У кожній душі живе прагнення
до щастя та пізнання сенсу життя. Тома Аквінський.

Напевно, кожен справжній християнин не раз у своєму житті задумувався над такими запитаннями як: «А ким є Ісус Христос у моєму житті? Яку роль Він відіграє і ким Він є для мене?». Я також не одноразово задавала собі ці запитання. І щоразу розуміла, що чітко сформульованих відповідей у мене немає, адже, коли глибше впускаєш Христа у своє серце, ти відкриваєш Його для себе по-новому, ти бачиш, що Ісус Христос стає провідником у твоєму житті, стає життєвою дорогою, якої ти ідеш. І не варто шукати відповідей на ці запитання у книгах, нехай кожен із нас відшукає Ісуса Христа у своєму серці.

Св. ап. Павло в Посланнi до колосян пише: «...Христос життя ваше» (Кол. 3, 4). Христос – повнота Божества i як Бог Вiн є все у всьому, Вiн – Сотворитель i Вседержитель свiту. Це означає, що нема нi ісламського бога, нi язичницьких богiв, нi крiшнаїтського бога. Є один-єдиний Бог, що Його ми у Святiй Тройцi прославляємо, Отець, Син i Святий Дух. Iншого не може бути. Тому що не може бути декількох богiв, як і не може бути декількох Творцiв Всесвiту.

Коли ап. Павло вiдвiдав Афiни, вiн побачив на одному iз храмiв напис: «Невiдомому Богу». Тодi вiн сказав афiнянам: «Ось цього Бога, якого ви не знаєте, але шануєте, я i проповiдую вам» (Дiян. 17, 22–23).

Люди шанували Бога, але не знали Його. I в наш час багато людей вiрять у Бога, чи то в єдиного, як юдеї чи як магометани, чи у багатьох богiв, як язичники. Але всi вони не знають Бога, тому що людина без допомоги Бога не може пiзнати Бога.

Люди можуть частково пiзнавати iстинного Бога лише через вивчення Його творiнь, серед яких і людини. Тому ап. Павло в Посланнi до римлян писав, що невидиме Божество через вивчення творiння стає видимим (Рим. 1, 20). Бога вiдкрив людям Сам Бог, через Свого Єдинородного Сина, Господа нашого Iсуса Христа. Тому-то ап. Павло i говорить, що Христос – життя наше, бо в Ньому – повнота Божества.

Христос – це життя наше. Це означає, що Христос вiдкрив людям не тiльки вчення про Бога, а й про те, як людинi треба жити на землi. Кожна людина повинна розрiзняти добро i зло, правду i неправду, тимчасове й вiчне, знати, для чого вона живе на цьому свiтi. Багатьом здається, що вони це знають. Але, спостерiгаючи за суспільним життям, ми переконуємося, що люди поступово втрачають вiдчуття рiзницi мiж добром i злом. Вони насолоджуються грiхом i думають, що чинять добре; живуть неправдою i вважають, що iнакше не можна прожити в цьому свiтi.

Христос навчає нас, як треба жити i для чого ми живемо на землi. Про все це кожен iз вас може дiзнатися, читаючи Бiблiю i християнську лiтературу, яка тлумачить бiблiйне вчення. Бiблiю треба правильно розумiти, а не тлумачити так, як це роблять рiзнi сектанти, яких у наш час утворилося дуже багато.
Христос – життя наше. Завдяки цiй Божественнiй благодатi християнин може уподiбнюватися Христу. Ап. Павло говорить: «Ставайте подiбнi менi, як я Христу» (1 Кор. 4, 16). Благодаттю Божою грiшнi люди ставали i стають святими.

Якось на Літургій у церкві Різдва Пресвятої Богородиці о. Юрій, на проповіді, розповів цікаву історію. Що будучи ще семінаристом, вони, студенти духовної семінарії, вирішили організувати вечір присвячений розмові проте, ким є Христос у їхньому житті. Підготовка до цього вечора була дуже інтенсивною. Кожен семінарист переглянув і перечитав безліч мудрих, як він висловився, книжок, повиписували безліч розумних цитат. Звичайно, вечір пройшов успішно і кожен із них був задоволений своїм виступом і ретельною підготовкою до нього. Та коли о. Юрій зайшов до своєї кімнати і почав усе це аналізувати, він усвідомив, що цитати гарні, це факт, але все це було сказано чужими словами і кожен ці вислови вже чув або читав. І ніхто з них не зазирнув у своє серце, не висловив своїх почуттів, своїх думок і йому стало сумно. Та після цього, він почав глибше розмірковувати над цими запитаннями і зрозумів, що для того, щоб знайти відповіді на них, не потрібно перечитувати томи книг, варто лише зазирнути у своє серце і ним відчути Ісуса Христа.

Тому нехай кожен із нас частіше зазирає у своє серце і прислухається до того, що воно підказує. Нехай кожен відчує Ісуса Христа, відчує його своїм серцем і полюбить Його усім серцем своїм. Беріть за взiрець буття Господа нашого Iсуса Христа. Христос повинен стати нашим життям.
«Радісно увійди у внутрішню свою скарбницю і ти побачиш скарбницю небесну, – бо в них один вхід. Драбина, що веде до Царства, схована у твоїй душі. Спасайся від гріха, занурюйся в себе і у своїй душі ти віднайдеш сходинки, що ведуть до Небес», – так писав прип. Ісаак Сирін. Він хотів, щоб ми повірили, що в кожному з нас є прихована таємна скарбниця, внутрішнє Царство, що вражає своєю глибиною і багатством. Це місце чуда та втіхи, місце блаженства, місце зустрічі та діалогу. Варто лише «зануритись» у себе і кожному з нас відкриється вічність, схована у нашому серці.

Роксолана РОВЕЦЬКА