Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста: “через Хрест прийшла радість усьому світові”! Друк

%20.jpg

Вознісся ти на хрест волею своєю. Новому людові твоєму, що твоє ім’я носить, даруй щедроти твої, Христе Боже. Возвесели силою твоєю благовірний народ, перемоги на супротивників дай йому, що за посібник має твоє оружжя миру, непоборну перемогу. (Кондак)

ihor%20vasylyshyn.jpgІгор ВАСИЛИШИН, доктор літургійного богослов’я, викладач кафедри богослов’я УКУ:

14 (27) вересня відзначаємо урочисте свято Воздвиження, тобто піднесення, Чесного (дорогоцінного) Хреста Господнього. Це свято, як і багато інших, спільне для християн Сходу і Заходу, а тому особливо важливе. Адже ця спільність свідчить про тисячолітню нерозділену традицію християнства.

Піднесення і вшанування хреста пов’язане з іншим святом – із посвяченням Мартиріуму та ротонди Воскресіння. Спочатку перше мало другорядне значення щодо другого. Наприкінці IV століття празник Оновлення храму (тобто базиліки Мартиріуму і ротонди Воскресіння) був у Єрусалимській церкві одним із трьох головних разом із Великоднем та Богоявленням. Свято Оновлення храму стало християнським аналогом старозавітних Кучок. Важливо, що відзначали його вісім днів і під час святкування відбувалися хрещення оглашенних. Оновлення храму поступово поступилося саме вшануванню реліквії – хреста. Сьогодні воно святкується менш урочисто напередодні Воздвиження і збігається з його передсвяттям.

У нашому календарі є тільки три празника, які мають приписи про спеціальні літургійні читання і псалми (прокімен й «алилуарій») для субот і неділь перед та після них: Різдво, Богоявлення та Піднесення Чесного Хреста. У такий спосіб Церква розширює святкування, незважаючи на передсвяття і посвяття.

Цікаво також, що між святкуванням Воздвиження Хреста та Преображення Господнього минає 40 днів. Ісус власне стільки на Святій горі готував Своїх учнів до Своєї смерті, показуючи їм славу Свого Божества.

Вшановуючи хрест Господній, ми вшановуємо передовсім Того, хто віддав Своє життя за нас, вмерши на ньому. Ми заново пригадуємо Його страсті й перемогу над смертю. Це один із прикладів так званого «радісного суму», бо хоча й відбулося розп’яття, але після нього було воскресіння: «…через Хрест прийшла радість усьому світові», – співаємо у стихирах. Тому тут ми оспівуємо обидва таїнства нашого спасіння. Це видно і з літургійних текстів, особливо з основного тропаря: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо», – який повторюємо багато разів, і з довшого співання – гімну «Воскресіння Христове убачивши», яке приписано співати на утрені щонеділі, а також щоденно в період пасхального часу на утрені після читання Євангелія (або ж у будні перед читанням покаянного 50-го псалма), зокрема і на свято Вознесіння. Приписано його і на нинішній празник.

Особлива урочистість цього свята – чин піднесення хреста, який здійснюється обов’язково в кафедральних соборах, а також у монастирських храмах наприкінці утрені, перед Божественною Літургією. Його в нас відправляють також у більшості парафій, і полягає він у піднесенні перед людьми священиком чи єпископом хреста для його поклоніння. Цей обряд дуже давній. Уже в VІ столітті він відбувався не лише в Єрусалимі, але і в інших містах християнського світу, про що свідчать історичні пам’ятки. Спочатку був простішим: патріарх чи єпископ осіняв хрестом людей, а вони, поклоняючись, відповідали: «Господи помилуй». Згодом обряди дещо ускладнилися, додалися також і дияконські прошення за церковну й світську влади, за різні потреби, а число повторень «Господи, помилуй» зросло до 100 разів. У нас воно скоротилося до 24 на кожне прохання священнослужителя. Хрестовоздвиженські відправи трішки відрізняються між собою в різних традиціях, тобто слов’янські, румунські, грецькі типікони мають дещо різні приписи щодо того, з якої сторони храму починати підносити хрест. Багато текстів богослужінь часто збігаються з текстами Великої п’ятниці, де йдеться про те, як Христос вмирає на хресті. Тут приводяться часто і праобрази персонажів Старого Завіту: пророка Мойсея та Ісуса Навина, які хрестоподібно простягали свої руки до неба; патріарха Якова, який руками навхрест благословляв своїх синів; пророка Давида, який закликав поклонятися підніжжю святині Господньої.

Хочу закінчити текстом стихири свята: «Голос пророка Твого, Мойсея, Боже, сповнився, кажучи: побачите Життя ваше, яке висить перед очима вашими. Нині Хрест підноситься і світ від омани звільняється, нині Христове Воскресіння відновляється і кінці землі радіють, ... пісню Тобі, як Давид, приносячи і промовляючи: Ти сповнив спасіння посеред землі, Христе Боже наш, Хрест і Воскресіння, через них спас нас Благий і Чоловіколюбче, Господи, слава Тобі».


kindij.jpgо. Олег КІНДІЙ, доктор патристичного богослов’я, викладач кафедри богослов’я УКУ:

Свято Воздвиження Чесного Хреста треба розглядати з перспективи закінчення переслідувань християн і визнання християнської релігії як панівної за імператора Костянтина. Як відомо, в перші сторіччя після смерті й воскресіння Ісуса Христа, послідовники Спасителя очікували на Його другий і швидкий прихід. Часи переслідувань та мучеництва другого й третього століть інтерпретувалися як звершення пророцтв Ісуса Христа, згідно з якими «народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, та все це – початок страждання. Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради» (Мт 24, 7–9), і «тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою» (Мт 24, 30).

Проте припинення переслідувань відкрило для християн позитивне розуміння розгортання історії. Головною стала міленаристська інтерпретація 20 глави Книги Одкровення, згідно з якою після часів випробування й перед остаточним приходом Спасителя мало б розпочатися тисячолітнє царство християн, які «ожили і царювали з Христом тисячу років» (Од 20, 4). Церковний історик того часу Євсевій Кесарійський запропонував нове розуміння історичного процесу, згідно з яким християни покликані будувати нове суспільство, засноване на відображенні Царства Божого, як приготування до Його приходу.

У цьому контексті віднайдення Чесного і Животворящого Хреста набуло рис знакового явища космічного виміру, переломної події, що розпочала нову епоху історії християнської цивілізації. І хоча з часом більшість християн відмовилися від міленаристської інтерпретації історії, свято Воздвиження Чесного Хреста все ще містить у собі пасхально-есхатологічний тріумф перемоги життя над смертю, благодаті над гріхом, позитивної історії над апокаліптичною.


Розмовляла Марія ВСЯКА


Рейтинг статті

( 5 голосів )
Теги:
( 3990 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити