Ісусе, тепер Ти, сховавшись за силами світу, правдиво і фізично став для мене всім, усім що довкола мене, всім, що в мені... Господи! ... Виявом понадлюдської сили, що дало Тобі Воскресіння, Ти дозволяєш мені, Владико, прозрівати Тебе у всіх силах Землі, і я визнаю в Тобі мого Царя і з упованням віддаюсь Тобі.
... У центрі Твоїх грудей бачу лише полум’я, і чим більше я дивлюсь на це палаюче вогнище, тим більше мені здається, що контури Твого Тіла навкруги розчиняються, що вони збільшуються до неосяжних розмірів, і я не розрізняю більше в Тобі ніяких інших рис, окрім образу світу, що палає.
Христос у Славі: таїнственний вплив, розсіяний у надрах матерії та осліпляючий Центр, в якому об’єднані незліченні нитки множинного; сила, неприборкана, як світ, і палка, як життя. ...
Чим глибше я Тебе віднаходжу, Владико, тим універсальнішим відкривається Твій вплив. За цією ознакою в будь-яку мить можу визначити те, наскільки я наблизився до Тебе. Коли побачу, що всі предмети довкола мене, зберігаючи свою суть і риси, водночас зібрані певною таїнственною душею в єдине, безконечно близьке і безконечно далеке унікальне Начало, – коли, ув’язнений в сокровенному тайнику Божественного святилища, я відчую, що свобідно блукаю небом всього сотворіння, – тоді знатиму, що наближаюся до центру, де зосереджене серце світу в низхідному сяянні Божого серця.
У цій точці всесвітнього пломеніння подій на мене, Господи, вогнем, що об’єднує всі внутрішні і зовнішні дії, які у випробуванні на меншій близькості до Тебе, були б безрезультатними, двозначними і ворожими, проте, будучи оживотвореними енергією, «яка могла б підчинити собі все», вони стануть у фізичних надрах Твого серця ангелами Твого переможного діла. Чудесним поєднанням Твоєю привабливістю, чарівності сотворінь та їх обмеженості, їх лагідності та злоби, їх оманливої слабкості та жахаючої могутності, – збуди почергово захоплення та огиду в моєму серці; навчи його справжньої чистоти, не тієї, що знекровлює і розділює існуюче, а тієї, яку надихає різноманітна краса; відкрий йому, що істинна любов – це не безплідний страх перед злими діями, але могутня воля ламати всі двері життя відразу; дай йому, нарешті, дай йому скрізь, через видіння Твоєї зростаючої всюдиприсутності, благе завзяття відкривати, раз за разом все краще осягати, створювати і переживати світ, щоб якомога глибше проникати в Тебе.
Вся моя радість і мій успіх, весь сенс мого існування, смак життя, мій Боже, залежать від цього головного прозріння, від Твого єднання зі Всесвітом. Нехай інші, відповідно до їхньої вищої діяльності несуть вістку про блиск Твого чистого Духу! А я слухаючи покликання, яке зв’язане з найтоншими струнами моєї природи, не хочу і не можу сповіщати щось інше, крім незлічимих продовжень Твого воплоченого Буття в матерії; я не буду ніколи нічого іншого проповідувати, крім таїни Твого Тіла, о Душе, яке виявляється у всьому, що довкола нас.
Твоєму Тілу у всій його протяжності, тобто світу, який, завдяки Твоїй могутності і моїй вірі, став величним і живим горнилом, в якому все зникає, щоб відродитись, – всіма засобами, які пробудила в мені Твоя творча привабливість, моїм занадто слабким знанням, моїми релігійними вузами, моїм священством і (що мені найдорожче) всією глибиною мого людського переконання – я віддаюсь, щоб у ньому жити і померти, Ісусе.
П’єр Теяр де Шарден
* Уривок з праці «Вселенська Літургія», Teilhard de Chardin P. La Messe sur le Monde // Hymne de l’Universe. – Paris: Editions du Seuil, 1961, p. 13–57. Переклад В. Жуковського.
|