Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці. Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель; мій щит, - і я до нього прибігаю (Пс 144, 1-2)
В сімнадцятому розділі першої книги Самуїла ми читаємо знамениту розповідь про те як юнак Давид перемагає добре озброєного велетня Голіята і отримує, здавалося б, неочікувану перемогу. Неочікувану для всіх навколо: братів, батька, царя, тільки не для самого Давида. Адже Давид заручився підтримкою найважливішого і наймогутнішого Союзника – Самого Господа. Ця біблійна історія є гарним прикладом як перемагати в, здавалося б, безнадійній ситуації, коли ворог, проблема, виклик значно перевищують твої сили і ресурси, а навколо паніка, розчарування, страх. Цю історію добре пригадати коли твоїй країні загрожує непропорційно великий ворог, коли проблема яка стоїть перед тобою здається неможливою до вирішення, коли виклик понад твої сили. Ця розповідь набула особливого значення в час повномасштабної російської війни проти України. Ми з надією вдивляємося в цю історію, адже Давид символізує молоду державу Україну, а Голіат – жорстокого агресора росію. Ця біблійна історія містить важливі вказівки як перемагати ворога значно сильнішого фізично. Розглянемо 10 найважливіших біблійних уроків з цієі неспівмірної перемоги Давида над Голіатом, аналізуючи текст 1 Сам 17, 1-58 в світлі повномасштабної агресії росії проти України.
|
Екологічне питання останнім часом стало надзвичайно популярним. Патріарх Вартоломей, Папа Франциск, Далай Лама, Архиєпископ Рован Вильямс, Раббі Воррен Стоун та багато інших релігійних лідерів об’єднують свої зусилля, щоб донести до усіх людей доброї волі заклик до «екологічного навернення». У різних релігійних середовищах сучасності представники різних церковних деномінацій і напрямків дуже гостро ставлять питання турботи про навколишнє середовище, а також інтеграції цього питання із суспільним навчанням, освітою, формування державної і міжнародної політики з цього питання, а також роблять пропозиції для економічних реформ і соціальних реформ, які покликані змінити споживацьку культуру сучасної людини. Папа Франциск це називає «інтегральною екологією», у якій беруться до уваги різні виміри людського життя: особистий, громадський, державний і міжнародний. Біблісти, історики релігії, богослови та етики досліджують свої традиції, вказуючи на концепції, які можуть загострювати екологічну кризу, переглядають неправильні тлумачення біблійних чи інших релігійних текстів, з яких були зроблені невідповідні висновки, і розробляють змістовні способи вирішення проблеми екологічної деградація. Одним словом, ми є свідками «озеленення релігії», як свого часу охарактеризував ці зусилля Родерік Неш, історик екологічної етики.
|
В другій главі Діянь Апостолів читаємо про Зіслання Святого Духа на апостолів, яке відбувається в день юдейського свята П’ятидесятниці (Ді 2,1-13). Далі йдеться про те, як Петро виголошує свою першу проповідь (Ді 2,14-41), пояснюючи присутнім зміст того, що відбулося та цитуючи Старозавітні тексти. На завершення другої глави маємо розповідь про першу християнську спільноту (Ді 2,42-47), яка назавжди залишиться прикладом досконалої спільноти, яка побудована на принципах євхаристійної єдності, любові, спільності благ і постійно перебуває в апостольській науці.
Оскільки ключовою подією цієї глави є Зіслання Святого Духа, то для початку зазначимо кілька її особливостей, а згодом перейдемо до детальнішого розгляду 2 глави книги Діянь, звертаючи більше уваги на Старозавітні тексти та ідеї, які Лука, автор Діянь, так майстерно вкомпоновує у цю розповідь.
|
«Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш, скажи до Господа: “Моє прибіжище й моя твердиня, мій Боже, на котрого я покладаюсь”» (Пс 91(90),1-2), - розпочинається чи не найвідоміший пересічному християнинові псалом.
У мене особисто знайомство з Псалтирем теж почалося з нього. Як-то часто в нас люди звертаються до духовних отців: «Отче, дайте мені якусь молитву, аби помогла». От і мені хтось порадив його як таку «помічну» молитву. Від чого – і сам, на щастя, не пам’ятаю. Бо так ризикуємо спрофанувати і спримітивізувати будь-який глибокий священний текст. Хтось сприймає дев’яностий псалом як заупокійну молитву (бо чує на початку Чину Парастасу), хтось – як оберіг від усяких нещастаь, і тому не дозволяє Богові через нього як через Його слово – «живе й діяльне» (Євр 4,12) - промовляти щось нове. Так, слова цього псалма справді сильні, справді підносять на дусі. Але чи тільки цього? Почавши з нього, щоденно молячись, вивчивши напам’ять врешті-решт, я став відкривати й інші, не менш глибокі молитви з книги Псалмів – цих, за словами св. Атанасія, книги почуттів, колиски морального життя і дзеркала душі. І продовжую відкривати. Навіть ті, тексти яких вже вивчив напам’ять.
|
Старозавітній Йосип, проти якого повстали власні брати, – історія хрестоматійна [1]. Здавалося б, у ній все давно вивчено та розтлумачено. А для християн схожість життєвого шляху Йосипа з життям Месії є цілком очевидною.
Цікаво, що навіть в ортодоксальному іудаїзмі особа Спасителя тісно пов’язана з Йосипом (майже так само, як з Давидом) [2]. Проте, можливо, ця схожість є набагато глибшою, ніж ми звикли думати?
Улюблений син, який страждає від рук своїх братів, і якого зрештою Юда продає за 20 срібників в рабство (Пор. Бут. 37, 28). Це все відомо.
Але що, як ми скажемо наступне:
Батько свідомо посилає свого улюбленого сина до його братів на смерть. Ізраїль та його сини повстають на Йосипа за те, що він зображує себе Богом, що в їх очах є страшним ідолопоклонством. Нічого не нагадує?
Давайте проаналізуємо історію Йосипа і спробуємо розібратись, чи справді це виглядає настільки нереально, як може видатися спочатку.
|
|