Різдво Богородиці: початок ери христоносців і духоносців Друк

Різдво Пресвятої Богородиці. Мозаїка. 1100 р., Греція
Різдво Пресвятої Богородиці. Мозаїка. 1100 р., Греція


В основі літургійного року стоїть празник Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Натомість, розпочинають і завершують цикл найбільших дванадцяти християнських празників не Господські, а Богородичні свята – Її Різдво та Успення. Народження Непорочної Діви Марії є початком сповнення ключового біблійного пророцтва, про зміст та радість якого нам сьогодні розкажуть викладачі кафедри богослов’я Українського католицького університету.







Ігор ВАСИЛИШИН, доктор літургійного богослов’я, викладач кафедри богослов’я УКУ:

i%20vasylys.jpgСпомин про народження Діви Марії, який святкується у Церкві 8 (21) вересня, є святкуванням сповнення надії і переживання радості. Це стосується перш за все її батьків – Йоакима і Анни. Адже нарешті з їхньої бездітної родини, яка вже практично втратила всяке уповання на виконання своєї основної, як тоді вважалося, місії – дітонародження, може народитися Месія. Потомство для подружжя – це завжди радість, а особливо радість для вибраного народу Ізраїльського.

Про історію свята та про його розвиток у Церкві написано немало. Відомим є факт, що розповідь про народження та дитинство Богоматері знаходиться у апокрифічному Протоєвангелії Якова, де саме розповідається про те, як батьки Марії дуже довго чекали на появу дитини. А оскільки Йоаким перетерпів зневагу не лише від своїх земляків, але й від первосвященика Ісахара, який відмовився прийняти його жертву у Єрусалимському храмі через начебто відсутність благословення Божого на його родину, яка проявлялася у бездітності, то він через сором і печаль вирішив усамітнитися в горах, де пастухи стерегли його стадо. Дружина залишилася сама, вона ходила садом і плакала. Тоді з’явився їй Ангел Господній і сповістив, що Господь вислухав її молитву і вона почне і народить благословенну доньку, через яку її рід прославиться на цілий світ. Схоже об’явлення було також і Йоакимові. Він пішов додому, пообіцявши Богові принести в жертву десять овець, дванадцять телиць і сто козлів. Коли Ганна побачила свого чоловіка зі стадами, то побігла до нього і впала йому на груди. Подружжя склало обітницю посвятити новонароджене дитя на службу Богові. Адже їхня   щира молитва і велике прагнення позбутися сорому фактично вчинили чудо.

Хоча свята, присвячені Богородиці, є пізнішими від Господських свят, тим не менше це свято є дуже важливим для нас, бо прихід у світ Богоматері Марії не було випадковістю, а саме Їй була відведена особлива роль у Божому промислі для спасіння людського роду. Це, власне, символізують праобрази Старого Завіту: розквітлий жезл Арона (Числ 17); брама, що залишається зачиненою після того, як через неї пройшов Господь (Єзек., 43); руно Гедеона (Суд. 6, 37-40) та ін.

У п’ятому столітті ми вже маємо згадки про це свято як на Сході, так і на Заході, однак літургійні тексти були доповнені згодом. Ось деякі цитати з богослужіння цього свята:

«Нині радість усієї вселенної, бо з неплідної утроби преславно родиться Мати всіх Царя» [стихира передсвяття на утрені];

«Духовні промені всесвітньої радості засіяли нині…»; «Богородиця – посередниця веселості і та, яка звіщає нам істинну радість»; «Нині радіє пророчий собор і множина патріархів Її Різдвом…»; «Нині Давид радіє, Єсей ликує, і Левій звеличується…»; «Всесвітня радість, прославлена Діва засіяла нам нині від праведних Йоакима та Анни…»   [стихири вечірні передсвяття];

«Нехай радіє небо і земля нехай веселиться, Боже бо Небо, на землі народилося – Богоневіста згідно з обітницею, неплідна кормить младенця Марію і втішається народженням Йоаким, кажучи: жезл народився мені, з якого Цвіт Христос проросте з кореня Давидового, воістину чудо преславне…» [сідальний на утрені передсвяття];

«Відкладіть, Адаме і Єво, всяку печаль, бо Мати радості від Неплідної проростає нині…» [стихира Малої Вечірні];

«Це День Господній, радійте люди, ось бо Світлиця Світла і Книга безсмертного життя виходить із лона… очікує входу Великого Святителя, єдина і Єдиного вводячи Христа у вселенну на спасіння душ наших» [стихира на утрені свята].

Як видно, ці тексти  підкреслюють основну ідею свята, а саме: радість і веселість. Отець Олександр Шмеман писав про те, що найбільшим блюзнірством, яке був свого часу висловив Ф. Ніцше, це, власне, його трактування християнства як чогось безрадісного. Все якраз навпаки. Радість – це ключове поняття для послідовників Христа. На сторінках Євангелії, у посланнях апостолів, у літургійних текстах ми бачимо заклик радіти, але радість тут – це поняття набагато об’ємніше від простої звичайної людської втіхи чи приємності. Ми радіємо тим, що Бог об’явився нам, що ми вже нині спасенні Христом, адже це об’явлення Бога і його визволення людського роду від омани – це підстава для оптимізму і радості.

Свято Різдва Богоматері – це перш за все свято віруючої родини. Цікава особливість. Дуже часто наступний день після певного празника присвячено особам, які відіграли у цьому святі найбільшу роль. Так, наприклад, наступного  дня після Різдва Христового ми святкуємо Собор Богородиці і Йосипа-обручника, після Стрітення – святих Симеона богоприїмця та Анни пророчиці, а після Богоявлення – Собор Іоанна Предтечі. Так само після Різдва Богородиці спогадуємо пам'ять її батьків: Йоакима та Анни. Ці особи зачали і народили Марію у природний спосіб. На їхній іконі зображено святе подружжя, яке обіймає один одного. Тобто подружня любов, покликання до створення сім’ї, до народження і виховання дітей – це богоугодна і свята справа. Особливо це важливо у контексті сучасної боротьби секуляризованого суспільства проти родинних цінностей, і взагалі проти сім’ї як такої.

Слід зазначити, що між святом Зачаття Богородиці, тобто 9 (22) грудня, та днем Її Різдва, 8 (21) вересня, існує неповних 9 місяців, а саме є 1 день різниці. Подібне можна сказати і про дати Зачаття на Народження Іоанна Хрестителя. (23 вересня – 24 червня чи 6 жовтня – 7 липня). Адже і Богородиця, і Предтеча – люди. Вони святі, надзвичайні, але вони не є богами. Тому символіка календаря вказує на їх людськість. Богом і досконалою людиною є Ісус Христос, і саме тому між святом Його Зачаття (Благовіщеням) та Різдвом існує рівно 9 місяців. (25 березня – 25 грудня або 7 квітня – 7 січня).


священик Олег КІНДІЙ, доктор патристичного богослов’я, викладач кафедри богослов’я УКУ:

kindij.jpgЦерква святкує День смерті святого, щоб підкреслити своє розуміння людської святості. Богослови ранньої Церкви, такі як Климент Олександрійський, Григорій Ниський, Августин Іппонським наголошували, що після того, як життя тої чи іншої людини добігло до кінця, після того, як ця людина перейшла через так званий індивідуальний суд і згідно з вироком цього суду, який виносить Христос-Суддя, її зараховують до лику святих (на відміну від тих, які після смерті потрапили у реальність пекельного терпіння).

Але у цьому правилі є три винятки, а саме Ісус Христос, Йоан Хреститель і Марія Богоматір. В Ісусі Христі смерть та гріх не мають влади від початку його зачаття, бо у момент дотику божественної природи Слова Божого і людської природи, яку запропонувала Марія у вигляді жіночої яйцеклітини у день Благовіщення, людська природа повністю оновилася і освятилася, стала здатною звершити Божий задум спасіння людства. Ісус як богочоловік є джерелом святості, Він є святий кріпкий і безсмертний не лише від народження, але й від самого свого зачаття.

У випадку з Йоаном Хрестителем, то це очищення відбулося в лоні Єлизавети, коли Марія, вагітна Ісусом, відвідала свою родичку. І, як читаємо в Євангелії від Луки, дитя з радості здригнулося у лоні Єлизавети (Лк 2,11). Ранні Отці Церкви пояснювали, що саме у цей момент Йоан Хреститель був очищений від гріха і немовби сам був охрещений Ісусом Христом, який ще як ембріон розвивався в лоні Марії.

Марія ж у свою чергу була від самого зачаття захоронена від гріха у лоні своєї матері, Анни, що й стверджує Католицька догма про Непорочне зачаття Діви Марії. Хоч сучасна Православна традиція має свої застереження до формулювань цієї догми, але погоджується із Західною традицією, що Марія від самого народження була пренепорочною і всесвятою. Саме тому її народження стало відліком її цілковитої святості та всесвітньої радості.

Пасха насправді є центральним і найважливішим християнським святом. Проте, усе, що діється з Божого промислу, не є одномоментним дійством, а радше розгорнутим процесом. Світ був сотворений протягом шести днів, людина проходить процес становлення і розвитку перед народження протягом дев'яти місяців, зрештою прихід Ісуса Христа був передбачений пророками ще задовго до Його приходу. Господь свої дії завжди анонсує, до них готує людину, тим самим дає можливість людині самій зростати і кріпнути, "дійти до єдності в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа" (Еф 4,13).

Пасха як перемога життя над смертю – також не одномоментна подія. Перед нею передувало страждання Ісуса Христа, а перед тим Його проповідницька і зцілююча діяльність, а перед тим Його дитинство і народження. Євангелисти Марко і Матей розпочинають свою розповідь про Ісуса Христа подією Його народження Ісуса Христа, хоча Матей представляє генеалогію Ісуса від Авраама. Лука заторкує питання зачаття Христа у лоні Марії, а Євангеліє від Йоана розпочинається розповіддю про передіснування Сина Божого ще в лоні Отця: "Слово в Бога було" (Йо 1,1).

Церква слідує цій логіці процесуального богослов'я і розпочинає церковний рік саме історичною подією, про яку хоч ми достеменно знаємо дуже мало, але саме подією народження Марії. Різдво Богородиці з одного боку є повним відображенням спасенного життя Ісуса Христа, а з іншого боку є зв'язковим елементом між старозавітнім очікуванням Месії та приходом на світ самого Сина Божого. За цією логікою Успення Діви Марії стало переходом історії спасіння людства від Христа до Його Матері, а отже – до кожної людини. У житті Марії звершується задум Божий, який чекає на кожну людину – смерть як сон і воскресіння як остаточне поєднання душі і тіла з Богом.

Свято Різдва Пресвятої Богородиці – це свято радості для її батьків і для усього людства. Відомо, що Йоаким походив з коліна Юди, тобто з царського роду царя Давида, а мати (Анна) – зі священичої родини первосвященика Маттана. І хоч подружжя було заможнім й ділило свої врожаї та доходи на три частини (першу – для храму, другу – для бідних, а третю – для себе), до старості у них не було дітей, що у юдейському середовищі вважалося прокляттям. В історії про Йоакима розказується, що одного разу він прийшов до Єрусалимського храму принести жертву, але первосвященик Ісахар відмовився прийняти його дари, оскільки вони були принесені бездітним чоловіком. Священик Рувим почав закидати Йоакимові, що це за гріхи Господь покарав його бездітством. Почувши ці слова, Йоаким з розпачу пішов за місто молитися і розплакався. У той самий час Анна також молилася, виливала перед Богом свою душу і в сльозах благала Його поблагословити їхнє подружжя дитиною.

Йоаким за містом, а Анна у саді, молилися про дар життя. І ось Господь посилає до них одночасно двох ангелів, через яких звіщає їм добру новину, що у них народиться донечка, якій вони дадуть ім’я Марія. До речі, значення давньоєврейського імені Марія має багато різних відтінків: «настирлива», «бажана», «вперта», «печальна» та ін. Ангел наказав Йоакимові повернутися до міста і підійти до Єрусалимського храму, а Анні – вийти з дому і також піти в керунку до Божого храму.

Вони зустрілися біля «Золотих воріт», що були центральним входом до храму. Саме цю мить невідомий духовний «фотограф» зафіксував своїм «фотоапаратом». Можна тільки уявити собі цю зворушливу сцену: старенькі чоловік і жінка ніжно обіймають один одного біля величних «Золотих воріт» Єрусалимського храму. Вони з хвилювання намагаються поділитися видінням ангела, але замість слів спроможні тільки на обійми і ніжні поцілунки. Підтримуючи один одного попід руки, вони повертаються додому і допізна, хвилюючись, ще раз і ще раз оповідають собі зустріч з Божим післанцем. Не дивно, що у такому піднесеному настрої вони лягають спати і... за дев’ять місяців у них народжується довгоочікувана доня.

Другий фрагмент в житті цієї пари – це самі роди дитини. Анні, напевно, було нелегко народити дитину. Але радість Божого благословення поєдналася з родильним болем. Усі її духовні і фізичні сили були доповнені Божою силою і любов’ю. Йоаким подбав, щоб все було приготовано як слід: тепла вода, рушники, повитухи, м’які подушки та чистота вдома. Йому було близько сімдесяти семи років, коли народилася Марія, але народження донечки додало йому і його дружині наснаги і сил прийняти у свою сім’ю нове життя. Йоаким був не лише свідком народження доці, але в останні три роки свого життя він встиг почути як Марія вимовляє свої перші слова і речення, як вона робить свої перші кроки, він мав можливість пригорнути її до свого серця і прошепотіти їй на вушко: «Ти моя найдорожча донечка». Він також подбав про те, щоб після своєї смерті про Марію і його дружину Анну заопікувалися при Єрусалимському храмі, де первосвященики і священики вже більше не зневажали його за бездітність, а навпаки виявили до нього пошану і лояльність. Анна ж по смерті чоловіка переїхали жити з дитиною при храмі. Деякі джерела говорять, що Анна тут жила до часу, коли Марії сповнилося одинадцять років, інші – що вона дожила до часу, коли Марія народила Ісуса Христа.

Саме через зв’язок з народженням Сина Божого Йоакима і Анну Церква називає «богоотцями» і призиває їхні імена при всіх важливіших Богослуженнях, а також на кожній Літургії в проскомидії.

Розмовляла Марія ВСЯКА


Рейтинг статті

( 7 голосів )
Теги:     богослов'я      духовність      свята
( 1307 переглядів )
 

Коментарі  

 
+2 #12 Марія Всяка 22.09.2015 18:44
Рада, що ми порозумілися й інцидент добіг свого кінця. Якщо будуть ще якісь запитання, пишіть - відповім. Із Богом! ;-)
Цитувати
 
 
+2 #11 Марія Всяка 22.09.2015 18:33
4. за перекладом І. Хоменко ("Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог"(Йо. 1:1))
http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=ioan
5. за перекладом Філарета ("Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог"(Іоан 1:1))
6. за перекладом О. Гижі ("Спочатку було Слово, і було у Бога, і Слово було Бог" (Ів. 1:1))
Цитувати
 
 
+2 #10 Марія Всяка 22.09.2015 18:29
Дякую, п. Леонтію за виявлений інтерес до статті і Його зауваження, якими Він поділився. Однак мушу зазначити, що Євангеліє від Йоана не починається словами "і Слово було Бог", а це лише вирвана конструкція з цілого першого вірша. Правопис і стилістика вірша мажуть мати деякі відмінності у різних перекладах Біблії, але це не змінює суті. Для ознайомлення пропоную Вам посилання на усі переклади Біблії українською мовою:
1. за І.Огієнком ("Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово"(Ів. 1:1) )
http://www.bibleonline.ru/bible/ukr/43/01/
2. за Рафаїлом Турконяком ("Спочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Богом" (Ів. 1:1))
http://mediaglagol.com.ua/verse/25850
3. за П. Кулішем ("У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово" (Ів. 1:1))
http://www.isuspan.com/b/Biblia_ukr_Kulish/43.htm
Цитувати
 
 
+3 #9 Леонтій 22.09.2015 17:25
ЗАКІНЧЕННЯ. Мабудь, дійсно: вони, ці зауваження, не у всьому були мною сформульовані достатньо вдало й зрозуміло, за що готовий перепросити.
Гадаю, на цьому можна вважати інцидент вичерпаним.
Цитувати
 
 
+1 #8 Леонтій 22.09.2015 17:20
Ще раз повторюся: непорозуміння виникло саме через те, що:
1) Ота "біблійна" цитата по опублікованому тексту бесіди з о. д-ром Олегом Кіндієм ("Слово в Бога було") має відсилання до Йо 1:1. Одначе якраз там читаємо дещо інше: "і Слово було - Бог".
Одначе саме в Біблії перекладу "Свідків Єгови" на цьому місці читаємо дещо схоже: що "Слово було з Богом" - причому, без будь-якої вказівки на те, що "Слово було Бог".
2) А от не там, а в Йо 1:2 дійсно є, за змістом, аналогічне твердження: "З Богом воно було споконвіку". Те, яке в Бібілії в перекладі І. Огієнка "звучить" практично ідентично: "З Богом було воно споконвіку" (Ів.1:2).
Так що - якщо підсумувати все сказане - мої зауваження були скеровані на те, щоб, виправивши ту неточність посилання, до того ж, чітко відмежуватися від відомої єресі вказаної квазіхристиянсь кої сектантської організації.
Цитувати
 
 
+2 #7 Читачка 22.09.2015 16:53
Постановка питання статті і коментарі експертів цікаві - сподобався матеріал! ;-) Д-р літургійного богослов'я Ігор Василишин у Своєму коментарі згадує, що одним із прообразів Богородиці є "руно Гедеона". Хочу попросити усіх, хто може це зробити, розкрити мені первинне значення цього прообразу? Наперед дякую!
Цитувати
 
 
+3 #6 греко-католик 22.09.2015 13:00
[quote name="Леонтій"]
А от уже ДАЛІ автор Євангелії справді вказує на те, що "з Богом воно було споконвіку" (Йо 1,2).

Цікаво, якщо далі автор Євангелії вказує на те, що "з Богом воно було споконвіку" (воно - Слово), то на основі яких підстав у найпершому коментарі п. Леонтій звинувачує священика Олега Кіндія та п. Марію Всяку у пропагуванні теології Свідків Єгови? Мене захоплює Ваше уміння, п. Леонтію, так майстерно спекулювати фактами. Ви - талановита людина!Навіть коли Перехожий пише, що в перекладі І.Огієнка є також і "Слово в Бога було", то п. Леонтій не заперечує, але стверджує, що о. Олег Кіндій посилається на Йо. 1, 1: "В тексті бесіди з о. Олегом Кіндієм дається посилання на Йо.1,1". Не в образу п. Леонтію, бо Він, мабуть, і справді мав благородну мету, коли писав коментар, але ВИНИКАЄ ЗАПИТАННЯ: а Біблій є кілька? Яку ж тоді Біблію перекладав І. Огієнко? :-)
Цитувати
 
 
+3 #5 греко-католик 22.09.2015 12:36
Пригадується фрагмент із Нового Завіту, коли книжник запитав Ісуса: "Яка перша з усіх заповідей?" - маючи на увазі 10 Заповідей Божих. Відомо, що із книжниками сперечатися було важко, бо вони дуже довго вивчали Закон. Натомість Ісус, відчуваючи підступність цього запитання, відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю!Наш Господь Бог - Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає".
Цитувати
 
 
0 #4 Леонтій 22.09.2015 10:50
В тексті бесіди з о. Олегом Кіндієм дається посилання на Йо.1,1. А там зазначено вельми чітко й однозначно: "...і Слово було - Бог".
А от уже ДАЛІ автор Євангелії справді вказує на те, що "з Богом воно було споконвіку" (Йо 1,2).
Так що, як бачимо, в даному матеріалі допущений подвійний прикрий "ляп". Тобто, маємо переплутане і саме посилання, й, до того ж, не дуже точно (не дослівно) наведений з оригіналу переклад цієї біблійної фрази.
Цитувати
 
 
+2 #3 Перехожий 22.09.2015 08:42
[quote name="Леонтій"]Священик Олег Кіндій стверджує, що (дослівно) "Лука заторкує питання зачаття Христа у лоні Марії, а Євангеліє від Йоана розпочинається розповіддю про передіснування Сина Божого ще в лоні Отця: "і Слово було в Бога" (Йо 1,1)".
Одначе не лише, власне, католицький, а абсолютно ВСІ переклади Біблії тут насправді кажуть нам, що "і Слово було - Бог".....

Так,Леонтій, але в перекладі І.Огієнка є також і "Слово в Бога було"!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити