Куди вознісся Христос? Спроба відповіді Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_the_ascension.jpgПитання про те, куди вознісся Христос, актуальне з огляду на поєднання релігійного світогляду з науковим світобаченням. Від відповіді на нього залежатиме, як ми – віруючі люди – розуміємо співвідношення Бога і духовного світу з нашим видимим матеріальним всесвітом.

Вознесіння, як його описують тексти Нового Завіту, було просторовим переміщення фізичного тіла, і саме так – як просторове переміщення – його спостерігали очевидці; їхнє спостереження було достовірним, а не ілюзією чи оптичним обманом. (Це було емпіричне спостереження емпіричного факту: переміщення Христового тіла знизу вгору, аж поки воно не досягнуло хмари. Пор.: «...вони дивилися пильно на небо, коли Він відходив» (Ді 1, 9-10).

Візьмімо до уваги тексти з Євангелії від Марка: «Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога» (Мр 16, 19); з Євангелії від Луки: «А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо» (Лк 24, 51); та з Діянь Апостолів: «І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: “Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо”.» (Ді 1, 9-11).

На просторове переміщення натякають й інші тексти, зокрема, з Євангелії від Івана: «А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді?» (Ів 6, 62); та: «А Ісус їй каже: “Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого”.» (Ів 20, 17).

Про просторове переміщення та «перебування вгорі» говорять і тексти св. Апостола Павла: «Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям”. А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?  Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити» (Еф 4, 8-10); та: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога» (Кол 3, 1).

Отож, реальне просторове переміщення Христа при Вознесінні, як його спостерігали очевидці, є першою передумовою, з якої я виходжу в спробі дати відповідь на винесене в заголовок запитання.

На користь просторового переміщення під час Вознесіння промовляє й те, що тіло Ісуса Христа після Воскресіння було присутнє у певних просторових координатах та здійснювало просторові переміщення. Ісус з’являвся своїм учням на березі Тиверіядського моря, де роздавав їм рибу і хліб (Ів 21, 1-14), Він ішов з учнями по дорозі до Емаусу (Лк 24, 13-35), Його тіло проходило крізь замкнені двері (Ів 20, 19-23) – подібно, як воно пройшло крізь плащаницю при Воскресінні. До Його ран від цв’яхів та пробитого боку доторкався св. Апостол Тома (Ів 20, 26-29); Христос їв рибу і мед перед апостолами (Лк 24, 41-43), тобто – після Воскресіння Його тіло, не зважаючи на надприродні властивості (які в богослов’ї звуться «прославленим тілом»), було фізичним тілом – з просторовими вимірами та здатністю переміщатися у вимірюваних відрізках реального фізичного простору. Це – друга передумова для відповіді на поставлене запитання.

Третьою передумовою для відповіді є скінченність реального простору. Нескінченним є лише геометричний – потенційний простір, у тому значенні, що  основні геометричні категорії: пряма, площина та об’єм прямують до нескінченності, тобто, можуть поширюватися без кінця. Однак реальний простір, у якому перебувають фізичні об’єкти на певних відстанях одні від одних, і який, отже, можна у цих відстанях вимірювати, – скінченний: по-перше, тому, що сума скінченних відстаней між цими об’єктами завжди буде скінченною величиною, а по-друге, кількість реальних фізичних об’єктів – завжди скінченна. Це означає, що не зважаючи на космічні відстані (дехто озвучує приблизну цифру у 50 мільярдів світлових років у всі боки від Сонячної системи – прошу астрофізиків скоригувати, якщо це не так), просуваючись від об’єкта до об’єкта, можна дійти до останньої галактики, до останньої зорі, до останньої планетної системи, до останнього астероїда, врешті – до останньої молекули, до останнього атома (а у всесвіті їх приблизно 1083 – величезне, але скінченне число [1]), до останнього електрона, до останнього засягу дії електромагнітного та гравітаційного полів, до останнього кварка і до останнього «бозона Гіґґса» (якщо такі існують), після яких вже не буде нічого з матеріальної дійсності, однак можливе «ще щось» – вже не матеріальне: те, що писання Нового Завіту та богослов’я метафорично звуть: «Небо».

Спробуймо тепер звести ці передумови воєдино й зробити висновок. Будучи фізичним тілом, Христове тіло, так само, як воно рухалося до хмари, продовжило свій рух і за хмарою (Ді 1, 9), – бо ж якщо припустити, що відразу за хмарою Христос зник або «перейшов в інший вимір», то вся спостережувана подія була б ілюзією чи обманом.[2] Іншими словами, Христос у своєму фізичному тілі пройшов крізь весь реальний фізичний простір, тобто, вийшов за межі матеріального всесвіту – туди, де є нематеріальна дійсність, метафорично означувана як «Небо». Залишається лише запитання про швидкість такого переміщення. Бо якщо озвучувана цифра у 50 мільярдів світлових років – достовірна, то навіть рухаючись зі швидкістю світла, Йому для цього знадобилося б 50 мільярдів земних років. Залишається припускати, що Його тіло рухалося зі швидкістю, яка незрівнянно перевищувала швидкість світла. Й оскільки Христове тіло було водночас «прославленим», тобто, після Воскресіння мало надприродні властивості, то воно не зазнало наслідків, яким підлягає фізичне тіло, що рухається зі швидкістю, наближеною до швидкості світла (його маса прямує до нескінченності, а об’єм – до нуля, що рівнозначне знищенню цього фізичного тіла. Прошу фізиків мене виправити, якщо це не так).

Іншою можливою версією Вознесіння був би «політ крізь тунель» – досвід, що його мали люди, які перебували у стані клінічної смерті, але повернулися до життя. У цьому випадку відпадає проблема швидкості і часу переміщення крізь космічні відстані. Такий досвід, щоправда, відповідає станові відкремленої від тіла нематеріальної душі, а не тілесній істоті, однак, якщо брати до уваги, що Христове тіло було «прославлене», то воно у своєму переміщенні могло би поводити себе подібно до нематеріальної душі.[3]

Отож, Христове тіло – фізичне й прославлене водночас – після просторового переміщення, яке ми знаємо як Вознесіння, перебуває поза межами реального простору матеріального всесвіту – в позаматеріальній дійсності, що його писання Нового Завіту та богослов’я метафорично означують як «Небо», чи – «по Божій правиці» (Мр 16, 19). І якщо хтось приймає католицьку доґму про тілесне Внебовзяття Марії, то всі ці міркування стосуються і Її тіла. Їхні тіла в жодному випадку не є (як це твердить єромонах Райян Ерленбуш) «місцем в собі» чи «прославленим квазі-універсумом в собі»[4]; вони перебувають, а отже – є частиною нематеріальної дійсності: «Неба».

Петро Гусак

доктор філософії
кафедра філософії УКУ 


ПРИМІТКИ

[1] Див.: Vollmert, Bruno. Die Frage nach der Entstehung der Lebewesen in naturwissenschaftlicher Sicht // Vollmert, Bruno, u. a., Sch?pfung. – Informationszentrum Berufe der Kirche: Freiburg, 1988. – С. 19-21.

[2] Усяка спроба пояснити Вознесіння в «духовних» термінах (як от зникнення/перехід в «духовний вимір», або «ставання духовним» Христового тіла після Воскресіння чи безпосередньо перед Вознесінням) наближає таку богословську позицію до єретичного вчення «Свідків Єгови», згідно з яким Христове фізичне тіло розсипалося чи зникло, й Христос «воскрес» і «вознісся» в іншому, «духовному» чи «зматеріалізованому» тілі.  Натомість, я наголошую на тілесному й плотському Вознесінні Христа, так само, як ми віримо у Його тілесне й плотське Воскресіння. Звідси висновок, що під час Вознесіння Його плотське тіло фізично рухалося у просторі до певної точки.

[3] Дехто, спираючись на св. Апостола Павла, міг би твердити, що Христос після Воскресіння мав «духовне тіло». Апостол Павло так і говорить: «Сіється тіло душевне, встає тіло духовне» (1 Кор 15, 44). Однак, «духовне» означає тут фізичне тіло, сповнене й преображене Святим Духом. Воно в жодному випадку не перестає бути фізичним. Інакше не було б воскресіння тіл, або «воскресало» би щось іншого, аніж те, що померло й було поховане.

[4] Див.: Ryan Erlenbush.  Where is Jesus' body after the Ascension? – http://newtheologicalmovement.blogspot.com/2011/06/where-is-jesus-body-after-ascension.html (03.09.2013).


Рейтинг статті

( 5 голосів )
Теги:     проблема      дискусія
( 2049 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити