Релігія завжди присутня у світосприйнятті людини. Також невід’ємні віра, надія і любов, що лежать в основі життя кожного християнина. Для підтвердження цих слів можна скористатися словами ап. Павла: «А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов» (1 Кор. 13, 13). Церква вводить нас у вчення про віру за допомогою Символу віри. Основою вчення про надію можна вважати вислови Господа про блаженство і молитву. Початкове вчення про любов можна знайти в десяти заповідях Закону Божого.

Молитва – це важлива і невіддільна частина життя людини. Саме з молитвою на вустах вона розпочинає свій день і нею ж закінчує його. Люди моляться під час богослужіння, у складних ситуаціях звертаються до Господа з проханням, а у хвилинах радості – з подякою. Як тлумачить православний катехизм, молитва – приношення розуму і серця до Бога, висловлене побожним словом людини до Бога. Молитва – це розмова з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа. Тільки вона дозволяє відчути радість присутності Бога в нашому житті. Її значущість очевидна і безсумнівна, оскільки у найвизначнішій книзі людства, Святому Письмі, сам Ісус Христос через апостолів дав нам, як коштовний дар, головну молитву християнства – Господню молитву – «Отче наш».

Все більше людей сьогодні цікавляться молитвою, а також все більше автори пишуть на цю тему. І далеко не останню, хоч і ледь помітну, роль у процесі пізнання відіграють працівники видавничо-поліграфічної справи. Маю на увазі створення молитовника, оскільки художнє оформлення, формат видання, його внутрішня структура вже підсвідомо впливають на читача і цим формують відповідне ставлення до молитви. Зазвичай, тексти друкують меншим кеглем, молитви верстають підряд, без додаткових відступів, невеличкі декоративні елементи присутні лише для виділення категорій молитов, кишеньковий формат, скромне оформлення палітурки підказують, що це видання розраховане на побутове використання. Це до певної міри справедливо і доцільно, адже під час подорожей чи в інших ситуаціях, як тільки випадає вільна хвилинка, людина має можливість помолитися. Тим не менше, це також зумовлює ставлення до молитви, як до чогось буденного, звичного, втрачається розуміння молитви як шляху спілкування з Досконалим і Чистим.

Щоб сформувати в читача величне і трепетне ставлення до молитви, необхідно використовувати інші художньо-технічні засоби, відмінні від традиційних. На таку ідею надихнув Матей ель Мескін, духовний отець сучасного скиту монастиря Макарія в Єгипті, роздумами про молитву: «…молитва – це найважливіше правило духовного життя, це – таємниця плідного духовного зростання і завершення будь-якого зусилля на шляху до Бога. Саме через молитву людина здобуває Святого Духа, який доводить до досконалості духовний рівень кожної людини».

Спроба реалізувати цей задум була втілена в дипломній роботі на тему: «Графічні аркуші “Щоденні молитви”». Основна концепція роботи – винести на головне місце текст молитви, адже він має найбільше значення. Саме тому кожна молитва подається на окремому великому форматі, з великими полями, щоб надати їй більшої виразності та самобутності. Чистота паперу, вільний простір, стримана пластика рукописного шрифта – все спрямоване на створення відчуття спокою і простоти, лаконічності та делікатності, без зайвої пишноти і помпезності. Як за словами єромонаха Григорія Планчака: «Господь без тишини не може діяти. Молитва існує в тишині і дух молитви є тишина… Молитва – це чути там, де нема що чути і бачити там, де нема що бачити». Лише буквиця, де проілюстрований відповідний сюжет молитви, є невеличким декоративним елементом. Крім свого основного завдання – привертати увагу читача до початку тексту, буквиця забезпечує естетичний вигляд. Прагнення створити повну гармонію та єдність усіх елементів завжди було головним в оформленні молитов, починаючи від орнаментальної буквиці із релігійним сюжетом, текстом, виконаним у стилі українського бароко, і закінчуючи технікою виконання – офорт (гравірування на мідній пластині, з подальшим її травленням у кислоті), що виникла в той самий період, кольором і формою паперу. Обраний часовий проміжок (друга половина XVII–XVIII ст.) в Україні позначений національною індивідуальністю і релігійною тематикою в різних видах мистецтва. Рукотворність, подекуди відсутність фарби, дрібні штрихи (сліди від шліфовки пластини) на відбитках, притаманні для офорту, символічно показують наскільки людина у всіх своїх намаганнях наблизитись до Бога є слабкою і недосконалою.

Мистецька творчість, талант, здібності, вміння – це щедрий дар від Бога, даний людині при народженні. У поєднанні з молитвою, людська діяльність набуває глибшого змісту, значущості і що найголовніше, за словами Матея ель Мескіна, «надає їй у Христі вічного божественного звучання». Адже «молитва – це найголовніше правило духовного життя кожного християнина, це – таємниця плідного духовного зростання і завершення будь-якого зусилля на шляху до Бога… З’єднатись з Христом через молитву – в дійсності значить прославити час, освятити його, прославити людську діяльність як таку і освятити її».

Понад півроку тривали творчі пошуки, спроби зрозуміти містичну й незбагненну духовну суть молитви, а те, що стало зрозумілим за допомогою художньо-технічних засобів, Віри, Любові та сили Слова прагнемо донести кожному.

Мар’яна Мирошниченко

Ознайомитися поближче з роботою «Щоденні молитви» можна буде на виставці, яка проводитиметься у співпраці з Іконописною школою середньовічного українського малярства "Радруж" (Український Католицький Університет) та Українською академією друкарства за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 35, корпус філософсько-богословського факультету УКУ. Відкриття експозиції відбудеться 10 травня 2012 р. о 16.00 год. Ласкаво просимо всіх бажаючих!