Богоматір Марія – засновниця автономної моралі Друк

Гріхопадіння. XVII ст.
Гріхопадіння. XVII ст.

 З наближенням свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, що його Церкви Візантійської традиції особливо врочисто відзначають 25 березня (себто, 7 квітня за Григоріянським календарем) у багатьох християн інших віровизнань, зокрема в наших братів-протестантів може виникнути запитання: а які ж підстави такого виняткового вшанування Марії, матері Ісуса, на відміну від вшанування праматері Єви – «матері всіх живих», а також від інших жінок, які теж є персонажами Біблії: Анни, матері Самуїла, Юдити, Естери, врешті – новозавтніх Анни-пророчиці та Єлизавети, матері Івана Хрестителя? Чому саме Марія вдостоїлася такої честі? Полишивши глибші богословські міркування про єдність двох природ – Божої і людської – в одній особі Ісуса Христа, а отже – про той факт, що Марія, на противагу до інших біблійних жінок, породила Богочоловіка, Відкупителя й тим поклала основу нашого спасіння, я хотів би звернутися до іншого, а саме – морального аспекту цього питання. Справа у тому, що Марія вперше в історії, якраз на відміну від праматері Єви й усіх її дочок, вперше в історії виявила автономну моральну поведінку. Роз’яснити це допоможуть такі міркування з царини етики:

  В «Основах для метафізики моралі» Іммануїл Кант проводить розрізнення між гетерономною (від грецького heteros – інший, та nomos – закон) та автономною (від грецького autos – сам, власний, та nomos – закон) моральною поведінкою. У гетерономній поведінці особа узгоджує свій вчинок із зовнішньою моральною нормою: заповіддю, правилом, наказом чи забороною стороннього морального авторитету – саме тому, що заповідь, правило чи авторитет так наказують. Відповідно, такий вчинок за своїм змістом може бути згідним з мораллю, але він ніколи не буде морально добрим.

Щоб бути морально добрим, вчинок повинен випливати з категоричного імперативу, що його розум особи накладає сам собі, по загальній формулі: «Дій так, а не інакше – тому що я хочу так діяти, тому що я пізнав, що так є морально добре». Автономний, морально добрий вчинок може за своїм змістом теж узгоджуватися з заповіддю, правилом, наказом чи забороною стороннього морального авторитету, але тут цей зміст інтеріоризований¬: особа – виконавець вчинку – пізнала, що цей зміст за своєю суттю добрий, і сама свобідно хоче так чинити, а отже – діє морально добре.

Благовіщення. Софія Київська. Мозаїка. 1040 р.
Благовіщення. Софія Київська. Мозаїка. 1040 р.
Застосуймо ці міркування до драматичної події гріхопадіння, однією з головних дійових осіб якого стала наша праматір Єва.* Від початку спокуси й до завершення вчинку вона діє гетерономно. Замість відповісти на запитання змія автономно: «Я не їм з дерева, що посеред саду, тому що не хочу, тому що Бог, який дав мені цю заповідь – добрий і Його заповідь добра, а отже, я хочу бути Йому вдячною і чинити згідно з Його волею», Єва дає суто гетерономну відповідь: «Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”» (Бут 3, 3). Чуючи від Єви гетерономну відповідь, змій підмінює зовнішню для Єви та не інтеріоризовану нею моральну норму – замінює Божий «номос» своїм: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете як Бог, що знає добро і зло» (Бут 3, 4-5).

У процесі розвитку спокуси Єва була і залишається гетерономною – міняється лише зовнішня норма, і вона кориться їй. Відповідно і Бог говорить Єві: ти була гетерономною, нею і залишишся, бо «тягти тебе буде до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою» (Бут 3, 16), себто, він буде для тебе зовнішньою нормою, якій ти коритимешся. Засадничо гетерономна мораль дочок праматері Єви була чинною аж до сповнення Протоєвангелії (Бут 3, 15), коли нова Єва, що породила нам нового Адама – Марія, інтеріоризуваши зміст Божої, озвученої ангелом пропозиції, дала йому автономну відповідь: Fiat! – «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38). Тому Марія не лише стала матір’ю Спасителя й так започаткувала діло нашого Оправдання, а й стала засновницею засадничо нової, автономної моралі відкуплених й оправданих вільних дітей Божих. Й також і з цієї причини їй належиться особливе вшанування.

 

Петро Гусак,

доктор філософії
кафедра філософії УКУ


_________________
* Адам теж не був кращим. Його відповідь Богові: «Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені, і я їв» (Бут 3, 12) – суто гетерономна. Усе дотримання Закону Мойсея – гетерономне. Щойно новий Адам – Христос діє автономно, приймаючи рішення: «Хай не моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22, 42).


Рейтинг статті

( 5 голосів )
Теги:     роздуми      богослов’я
( 3488 переглядів )
 

Коментарі  

 
+1 #3 Michail 20.03.2012 20:33
"А отже також і з цієї причини їй належиться особливе вшанування", оскільки шануємо в першу чергу Бога, який проявився у святих, але найперше у Марії (що і показує заснована в ній Богом автономія моралі, яка започаткована повною смиренністю і покорою Богу).
Цитувати
 
 
+1 #2 Michail 20.03.2012 20:30
І цечітко звязано з наступним:

"коли нова Єва, що породила нам нового Адама – Марія... Тому Марія не лише стала матір’ю Спасителя й так започаткувала діло нашого Оправдання, а й стала засновницею засадничо нової, автономної моралі відкуплених й оправданих вільних дітей Божих. "

Що також потрібно б сформулювати таким чином (А тепер читайте уважно, будь ласка):

"Бог як єдиний Спаситель (про що Він чітко об’явив у Старому і в Новому Завіті), в Марії, яка "інтеріоризувала зміст Божої, озвученої ангелом пропозиції, дала йому автономну відповідь«Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38)" (тим самим свобідною своєю волею допустивши - волі Божій повністю діяти в собі) започаткував у Богородиці діло нашого Оправдання і зробив її засновницею засадничо нової, автономної моралі відкуплених й оправданих вільних дітей Божих.
Цитувати
 
 
+1 #1 Michail 20.03.2012 20:27
Цікаво інтерпритована стаття. Вказує між іншим на різницю старозавітнього і новозавітнього розуміння Заповідей Божих і пояснює яке має бути християнське виконання Волі Божої.

Але в мене невелике зауваження. Тримаючись теоцентричного і христоцентрично го спрямування в теологічних інтерпритаціях я б додав, що слід вказувати вищу сутність такої автономної моралі Марії. Як відомо ДУх Святий дає людині первинну благодать, яку не можна заслужити. Тому оцей вираз:

"що Марія, на противагу до інших біблійних жінок, породила Богочоловіка, Відкупителя й тим поклала основу нашого спасіння"

я б радив формувати таким чином, що Бог через Марію, яка підкорилась Його волі, воплотився і народився як Богочоловік і Відкупитель, і тим поклав основу нашого спасіння.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити