Три кроки до Бога Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_esse_on-the-road.jpg1. Смирення – Бог-Отець

Перший крок до Бога – це смирення. На цьому етапі Бог виступає як Бог-Отець, який дає людям Закон. Закон передбачає заповіді, що обмежують свободу людини. За їх порушення встановлене покарання. Бог-Отець – це Бог, що карає. Він закликає людину «обрізати» серце, усмирити гординю, довіриться Йому, бути Йому вірним.

Традиція обрізання крайньої плоті – це лише символ обрізання крайньої плоті серця, про що пише Біблія. Цією «крайньою плоттю» є гордість та бажання кинути Богові виклик. Бажання виклику Богові – це дитяче бажання, юнацький максималізм, що дуже часто виявляється в дітей відносно батьків у підлітковому віці. І в цьому немає нічого поганого, навпаки, цей етап потрібно пройти, щоби стати мудрішим. Це навіть ознака здорової дитини, яка заявляє про себе як про самостійну особу.

Так і людина заявляє про себе перед Богом. І Бог не може цьому не тішитися, тому що це свідчить, що людина (Його творіння) розвивається, що в ній є життя. Бог вказує людині шлях розвитку, даючи закон. Однак при цьому хоче послуху, бо Він – творець людини. Він, як і батьки, вказуючи дитині шлях, навчаючи її, хоче до Себе поваги.

Характерна риса смирення – страх перед Богом. Це – благоговійний страх, який зупиняє людину від гріхів, дає їй усвідомити свою нікчемність перед Богом. Це – початковий пункт шляху до Бога – усвідомлення своєї нікчемності перед Ним. І тут немає нічого поганого, бо цим людина, фактично, повністю віддається в руки Богові.

2. Любов – Бог-Син

Наступний крок до Бога, що ґрунтується на смиренні, – це любов. Любов до Бога не можна пізнати зі старозавітного Бога, який уособлює всемогутність і карає за гріхи. Не можна любити того, хто в безмежну кількість разів сильніший за тебе та карає за будь-який невірний крок. До такого Бога може бути лише страх. А там, де страх, немає любові.

Любов до Бога пізнається у Христі, який віддає життя за грішників. Тут Бог не всемогутній, а слабкий. Тут не Він карає, а Його карають люди, хоча на Ньому й немає вини. Лише реальну живу особистість Бога, яку втілює боголюдина Ісус Христос, що став рівним серед рівних, можна полюбить.

Саме в цьому «сходженні» Бога до людини і стає можливою любов. І Христос показав, що таке «любити». Показав власним життям, зробивши самопожертву за тих, кого любить, тобто за всіх нас. Він – це Шлях.

Любов, на відміну від закону, – це не заборона певних дій, а навпаки – заклик до дії. Любов завжди активна. Закон завжди пасивний і має обмежувальний вимір. Любов апелює до внутрішньої сторони людини і закликає до вияву назовні – полюбити ближнього та Бога. Закон апелює до покарання за гріх й закликає стримувати і контролювати свою природу.

Для любові вже не потрібно закону, бо вона виконуватиме закон із власної волі. Одержуючи закон, людина не робить зла. Одержуючи любов, вона починає творити добро. Вектор змінюється і стає спрямованим на людей навколо, а не лише на самого себе. Християнин має думати не лише про своє спасіння, а й про те, щоб допомогти врятуватись іншим. «Рятується той, хто рятує», – писав Володимир Соловйов.

Кінцевою метою сходження Бога-Сина має бути людство во Христі – боголюдство, засноване на взаємній любові, де Бог перший серед рівних, якому приклоняються і якого водночас люблять. Бог любить, і Бога люблять. Людина тут відповідає Богові на Його любов, чого не могла зробити раніше, коли був лише Бог-Отець.

З погляду грішної земної людини не до кінця зрозуміло, як може бути Бог «першим серед рівних» у такому суспільстві. Але з погляду людини, в якій перемогла любов, і особливо беручи до уваги, що любов – це самопожертва заради іншого (заради Бога та інших людей), життя в такому суспільстві означає постійне применшення себе й возвеличення ближнього, егоїзм поступається місцем альтруїзму.

Любов стає внутрішнім законом. Пристрасті переможені. Тому і в моральному плані можна бути на одному рівні з Богом, адже сам Бог каже людям, що вони боги і треба бути досконалим, як Отець наш небесний.

Тому якщо рівність Богові саме в любові, то така рівність значить применшення себе відносно Бога, а не повернення гордині. Людина, яка любить, завжди применшуватиме власне его заради того, кого любить. І в такому суспільстві – в боголюдстві – також.

3. Свобода творчості – Бог-Дух

Кохаючи когось, людина віддає, але одержує більше, ніж дала. Любов надає енергію, силу творити. Це почуття між двома людьми та й між людьми загалом не може бути зациклене на них самих. Вони не можуть лише насолоджуватись своєю любов’ю та один одним. Насолодившись, закохані надихаються на творчі звершення, на подвиг. Надлишок енергії, який виник у любові, хочеться спрямувати назовні.

Саме тому, третій крок до Бога – утвердження людини як творця. Бог – це Творець. І в людині є «незгасна творча іскра», яка спонукає її творити прекрасне. Боголюдство має стати суспільством творення.

Творення нової краси, нового чуда має бути призначенням людини і суспільства во Христі. Любов, яка існує між людьми, має їх надихати творити, переносячи те прекрасне, що є в них у душі, те почуття кохання, назовні, перетворюючи пустоту на красу.

Із нічого твориться щось. Твориться через любов. І не просто щось, а щось прекрасне, нове та красиве. Це і є чудо любові. І тут простір для творчості безмежний. Лише у творчості свобода повна, направду безмежна. Вона є свободою не від чогось, а для чогось – для творення прекрасного навколо себе та в собі.

Життя – це постійна творчість, постійне преображення світу. У творчості – динаміка, порив, дерзновення. Саме такого дерзновення творити чекає Бог від людини. Людина має продовжити творення космосу, творення нового красивого благородного порядку з хаосу. Бог хоче побачити, як Його діти продовжують Його справу. Майстрові завжди приємно бачити успіхи учня, а батькові – сина. У цьому випадку Бог – це і майстер-вчитель, і батько.

На людину, в якій живе любов, сходить Святий Дух і через неї Бог продовжує творити. Тут тільки починається життя людини – вічне, на яке вона була створена. Перед цим людина лише готувалася, загартовувалася до такого вічного життя.


Роман Скляров,
Рух «Суспільство творення»


Рейтинг статті

( 6 голосів )
Теги:     есей      роздуми      духовність
( 1291 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити