Афон не від світу цього |
Андріївський скит, Карея Перша зупинка – Андріївський скит, де паломників зустрічають тепло, подають воду, лукум і ракію. Андріївський скит належить до монастиря Ватопед. Він був заснований російськими монахами Віссаріоном і Варсанофієм у 19 столітті. Головна реліквія скита – дорогоцінний ковчег з лобною частиною голови св. Апостола Андрія. Тут я зустрів монаха з Молдови Валерія, який дав мені таке поучення:” Наш ігумен Єфрем говорить, що Ісусова молитва і поклони як дріжджі для хліба. Читай Ісусову молитву до обіду, а після обіду Богородичну. Біля монастиря Кутлумуш є старець Гавриїл - духовне чадо Паісія Святогорця. У нього є послушник, який говорить російською. Можеш до нього піти. Однак, знайти дорогу в горах виявилося не так просто і часу необхідного не було, тому я змушений був повернутися в Карієс. Ввечері всі паломники приклалися до голови Апостола Андрія Первозваного. О 3 годині ранку звук била розбудив нас для виконання особистого молитовного правила, о 4 годині розпочалася утреня, а потім літургія, яка завершилася о 9 годині. Богослужіння проходили велично і повільно. Відразу після літургії спільна трапеза, після якої всі паломники вирушили у інші монастирі Святої Гори. Андріївський скит знаходиться на відстані лише 300 метрів від міста Карієса, яке є столицею монашої республіки. Це слово означає "горіх". Карієс знаходиться посередині півострова. В Карієсі знаходиться Протат, який здійснює верховне самоуправління Афоном. В Карієсі також знаходяться представництва двадцяти афонських монастирів, пошта, телеграф, митне і поліцейське управління, магазини, медичний пункт. В місті також знаходиться губернатор, який представляє державну владу Греції. Велика Лавра
Прощаюся з отцем Миколаєм і далі дорога догори до монастиря Філофей. В архідарику мене зустріли з радістю, налили води і дали лукум. Монахи всі тут якісь дуже радісні, схожі на свого колишнього ігумена Єфрема Філофейського, який тепер перебуває в монастирі Антонія Великого в штаті Арізона. Далі досить швидко повертаюся дорогою вниз до монастиря Каракал. Під час вечірні російськомовний монах Даміан допоміг мені побесідувати з отцем Єфремом, греком, який дав мені таке поучення: ”Святі отці відкрили, що основою життя в монастирі є послух. Монастир - це духовна спільнота. Сім’я - це домашня церква, малий монастир. Послух приносить смирення і любов. Послух святі отці відкрили і для сім’ї також. Ісус Христос був послушний Небесному Отцеві. Чоловік має бути послушний жінці, дітям, рідним. Також і інші члени сім’ї мають бути послушними чоловікові. Має бути взаємний послух. Щоб здобути смирення найкраще щодня роздумувати над своїми гріхами, однак при цьому не розглядати їх конкретно, а споглядати свою гріховність. Від цього найбільше приходить до нас смирення. Молитовне правило для початків може бути таким: спочатку щоденні молитви – Трисвяте, Отче Наш, Вірую, а потім 300 Ісусових молитов "Господи Ісусе Христе, помилуй мене" з поклонами і 100 молитов з поклонами "Пресвята Богородице, спаси мене грішного". Все, що ти зустрічаєш в житті, треба спокійно приймати, бо Бог всім керує. Якщо є якась трудність, то треба просити Бога просвітити твоє серце і дати зрозуміти, як чинити. Проси Бога зберегти тебе чистим від світу цього. Також проси в Бога дати вчителя Ісусової молитви, однак якщо не отримаєш, то тоді Сам Бог стає нашим вчителем, як каже Йосиф Ісихаст. Сьогодні умне ділання є досить забуте, тому так важко знайти вчителя." Під час бесіди від отця Єфрема постійно виходило якесь дивне благоухання і я відчував легкість і дивовижну любов. У мене не було вже бажання задавити запитання, а лише насолоджуватися таким блаженним станом. Монастир Каракал став для мене справді Домом Любові. В монастирі панує атмосфера братолюбства, кожен прагне щиро послужити один одному. Іверон, Ставроникита, Пантократор, скит Пророка Іллі Зранку для мене не виявилося місця в мікроавтобусі і монахи попросили мене іти далі в монастир Івірон пішки. Відстань від Каракалу до Івірону 6 км. Дорога проходила повз Егейське море. Чудові краєвиди гір і моря, спів красивих птахів над головою, запах лісу і різноманітні монаші будівлі по дорозі – все це занурило мене в дивовижну природну красу Святої Гори. Мені було так добре, що я почав думати, що напевно іду дорогою через рай.
Після Івірону беру курс до монастиря Ставроникита, який за своїми розмірами найменший монастир на Афоні. В Соборі монастиря зберігається мозаїчна чудотворна ікона святителя Миколая. У 1545 році рибаки витягнули цю ікону з моря. Приклавшись до ікони святителя Миколая і подякувавши архіндаричному за воду і лукум прямую берегом до монастиря Пантократор. Від Пантократора піднімаюся догори до скита пророка Іллі, який був збудований українцем з Полтави, відомим старцем Паісієм Величковським. Тепер в скиту перебувають лише грецькі монахи. На місці старих келій де жив старець Паісій збудовані вже нові келії. В монастирі Панкторатор знаходиться чудотворна ікона Божої Матері "Геронтиса", що значить Стариця. Багаторазово через цей образ Матір Божа виявляла свою особливу турботу про вмираючих старців. Ватопед Останньою зупинкою був монастир Ватопед, який на сьогодні є найбільш відомим і бажаним для паломників. Щоб потрапити сюди потрібно бути заздалегідь записаним і пройти контроль згідно списку за кілька кілометрів до монастиря. По честі Ватопед є другим після Великої Лаври. За переданням, монастир був заснований рівноапостольним царем Константином в першій половині IV століття. В перекладі Ватопед означає "дитина в кущах": корабель затонув під час бурі, а син імператора Феодосія Аркадій був знайдений в прибережних кущах.
За афонським звичаєм останки кожного похованого монаха через три роки відкопують і кості складають в загальну усипальницю. За кольором костей судять про загробне життя померлого: якщо вони жовтуваті, значить, той хто представився особливо угодив Господу. Якщо ж останки не розложилися повністю, то їх знову заривають з землю, а братія монастиря посилює свої молитви за почившим. В Ватопеді я познайомився з отцем Феодотом, який дав таке поучення: "Молися Ісусовою молитвою так, щоб чути свій голос. Молися всюди устами, а на людях умом. Молися і ввечері, і зранку. Смиренно приймай всі докори. Для набуття смирення є багато можливостей кожен день. Терпи все. Церква у вас в Росії і на Україні ущербна, бо багато ви постраждали від безбожного режиму". Ввечері всіх паломників покликали на зустріч з ігуменом монастиря Ватопед - Єфремом. Отець Єфрем є учнем відомого старця Єфрема Катунакського, який відійшов у вічні обителі у 1998 році. Темою лекції ігумена Єфрема була "Як стати святим в сучасному світі". Відбулася дискусія з мирянами. Сьогодні Греція переживає моральну кризу, тому чимало греків приїздять на Афон, щоб зміцнити себе духовно. Коли я підійшов до ігумена Єфрема за благословенням, то побачив його радісні і люблячі очі, а лице його відсвічувало легким ніжним світлом, дуже приємним для людських очей. Пожежа і дощ на Афоні На початку серпня цього року на Афоні спалахнули лісові пожежі. З загрозою пожежі стикнулися скит Нова Фіваіда, який належить до Святопантелеймонового монастиря, сербський монастир Хіландар і болгарський Зограф. Вогняний фронт розтягнувся на 4 кілометри і майже впритул наблизився до монастиря Хіландар. Уряд Греції направив для спасіння святинь літаки, пожежні частини, військові підрозділи. Свою допомогу також надали Сербія і Болгарія. Справитися зі стихією допоміг дощ, який розпочався 11 серпня після 12 години ночі. Спасительний дощ почався після молебня. "Там, де було молитвословіє, зупинився вогонь – розповідав отець Досифей, монах монастиря Хіландар – після молитви на сході почали бити в море блискавки. З моря піднялася хмара і пішла на монастир. Через півгодини дощ погасив пожежу. "По милості Божій жоден храм чи дзвіниця по всьому Афону не були захоплені вогнем". Греки і Грецька церква Сила Святої Гори в тому, що жива духовна традиція ось уже більше тисячі років бережно оберігається і передається від одного покоління до іншого. В XX столітті відбувся процес нового відродження афонського старчества. На духовне життя мирян і монахів помітний вплив справили: о. Йосиф Ісихаст (пом. 1958), Паісій Святогорець (пом. 1994), архімандрит Софроній Сахаров (пом. 1993), Арсеній Пещерник (помю 1983), Єфрем Катунакський (пом. 1998) та багато інших. Сьогодні служать такі відомі афонські старці як Єфрем Ватопедський, Єфрем Аризонський та інші. Коли я спілкувався з грецькими монахами, священиками, то відчував їх життєрадісність, енергійність, легкість, якусь гнучкість і швидкість у мисленні. Вони живуть переданням від святих отців, Божа благодать через них діє назовні і впливає на значне число паломників, які прибувають щоденно на Святу Гору. Ісус - єдине бажання душі Повертаючись додому мене не покидала думка про особливу відмінність Афону від того, що є у світі. Афон справді не від світу цього. Тут панує дух Візантії, бажання зберегти в точності передання від святих отців, палке прагнення спасти свою душу і переселитися в небесні обителі. Кожен афонець, як каже Никодим Святогорець: "Про Єдиного Ісуса роздумує, єдиного Ісуса бажає, про Єдиного Ісуса помисли його, Ісус для нього – насолода язика, Ісус – солодке заняття, Ісус – дихання». Про це я пересвідчися в іконній лавці монастиря Ватопед, де монах непристанно молився тихо вголос "Кіріє Іісу Христе, елейсон ме", тобто "Господи Ісусе Христе, помилуй мене" навіть тоді, коли продавав мені іконки. Вересень 2012 року Ігор Деркач м. Київ Tеги:
( 5 голосів )( 10068 переглядів ) |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео