не є гідним людини не піклуватися про власне потомство (що буде зачате від дарованих гамет). Підсумовуючи усе вище сказане, вартує ще раз наголосити, що дарування своєї ідентичності вимагає відповідальності. Дарування генетичної ідентичності дітям через природне дітородження пов’язане з піклуванням про них. Натомість дарування гамет заперечує необхідність відповідальності за власне потомство. Донорство гамет не може бути прирівняне до донорства органів через суттєві відмінності у цілях дарування. Батьки-донори та соціальні батьки, які використовують донорську допомогу в зачатті, зневажають подружжя чоловіка і жінки як єдине середовище, де може бути гідно передане людське життя, визнаючи допустимість втручання «третьої сторони» у процес дітородження, а також зневажають право дитини знати своє біологічне коріння – знати своїх біологічних батьків, так як донорство гамет (а також донорство функції лона) є анонімним та покривається секретом. Незнання бодай одного з двох чи трьох біологічних батьків у свою чергу творить поважну кризу самоідентифікації людини. Донорство ембріонів, навіть якщо має за ціль врятування їхнього життя (сотні тисяч заморожених ембріонів фактично полишені напризволяще), а не задоволення власних егоїстичних бажань (самоствердитись у батьківстві) все ж не позбавлене суттєвих і численних моральних проблем (Пор.: Congregazione per la Dottrina della Fede, Istruzione “Dignitas personae” su alcune questioni di bioetica, II, 19 // http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_cfaith_doc_20081208_dignitas-personae_it.html ), зокрема тих, що згадані вище. Підсумовуючи, цікаво прочитати слова св. Йоана Золотоустого, який, живучи в далекому IV столітті, не був свідком донорства гамет, ані донорства функції лона, але чітко усвідомлював неприпустимість втручання когось «третього» у дітородний процес у подружжі. У Гоміліях на Послання до ефесян (20, 1) він каже: «Спочатку жінка виникла від чоловіка, а далі, отже, чоловік і жінка походять від чоловіка і жінки. Бачиш, який зв’язок, яке з’єднання! Бачиш, як Бог не дозволив, щоб туди увійшов якийсь інший елемент ззовні!» (La Teologia dei Padri. Testi dei Padri latini greci orientali scelti e ordinati per temi, III. Vita cristiana - Il prossimo - Stati di vita cristiana, Città Nuova, Roma 1975, 347.) Марія Ярема доктор біоетики старша викладачка кафедри богослов'я УКУ ( 3 голосів )( 1201 переглядів ) |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео