Відповідь дає невідомий християнин ІІ-ІІІ століття
автор праці Послання до Діогнета

Християни не мають ані окремої країни, ані мови, ані життєвих звичаїв. Вони не заселяють якихось особливих міст, не вживають якоїсь незвичайної мови і живуть, нічим не відрізняючись від інших людей. Тільки їхнє вчення не є плодом думки чи винаходом людей, які шукають новизни. Вони віддані не якомусь людському вченню, як інші. Але живучи ... де кому випало жити і дотримуючись місцевих звичаїв у одязі, в їжі та в усьому іншому, вони демонструють дивовижний і справді неймовірний спосіб життя. Живуть вони у своїй вітчизні, але як прибульці; беруть участь у всьому, як громадяни, але все терплять, як чужинці. Для них кожна чужа країна є батьківщиною, і кожна батьківщина – чужа країна.

Вони вступають у шлюб, як і всі, народжують дітей, тільки не покидають їх. Вони мають трапезу спільну, але не просту. Вони у тілі, але живуть не за тілом (див. 2 Кор. 10, 3; Рим. 8, 12). Перебувають на землі, але є небесними громадянами (див. Флп. 3, 18-20). Коряться встановленим законам, але живуть так, що перевершують самі закони. Вони люблять усіх, а їх усі переслідують. Їх не знають, але засуджують, їх убивають, а вони животворяться, вони бідні, а багатьох збагачують. Всього позбавлені, і щедро мають усього (див. 2 Кор. 6, 9-10). Їх безчестять, а вони тим прославляються (1 Кор. 4, 10). На них зводять наклепи, і вони виявляються праведними. Їх лихословлять, а вони благословляють (1 Кор. 4, 12). Їх зневажають, а вони віддають пошаною. Вони роблять добро, а їх карають, немовби злочинців. Покарані, вони радіють, немовби їм давали життя (2 Кор. 6, 10). Проти них воюють … їх переслідують, але вороги не можуть сказати, за що їх ненавидять.

Словом, що у тілі душа, те у світі християни. Душа поширена по всіх членах тіла, а християни – по всіх містах світу. Душа, хоч і живе у тілі, але нетілесна, і християни живуть у світі, але не є від світу (див. Йо. 17, 11.14.16). Невидима душа поміщена у видимому тілі; так і християни, перебуваючи у світі, – видимі, але їхнє богопочитання залишається невидимим. Плоть ненавидить душу і воює проти неї, хоч і не ображена нею, тому що душа забороняє їй віддаватися його утіхам; так і світ ненавидить християн, від яких не терпить ніякої образи, за те, що вони повстають проти його утіх. Душа любить свою плоть і члени, не дивлячись на те, що вони ненавидять її; і християни люблять тих, хто їх ненавидить. Душа замкнена в тілі, але утримує тіло; так і християни, замкнені у світі, немовби у в'язниці, зберігають світ. Безсмертна душа перебуває у смертному житлі; так і християни живуть, як прибульці, в тлінному світі, очікуючи нетління на небесах. Душа, зазнаючи голоду і спраги, стає кращою; а християн, яких карають, з кожним днем стає все більше. Таким славним є становище, яке визначив їм Бог і від якого їм не можна відмовитися.

*Уривок з «Послання до Діогнета» перекладено за виданням: Послание к Диогнету // Ранние Отцы Церкви. Антология. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1988. – С. 595-597.