Будучи охрещеним
в ім’я Пресвятої Тройцi,
маючи приклад
святих, ісповідників і мучеників,
перебуваючи під небесним заступництвом
Пресвятої Богородиці,
як вірний(а) Української Греко-Католицької Церкви,
дотримуюсь таких принципів:
Зберігаючи духовні пріоритети у житті, готуючи себе для Царства Небесного, маючи страх Божий у серці, людина ніколи не буде використовувати свої знання, досвід, владу і фінансові ресурси для руйнування. Вона не буде в ім’я особистої чи корпоративної вигоди «розкачувати човен» як у соціальному і політичному житті, так і в господарському. У цих зовнішніх суспільно значимих проявах життя окремої особи традиційний православний підхід має важливі точки дотику з іншими традиційними поглядами, а також із сучасними ідеями про людину. З доповіді Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила на VIII Всесвітньому Російському Народному Соборі «Росія і православний світ» 4 лютого 2004 року (http://www.wco.ru/biblio/books/svod_np/Main.htm) Головною темою першого номеру журналу "Християнин і світ" є світ економічної діяльності, бізнесу, банківської справи. Як можна поєднати такі, здавалося б, кардинально відмінні поняття, як: економіка і Царство Боже, підприємницька діяльність і спасіння, прибуток і вічність, гроші і моральність? Що є основою правдивої ефективності господарювання і підприємницької діяльності. На яких основах має стояти господарник і бізнесмен, приймаючи непрості рішення морально-етичного чи духовного характеру? Коли праця є благословенною Богом, а відтак істинно плідною і ефективною? Що таке праведність і неправедність у володінні майном? Чи прибуток є головною метою підприємця-християнина? На ці та багато інших питань пов’язаних з різними сторонами соціально-економічної діяльності людини, покликаний дати відповідь перший номер християнського часопису «Християнин і світ». І. Другий Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes про суспільно-економічну діяльність При економічно нестабільному становищі, недовірі до традиційної влади та при «соціальній порожнечі» в IV-V століттях на єпископів дивились як на ґарантів справедливості, справжніх «лідерів», обдарованих особливою «духовною» владою, людей, на яких можна покластися. В містах IV століття єпископ вимальовується як «прихильник убогих» (а вони в IV столітті ставали щораз численнішими), яким міська адміністрація не приділяла уваги. Той факт, що імператор Константин надав главам Церков право арбітражного суду в конфліктах, у яких були замішані християни, дає змогу зрозуміти, що єпископ повинен був брати собі до серця дуже конкретні справи і тому ставав захисником нижчих класів. Саме це ставлення до бідних збільшить могутність єпископа, перетворюючи його у важливого міського протектора. … Християнські богослови по-різному розуміють проблему власності, багатства, бідності та милостині. Зазвичай ці відмінності намагаються звести до специфіки християнських конфесій. Але виявляється, що такий підхід недостатній. І річ навіть не у тім, що губиться безліч нюансів. Такий підхід не дає змоги відповісти навіть на основні, явні питання. Наприклад, чим православна майнова етика відрізняється від католицької? Та й від протестантської етики відмежуватися не так-то легко. … Краще пояснює церковні реалії інший підхід: спочатку змістовно визначити основні парадигми (основні напрямки) відношення до власності, а потім вже спробувати простежити долю цих парадигм у різні століття і для різних конфесій. Таких парадигм можна нарахувати чотири. Зважаючи на те, що термінологія в майновій етиці розроблена слабо, ці парадигми отримали певною мірою умовні назви, а саме: 1) економіка дива 2) поміркована доктрина 3) святоотцівське майнове вчення і 4) протестантська етика. Ми будемо користуватися цими назвами … апріорі не вкладаючи в них ні позитивного, ні негативного змісту. Що є метою господарської діяльності людини, малого підприємства чи великої компанії? Прибуток? Збагачення? Як сучасний християнин-підприємець має вирішити для себе складну проблему співвідношення між прагненням до Царства Божого та прагненням збагатитися, отримувати чимраз більший прибуток? На яких критеріях повинна базуватись духовно-моральна позиція бізнесмена сучасної України? Чи узгоджується християнське покликання до вічного життя з активною підприємницькою діяльністю, часто спрямованою лише до накопичення матеріальних благ. Допомогою у пошуку відповіді на ці та дотичні до них питання є Біблія – живе і завжди актуальне слово Боже. Тема багатства і ставлення християн до матеріальних благ не може не хвилювати сучасну людину, особливо у наш час, коли матеріалістичні ідеології наскрізь пронизують наше існування, коли дилему «мати» чи «бути» так часто вирішують на користь першого. Ми розглянемо тему багатства у її універсальному вимірі, поза рамками якоїсь конкретної нації чи країни, звертаючись до завжди актуальної Книги книг та шукаючи там відповіді на ряд запитань, що стосуються багатства. Що взагалі Біблія говорить про багатство? Воно є злом чи добром? Чи тотожними є поняття «багатство» та «щастя»? Які спокуси, небезпеки та ілюзії багатства? Чи, маючи все, людина здатна покладатися на Бога і християнські цінності? Чи, взагалі, християнин має прагнути здобувати багатство? Ці питання ми спробуємо з’ясувати у світлі Святого Письма. Отці Церкви у своїх творах часто торкаються теми земних благ та володіння ними. Висловлюючись на тему земних благ, вони мають на увазі все те, що становить складову маєтку людей: земельні володіння, господарство, гроші, а інколи своїх наступників – синів та онуків, і, навіть, людське здоров’я. У переконанні отців, земні блага становлять цінність, тому що вони походять від Бога. Отці підкреслюють, що Бог уділяє їх людині для належного використовування як засоби для заспокоєння життєвих потреб і для духовного вдосконалення, що має наблизити людину до Бога. Такі погляди знаходимо, між іншим, у творах Августина Іппонського та папи Римського Григорія Великого (540 – 604 рр.). Ці учителі Церкви підкреслюють, що земні дари, котрі людина отримує від Бога для належного користування, диявол через свої спокуси намагається використати так, щоб вони стали для людини джерелом неправедності. Неправедністю у цьому контексті – це насамперед постава прив’язаності до земних благ, любові до них, що проявляється, між іншим, у відчутті радості, викликаної їхнім володінням. Внаслідок цього людина підпорядковується прагненню земних благ і відвертається від устремління до Бога. Окрім того, володіння земними благами пов’язане з турботами про набування цих благ і розпоряджання ними. Ці турботи не дають людині змоги повністю зосередитися над духовною дійсністю і здатні відвернути її від набуття духовних благ. Отже, в ученні отців земні блага, попри те, що становлять цінність, можуть також становити загрозу для духовного життя людини. Сучасна людина все частіше впадає у крайнощі і сфера праці в цьому не виняток: одні страждають трудоголізмом, інші – лінивством; одні жінки працюють на рівні з чоловіками, інші – все ще залишаються вдома, щоби дбати про сім’ю та виховувати дітей; безліч людей потерпають від безробіття. Про суть праці, роль у цьому питанні Церкви та держави й інші християнські, моральні та юридичні аспекти людської діяльності ми розмовлятимемо з викладачем Українського католицького університету соціальної доктрини Церкви й адвокатом-практиком п. Андрієм Костюком.
– Існує твердження, що праця притаманна первісному стану людини, передує її гріхопадінню, тож не може вважатися карою чи прокляттям. Пане Андрію, то що таке праця, яке її первісне значення і яка її суть? – Праця передовсім – це діяльність, це рух. Людина, на відміну від тварин, може доцільно змінювати світ, може мати якийсь план, згідно з яким починає щось творити, щось перетворювати, змінювати той матеріал, який дає їй природа чи Бог. Відповідно, здатність до спів-праці, спів-творення – це той важливий елемент, який нам Біблія подає на початку книги Буття, у пролозі, про те, що Адам був покликаний бути Божим співробітником. Бог його закликає наповнювати землю, підкоряти її собі. І церковна традиція стоїть на тій позиції, що Бог закликає людину бути на землі господарем чи, радше, управителем. Тобто разом із Богом, від імені Божого у світі впорядковувати, покращувати і творити щось добре, красиве. Мене звати Ігор Деркач. Народився я у 1963 році у селі Солонка Пустомитівського району Львівської області. Наша родина – батько Степан, мама Стефанія і молодший брат Роман – жила короткий час у селі Солонка, а у 1969 році ми переїхали до Львова, де я і закінчив школу у 1980 році. Далі п’ять років навчання у Львівському політехнічному інституту на механіко-технологічному факультеті, хоча насправді у той час мені дуже хотілося стати істориком або юристом. У 1985 році розпочалася моя трудова діяльність на посаді інженера у Фізико-механічному інституті Академії Наук УРСР. |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео