Гріхопадіння. XVII ст.

 З наближенням свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, що його Церкви Візантійської традиції особливо врочисто відзначають 25 березня (себто, 7 квітня за Григоріянським календарем) у багатьох християн інших віровизнань, зокрема в наших братів-протестантів може виникнути запитання: а які ж підстави такого виняткового вшанування Марії, матері Ісуса, на відміну від вшанування праматері Єви – «матері всіх живих», а також від інших жінок, які теж є персонажами Біблії: Анни, матері Самуїла, Юдити, Естери, врешті – новозавтніх Анни-пророчиці та Єлизавети, матері Івана Хрестителя? Чому саме Марія вдостоїлася такої честі? Полишивши глибші богословські міркування про єдність двох природ – Божої і людської – в одній особі Ісуса Христа, а отже – про той факт, що Марія, на противагу до інших біблійних жінок, породила Богочоловіка, Відкупителя й тим поклала основу нашого спасіння, я хотів би звернутися до іншого, а саме – морального аспекту цього питання. Справа у тому, що Марія вперше в історії, якраз на відміну від праматері Єви й усіх її дочок, вперше в історії виявила автономну моральну поведінку. Роз’яснити це допоможуть такі міркування з царини етики:

  В «Основах для метафізики моралі» Іммануїл Кант проводить розрізнення між гетерономною (від грецького heteros – інший, та nomos – закон) та автономною (від грецького autos – сам, власний, та nomos – закон) моральною поведінкою. У гетерономній поведінці особа узгоджує свій вчинок із зовнішньою моральною нормою: заповіддю, правилом, наказом чи забороною стороннього морального авторитету – саме тому, що заповідь, правило чи авторитет так наказують. Відповідно, такий вчинок за своїм змістом може бути згідним з мораллю, але він ніколи не буде морально добрим.

Щоб бути морально добрим, вчинок повинен випливати з категоричного імперативу, що його розум особи накладає сам собі, по загальній формулі: «Дій так, а не інакше – тому що я хочу так діяти, тому що я пізнав, що так є морально добре». Автономний, морально добрий вчинок може за своїм змістом теж узгоджуватися з заповіддю, правилом, наказом чи забороною стороннього морального авторитету, але тут цей зміст інтеріоризований¬: особа – виконавець вчинку – пізнала, що цей зміст за своєю суттю добрий, і сама свобідно хоче так чинити, а отже – діє морально добре.

Благовіщення. Софія Київська. Мозаїка. 1040 р.

У процесі розвитку спокуси Єва була і залишається гетерономною – міняється лише зовнішня норма, і вона кориться їй. Відповідно і Бог говорить Єві: ти була гетерономною, нею і залишишся, бо «тягти тебе буде до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою» (Бут 3, 16), себто, він буде для тебе зовнішньою нормою, якій ти коритимешся. Засадничо гетерономна мораль дочок праматері Єви була чинною аж до сповнення Протоєвангелії (Бут 3, 15), коли нова Єва, що породила нам нового Адама – Марія, інтеріоризуваши зміст Божої, озвученої ангелом пропозиції, дала йому автономну відповідь: Fiat! – «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38). Тому Марія не лише стала матір’ю Спасителя й так започаткувала діло нашого Оправдання, а й стала засновницею засадничо нової, автономної моралі відкуплених й оправданих вільних дітей Божих. Й також і з цієї причини їй належиться особливе вшанування.

Петро Гусак,

доктор філософії
кафедра філософії УКУ

_________________
* Адам теж не був кращим. Його відповідь Богові: «Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені, і я їв» (Бут 3, 12) – суто гетерономна. Усе дотримання Закону Мойсея – гетерономне. Щойно новий Адам – Христос діє автономно, приймаючи рішення: «Хай не моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22, 42).