Добрий Пастир Друк

shepherdandsheep.pngІ роки зійдуть, мов лушпа
З оранжевого мандарина,
Скарбами повна неба скриня
З-під віка блисне голуба.

По вінця випита журба
В дарах коштовного каміння
Сяйним ряхтітиме промінням
Сліпуче гостро, до шипа.

У світло відпалалих літ
Відплилу тиху лодь без весел,
Як у часи майливих весен
Вестиме стежки білий цвіт.

І стане в зорях Цар Царів
Короною вінчати долі,
І янголи золоточолі
Потонуть у блаженний спів.

Та приблука душа моя
Туди в обідранім лахмітті
Явити у небеснім світлі
Сум’яття і душі бур’ян.

Пом’якла, мов осіннє листя, 
Шукатиме, упавши ниць,
Обласканих любов’ю лиць
І не знаходитиме місця.

І, бідна, на щемливий звук,
Що трохи мало не зів’яне,
Одну надію лиш дістане
І віру в серці ледь живу.

Коли спізнає у любові,
Що окриляла в дні земні
Всі її помисли ясні
Долоні зранені Христові.

І спалахне в скляних очах
Одежа з чистого проміння
На золоте душі видіння
З ягням на пастирських плечах.

Впізнає в ноші цій своє
Загублене життя і знову
Обласкана його любов’ю
До світла правди оживе.

Нехай же стануть ці слова
Живильним скарбом для Психеї,
Щоби була одна у неї
Любов, окрасою жива.

Богдан Завідняк

Tеги:

Рейтинг статті

( 4 голосів )
Теги:     поезія
( 1625 переглядів )