Камінь, як матеріал, інструмент для різних потреб і застосувань людиною. У людських руках, може бути будівничим так і руйнівним знаряддям. Для окремих художників – камінь був і продовжує ставати основою для малювання. Можливістю відобразити свої ідеї, почуття втілені в композиційному образі, перенесені, на здавалось би важкий і холодний матеріал – камінь.

  Авторами книг Святого Письма, метафорично, образно або, просто прямо – не раз згадується камінь. Натхнений Богом Мойсей, через нього, ним було написано десять Божих Заповідей на кам’яних скрижалях (Вих. 24:12–18). Жертовний камінь – подяки та вівтар (Втор. 27:1–8). Кам’яні пам’ятники, зокрема, на спомин переходу Ісуса Навина (4:1–10). Камінь – місце для спочинку. Поклавши собі під голову камінь для ночівлі, Яків бачить віщий сон (Бут. 28:10–22). Людське життя, не раз в порівняння з каменем: „Гладке каміння коло потоку – твоя доля, вони – вони твій жереб...” (Іс. 58:6); „Мов камінь, тверднуть води, обличчя безодні замерзає” (Іов 38:30); „Важке каміння, тяжкий пісок, – та гнів дурного обидвоє переважить” (Прип. 27:3) тощо. Каменем спотикання став для грішників, не розумних. Смертельним, важким і водночас спасенним став камінь для багатьох людей, для мучеників за Христову віру, його учнів-апостолів. Дорогоцінним і будівничим – при будові дому, храму. „ ... Все було з добірного каміння, обтесаного до розміру та обтятого пилою зсередини та ззовні ... ” (І Цар. 7 Соломонів палац). Та ще багато інших згадувань, низки смислових означень каменю у Святому Письмі.

Матеріал, інструмент, знаряддя, терпіння і краса – таким, згадуваним у Біблії, камінь постає також своєрідно синтезованим і для митця, зокрема, для художників-графіків.

Такими першими, спробами людини відобразити на камені свою життєдіяльність, свій побут і захоплення, можна назвати наскельні розписи. Де вже тоді, людина спостерігаючи навколишній світ, прагнула його зафіксувати і передати пережите нею на камені зокрема.

З 19 ст. в Західній Європі і згодом в Україні, з активним розвитком друкарень, матеріально-технічної бази, набуває свого поширення і великої популярності техніка плоского друку з каменю – літографія. Афіші, плакати, газети, журнали, ілюстрації і просто авторські естампні графічні листи – поле діяльності митців. На сьогоднішній день, ця техніка дещо призабута, в певній мірі стала „екзотичною”, відійшла „на задній план” – по масштабності і популярності. Про те, немов той струмінь води зі скелі, активно відроджується в мистецьких середовищах молодого покоління графіків.

Майстер+техніка+муза=літографія

Літографія, дослівно „малюнок на камені”, вид естампної графіки до якої не раз звертались і продовжують звертатись митці-графіки. Характерна особливість техніки літографія – подібність манері олівця, туші і пера. Та на відміну від цієї манери, з каменя можна отримати кілька десятків відбитків. Сама поверхня каменю створює додаткову фактурність, зернистість на відбитках – чим додає ще більшої ошатності. Трудомісткий, технологічний процес підготовки каменю, вимагає від художника вправності, послідовності і великого терпіння у малюванні.

На початку, навчаючись на кафедрі Графіка Української академії друкарства, ця естампна техніка мене зовсім не приваблювала. Про те, виконавши за мотивами Шевченкового твору копію, намалювавши і отримавши з каменю свій перший відбиток – зрозумів усю таємничість і загадковість каменю.

Холодний і важкий камінь, лише як матеріал, але коли починаєш на ньому малювати то відчуваєш усю його енергетику, а радше свою душу і серце – вкладаючи у малювання. Сам процес підготовки, малювання і пізніше з каменю друкування – незабутній і не повторний.

Камінь не в серці, а серце у камені – коротко і промовисто можу охарактеризувати своє захоплення, втілення своїх творчих ідей, композиційних знахідок, образів саме у камені.

Андрій Майовець