“У мене наче лазером влучило …, коли він підняв Святі Дари”, – д-р Олександр Січ Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_intervyu_posvjachennja_kaplyci.jpgОдна з шести церковних заповідей закликає нас у неділю і свята слухати Службу Божу. Проте ми добре знаємо про відмінність між словами «слухати» та «чути». Відтак християнин може щонеділі бути на Літургії, але не чути її, може стояти у храмі, але подумки перебувати зовсім в іншому місці. Кожен із нас не застрахований від того, що одного дня він прийде до храму, але не переживе зустрічі з Богом. Щоби трохи застановитися над цим та подивитися на нашу східну Літургію трохи з іншого ракурсу, ми поговорили з людиною, яка з власного досвіду знає, що таке протестантизм, римо-католицизм, зрештою греко-католицизм, чим відрізняються ці течії християнства, їхні літургійні практики; а також поділилася власними враженнями та переживаннями Святої Літургії – це д-р Олександр Січ.


– Що таке Літургія для пересічного американця?

– Америка, по-перше, побудована на ідеї. По-друге, не зовсім, але в основному, це – протестантська країна. Головні ідеї беруть початок від класичного модерного періоду філософії, найважливіші представники якого – це Томас Гоббс і Джон Локк. Тому пересічний американець не знає, що таке Східна Літургія. Він знає, може трошечки краще знає, що таке західна Меса.

Якщо тут, в Україні, люди живуть і відчувають цикл церковного року, бо, крім Різдва і Великодня, відзначаються Господні й Богородичні свята, почитають різних святих, то в Америці цього, на жаль, немає. Америка має свій цикл – цикл, який ділиться на спортивні сезони. Може, я трохи перебільшую, але говорю це серйозно.


– Як часто пересічний американець ходить до церкви?

– Мені здається, що Америка потрохи перетворюється на щось світське. Там більше відіграють роль світські активісти. Вони в меншості, але їх крик переконливий для тих, які на нього піддаються. Проблема Америки в тому, що значна кількість людей пасивні й сприймають швидше гучні лозунги, а не спокійне думання. Багато людей ходять до Церкви, – я не осуджую, а просто констатую факт – автоматично.

Середня частина Америки, – про яку говорять «fly over state», бо ми летимо над цими штатами, коли з одного кінця континенту прямуємо на другий, – загалом віруюча. Не всі, але більшість. Є гарні набожні люди по берегах. Але, на жаль, Америка починає забувати, чим вона є, чим була, як і Західна Європа. І підмінює найбільш необхідні цінності на ті, які вигідні, і це вже підкралося в Україну.


– Чим відрізняється Меса від Літургії для Вас?

– Коли я вчився в університеті, то ходив до римо-католицької церкви, бо це була університетська церква і до неї було 500 метрів. Там правив священик, який якраз мене навернув, бо після закінчення середньої школи я перейшов на протестантський фундаменталізм, бачачи, що вони цінують свою віру. Літургійно цей священик був дуже серйозним. У мене наче лазером влучило і залишилося в пам’яті, коли він підняв Святі Дари. Я дивився, ніби через телескоп, на нього, на ризи, на руки, які підняли до Бога й довго-довго тримали Святі Дари. До сьогодні я такого більше не бачив. Адже він знав, що тримав у руках Тіло і Кров самого Ісусу Христа. Саме це був той момент, який на мене так сильно вплинув. То був один із головних моментів мого навернення.

У Києві я теж ходив до костелу, бо до греко-католицької церкви було важко добиратися. Тоді я запізнав, так би мовити, святого Тому і це мене ще більше римо- католизувало. Але згодом зрозумів, що це моя груба помилка, бо він не римо-католицький, а Отець Церкви вселенського масштабу. Ви собі не уявляєте, які були в мене почуття, коли я читав те, що написав Йосиф Сліпий! Про святого Тому Аквінського владика говорив, що він світло для Сходу і світло, яке освітлює Схід для Заходу. Постать святого Томи об’єднала в собі Схід та Захід.

Справжнє моє навернення до Греко-Католицької Церкви відбулося тоді коли, ми від’їхали звідси, зі Львова, і я відчував, що мені її бракує. Ми на днях поїдемо додому, в Америку, й знову буде брак, як брак кисню.

Про різницю між Літургією і Месою можна багато говорити і на глибинному рівні, і на щоденному. З одного боку, якщо розуміти, що це таке, то жодної різниці немає – це просто зовнішній вияв. Наприклад, в архітектурі. Архітектура соборів Західної Європи переважно готична. Заходиш до храму і відразу чуєшся маленьким, бо там висота зірки, відчувається небо. Але насправді потім відчуваєш, що став більшим. Тут влучною буде фраза, яку любить повторювати владика Борис (Ґудзяк): «Ви створені для величі». А яка архітектура Східної Церкви? Приземлена. Вона кругла, нижча, іконостас таїть те, що найцінніше. На Заході священик при престолі служить Христові. На Сході дивись на ікону Ісуса Христа – Він з правого боку, Він разом зі священиком і Він дивиться. Я висловлююся тут не по-науковому, звичайно, але ці речі творить своє сприйняття. І одне, і друге – чудове! Бог приземлився – Він став разом із людьми, став чоловіком. Під час «Вірую» – мені дуже подобається ця молитва – співаємо: «…прийшов з неба». Що то значить прийшов? Не прилетів, не приповз, а прийшов – Він ходив! Настільки це слово передає Його близькість.

Ви не зможете пізнавати, що таке Літургія за раз. Для цього потрібно на ній бути ще і ще. Не з примусу, а з доброї волі пройти хрест. Це тяжко, я розумію, але пройдіть. Живіть тим життям!


– Як вдається поєднувати західний прагматизм зі східним духовним аскетизмом?

– Прагматизм існує в тому, що стосується ефективного виконання роботи... Прагматиком треба бути у природничих науках… Але не можна забувати, що прагматизм практикується не заради самого себе. Ми не якісь роботи чи автомати. У людині головне – душа. У Східній Церкві мені подобається, наприклад, те, що є концепція часу – хроносу і кайросу. Хронос – це час, який треба рахувати, на який час треба прийти, це, зрештою, бізнес. Кайрос – цілком інше поняття, яке, власне, мені дуже імпонує. Кайрос із грецької можна перекласти як найвищий час. «Тепер час вашого спасіння!». Тобто коли ви входите в церкву, то там не звичайний час, а кайрос – нічого більше не змінюється. Тепер всеіснуюче тепер. І це дивує західних людей, зокрема коли заходять у православні храми.

Енцикліка Івана Павла II «Fides et Ratio» представляє віру і розум як два крила, на яких душа піднімається до Бога. Але ті крила не тратять своєї ідентичності. Проте вони поєднується не в сенсі, що твориться щось нове, а як доповнення один одного.


– Чого східний католик не зауважує в багатстві та красі своєї Літургії? Чому вона стає традицією в негативному значенні, буденність, звичкою?

– Це вже прагматичне питання… Ви хочете почути конкретну відповіді, але в духовних питаннях не так все просто. Така чіткість і конкретність – це вплив Заходу. І є місце для цього… Що означає слово «віра»? Це довіряти комусь. Тут доконечна катехизація, бо лише вона може дати маленькі відповіді, намалювати картину, а потім сказати людині, що це тільки початок, це має бути на все життя, ви не можете відійти від цього, якщо по-справжньому приймаєте. Тому я й акцентував, що Літургія – це ритм, це повторювання. Є ритм тижневий, місячний, річний. Не як закрите коло, а як спіраль. Ми маємо це відчувати.

Літургію тут дуже гарно відправляють, спів професійний, проповіді, ікони – всі відчуття задіяні. Інколи здається, що люди приходять до церкви просто, щоб одержати кайф. Якби людина зрозуміла, що таке ікона. Адже ікона – це вікно на Бога. Це не тільки західний образ. Це ікона! Що означає слово «ікона»? Ми створені як маленькі іконки. Чому люди того не розуміють? Треба більше формації, яка передбачає катехизацію!


– Життя християнина без Літургії: яким воно є і до чого призводить?

– Життя християнина без Літургії?! Так не буває! Це як уявляти рибу без води.


– Бог – це Батько чи суворий Суддя?

– Досить складно відповісти на це запитання, бо ми навіть не можемо уявити Бога. Тому слова «батько», «суддя» – це дуже обмежені Його «характеристики». Десять Заповідей люди трактують як правила. Ви думаєте, що можете образити Бога, якщо порушите це правило? Порушення Заповідей на Бога не впливає – порушення нищить вас. Щоразу, коли людина грішить, вона псує свою натуру, природу. Людина – єдина раціональна істота, яка може змінювати свою натуру, природу. Тигр ніколи не зміниться – він завжди буде тигром. А людина може бути і не людиною. І Бог каже: «Не взивайте ім’я Бога намарно». Називаючи ім’я Боже намарно, людина думає, що вона щось проти Бога робить, що робить Богові зле! Проте це неможливо! А де насправді воно відбивається? У душі. Твоя душа деградує, твоя природа деградує, і ти стаєш менш людиною.

Я розумію, чому люди дають Богові різні означення. Це і мені інколи допомагає. Але коли ми говоримо про Бога як про Суддю, наприклад, то тут йдеться про порушення. Порушення чого? Своєї гідності. Це – гріх. Наприклад, що я зауважив тут і в Америці. Тут нераціональні істоти не мають права, бо вони не є особами. Чи це означає, що їх можна катувати? Ні! Чому їх не можна катувати, якщо вони не мають інтелекту, не усвідомлюють, що з ними робиться? Бо вони мучаться чи в них тече кров? Безперечно, що це погано! Але перш за все це погано тому, що ти сам себе нищиш, бо ж усвідомлюєш, що з цією твариною робиш. Кожен гріх – це нищення самого себе, і Бог не хоче того. Він дав Десять Заповідей не для того, щоб тебе обмежити. Цей закон Божий показує, чому Він не є Суддею. Він навіть не Батько в такому розумінні. Він є Батьком фігурально, поетично… І це допомагає до певної мірі. Але не є цілісною картиною. Це не дає цілісного розуміння, чим є насправді Бог.


Хтось із мудреців колись сказав, що для того, щоб щось знайти, треба щось втратити. За цією мудрістю криється пошук: щоби знайти Бога, якого ми втрачаємо після кожного нашого гріхопадіння, ми повинні Його шукати. Що таке предстояти перед Богом? Це не просто йти до церкви чи перебувати у храмі. Це, забувши про час, з його вимогами та проблемами, усвідомлювати, що ти стоїш перед Богом. І не просто ти стоїш перед Ним, а Він стоїть перед тобою. І лише від тебе залежить, чи відбудеться ваша з Ним зустріч…

Розмовляла Наталія Лех


Рейтинг статті

( 11 голосів )
Теги:     духовність      літургія      роздуми      інтерв’ю
( 3490 переглядів )
 

Коментарі  

 
0 #1 BestElba 31.10.2018 04:57
I see you don't monetize your website, don't waste
your traffic, you can earn extra bucks every month.
You can use the best adsense alternative for any type of website (they approve all websites), for more details
simply search in gooogle: boorfe's tips monetize your website
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити