Закон бо Мойсеєм був даний, а благодать і істина через Ісуса Христа сталася
(Йо. 1,17)
| М.Врубель.Зішестя Святого Духа на апостолів | Христове Воскресіння – найрадісніша подія нашого спасіння і головна тема богослужінь – не вичерпує, одначе, планів Божого Провидіння щодо людського роду. Саме Зішестя Святого Духа на Христових учнів їх завершує. Празник П’ятидесятниці за своїм значенням прирівнюється до Пасхи. Великдень — це духовна весна, пробудження до нового життя, П’ятидесятниця — це духовне літо, повнота життя. Тому вже в євангельському читанні Томиної Неділі є згадка про Святого Духа, коли воскреслий Спаситель з’явився своїм учням і казав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, відпустяться їм, а кому задержите, задержаться». У неділю Самарянки Євангеліє розповідає про живу воду, що є символом Святого Духа, а в іншому місці цього Євангелія Христос говорить дуже важливі слова про суть новозавітного богопочитання та християнства: «Але Це час і нині є, коли істинні поклонники поклоняться Отцеві духом і істиною, бо Отець таких шукає поклонників собі». …
Святий Дух і Церква
Ісус Христос заснував видиму Церкву, встановив видиме богопочитання, дав видимі Святі Тайни, що є видимими знаками невидимої Божої ласки. Коли Христос говорить про почитання Бога духом та істиною, то вимагає від нас, щоб ми були одуховленими, освяченими благодаттю Святого Духа та щоб щиро, не вдавано, любили Бога і ближнього. Наша Східна Церква так особливо звертає увагу на це одуховлення людини, що уділяє Тайну Святого Духа, Святе Миропомазання, немовлятам відразу після Святої Тайни Хрещення. У нас недопустимо, щоб діти отримували перше Святе Причастя раніше, ніж Миропомазання. Усі наші богослужби починаються молитвою до Святого Духа «Царю Небесний». Святий Дух діє у всіх Святих Тайнах, також і в Пресвятій Тайні Євхаристії. Епіклеза, або літургійне зішестя Святого Духа на Євхаристійні Дари, – кульмінаційний момент у Східній Божественній Літургії. У Святій Літургії просимо Бога про «божественну благодать і дар Святого Духа», про «єдність віри і причастя Святого Духа», після Святого Причастя співаємо: «Ми виділи світло істинне, ми прийняли Духа небесного». У Східній Церкві, крім сімох Святих Тайн, є й інші священнодійства, в яких особливо діє Святий Дух, і вони також є джерелами Божих ласк. Такими є посвячення Святого Мира у Великий Четвер, богоявленське водосвяття, чин похоронів, освячення храму, чернечі обіти. Східна іконографія, що представляє прославлений всесвіт, також є виявом дії Святого Духа, тому св. Іван Дамаскин каже, що «ікони наповнені Святим Духом». У розмові зі самарянкою Ісус Христос стверджує, що християнське богопочитання не буде пов’язане з тим чи тим святим місцем, але відбуватиметься в дусі і правді. І так воно сталося. Святий Дух прославляє весь всесвіт: «Повне небо і земля слави Твоєї», — співаємо в Божественній Літургії. Тому кожне місце тепер гідне для прослави Бога. Кожний храм, в якому через Святого Духа приноситься Безкровна Жертва — це не звичайний дім молитви, але символ цілої Христової Церкви. Згідно із вченням св. Амвросія, Церква є більшою від неба і землі, вона є новим прославленим космосом, у якому Христос є сонцем. Ця концепція прижилася особливо на Сході. У Східній Церкві, у головній бані якої вміщена ікона Христа Пантократора (Вседержителя), який домінує над цілим храмом, є неначе тим сонцем, яке просвічує всю вселенну. Інша особливість Східніх Церков – розташування святилищ; Христос є осередком цілого літургійного життя Церкви, просякнутого Святим Духом. Та христоцентрична, Святим Духом здійснена, єдність цілої Церкви, втрачається тепер символічно у Латинській Церкві, бо священик під час відправ повертається обличчям до людей і творить із ними одну замкнену в собі громаду, відділену від решти Церкви.
Дух Правди
Головним місцем дії Святого Духа є, без сумніву, Церква. Святий Дух діє у Святих Тайнах, у непомильному вченні Церкви, веде її через усі життєві перешкоди, зберігає правопорядок. Бувають випадки, коли церковні закони використовуються не для добра, а для шкоди ближнього. У цьому випадку можна з певністю сказати, що Святий Дух діє не на цій т. зв. «законній» стороні, але на другій – «незаконній». Святий Дух діє не там, де законами прикривають несправедливість, неправду, фальш, облуду, гнилі компроміси зі злом, але там, де ведеться боротьба за правду, бо Святий Дух є Духом Правди. Також і Христос переступав юдейські старозавітні закони, коли треба було допомогти ближньому, і тим спровокував проти себе ненависть серед фарисеїв і законовчителів. … Святий Дух … не є невільником несправедливих канонічних законів, але, як каже Христос, немов той «…вітер віє, де хоче» (Йо. 3,8). … Суть християнства не в законах і параграфах, а тільки у служінні Богові, служінні Правді і служінні ближньому.
… Тепер у цьому найважливішому періоді нашого літургійного життя, в часі Святої П’ятидесятниці поширім свої духові горизонти, оживім у собі віру у правдивого, живого, всемогутнього і люблячого Бога, що в Трійці Святій перебуває. Скріпім віру в Бога Утішителя, в «Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків».
Святий Дух — Життя Податель
Хоча Пресвяту Трійцю загалом вважають джерелом життя, та особливо ця функція «оживотворювання» приписується Святому Духові. У Євангелії П’ятидесятниці читаємо, що одного разу Ісус Христос сказав до людей такі слова: «Якщо хтось спраглий, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як каже Писання, той стане джерелом, з якого потечуть ріки живої води» (Йо. 7, 37–88). У наступному реченні Євангелії пояснено, що «…Це сказав він про Духа, якого мали прийняти ті, що увірували в нього». Празник П’ятидесятниці, або Зішестя Святого Духа, є завершенням Великодня. Тому апостоли не розпочинали своєї праці поширення Божого Царства на землі відразу після Воскресіння Христового, а чекали ще 50 днів на зіслання Святого Духа, коли вони «зодягнуться силою із висоти». Великдень — це весна, коли природа пробуджується до нового життя після довгого зимового сну; Зелені Свята, або П’ятидесятниця — це літо, коли життя тріумфує у повній своїй величі. Через діяння Святого Духа містерія Пасхи набирає тепер людських індивідуальних форм, перемінюється в потоки животворящої води, що розпливається на всі сторони, гоїть душевні й тілесні рани і воскрешає людей до нового життя. … Християнство не є … філософією песимізму і смерті; християнство — це повнота життя, яку дарує нам Воскреслий Христос через Святого Духа. З празником П’ятидесятниці закінчується особливий святковий період у нашій Церкві і починається щоденне життя. Ми повертаємось до своїх звичних занять, але вже новими людьми, просвіченими світлом Христового Воскресіння і наповненими благодаттями Святого Духа. Нового духа маємо внести в усі сфери нашого життя: родинного, суспільного, національного і церковного. Маємо внести духа віри, надії, любові, духа мудрості, духа праці, жертвенності та ідеалізму. Ще в 1920-х роках визначний український історик і мислитель, В’ячеслав Липинський, в одній із статей написав: «Релігія і Церква, які будуть в силі виховати українському народові людей, повних релігійної посвяти і містицизму, людей активних і сміливих, які, замість ляку перед сатаною, проповідуватимуть любов до Бога, до правди і до ідеї, дадуть нам, замість сучасних затруєних їддю ненависті і неспокою безсильних конвульсій розуму і серця, спокійну, оперту на глибокій вірі і любові силу духа для твердої, непохитної і послідовної праці для Бога і народу».
о. Євген ІВАНКІВ
Подається зі скороченнями і відповідно до вимог сучасного українського правопису. Подається за виданням Є. Іванків. Український Християнський Схід. – Чикаго. 1992. – С. 82–86
|