Тоталітарна модель свідомості та утиски християнства |
«Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами». Релігія – це складний духовний і соціальний феномен, що виконує в суспільстві низку важливих функцій: виховну, світоглядну, регулятивну, інтегративну, політико-ідеологічну, націотворчу тощо. За допомогою відповідних інституцій вона може впливати на регулювання поведінки вірних, сприяти процесам національно-культурного розвитку, підтримувати певний політичний режим у країні й, що не менш важливо, особливо за умов сучасної масової мультикультуралізації, може консолідувати націю. Недаремно впродовж довгого часу тоталітарні режими, що прагнули зуніфікувати суспільство, щоб потім було легше ним управляти, стільки сил та енергії витратили на ліквідацію Церкви. Пригадаймо хоча б повоєнний СРСР та Українську Греко-Католицьку Церкву. Чи не в ній під час радянізації західноукраїнських земель Сталін вбачав найбільшу загрозу для реалізації свого плану? Адже УГКЦ давала ідеологічне підґрунтя для національно-визвольної боротьби українців, а це аж ніяк не могло сприяти зоднорідненню населення, тобто заважало створенню «радянського типу людини». Отож, як приклад, 11 квітня 1945 р. заарештовано й ув’язнено чимало греко-католицьких душпастирів, серед яких митрополит Йосип Сліпий. Вже наступного року, щоб оголосити про вихід УГКЦ з-під юрисдикції Рима і приєднати її до Московської православної патріархії, що вела продержавну політику [знаємо, що колись навіть Микола Костомаров відмітив тяжіння МПП до яскраво вираженого пристосуванства: «В історії Великоросії доволі зустрічаємо прикладів, де церковні святителі потурають світським монархам і освячують їх учинки, цілком противні церковним канонам» [1] – М. В.], Сталін та його оточення організували у Львові псевдособор. Незаконний собор, який ліквідував Берестейську унію. Настільки великим був страх диктатора перед Богом та церковною інституцією. Настільки великим був страх тоталітаризму перед моральним вченням (адже останнє стоїть на заваді впровадження недемократичних режимів у суспільстві; утверджує правду та викриває брехню, без якої не може існувати тоталітарна система). У XVIII ст. англійський публіцист та державний діяч Едмунд Берк, апелюючи до Великої французької революції [предтеча тоталітаризму – М. В.], зауважив, що внаслідок нівелювання людиною Божого слова соціум позбавляється важливої риси – справжньої мужності: «Ваші деспоти [вожді революції – М. В.] управляють за допомогою страху. Вони знають, що людину, яка живе у страху Божому, неможливо залякати нічим… Тому й за допомогою Вольтера, Гельвіція та інших учасників цієї безславної банди викорінюють із людських душ той єдиний вид страху, який породжує справжню мужність» [2, с. 393].
Сьогодні у зв’язку з колосальною пропагандою ЗМІ неолібералізму та неокомунізму, внаслідок перманентного знецінення християнського вчення, людині вкотре намагаються нав’язати тоталітарну модель свідомості. Адже, як застерігав колись Е. Берк, абсолютна демократія – найбезсоромніша річ на світі [9, с. 409]. «Там, де панує рівність суспільних станів і зникає аристократія, ще не обов’язково встановлюється народовладдя. За певних умов демократія може виродитись в особливо жорстоку тиранію, що заперечує свободу особистості», – говорив французький політичний діяч Алексіс де Токвіль [10, с. 21]. Нам ніби пропонують багато альтернатив, але насправді потісняють можливості зробити будь-який вибір. Через високопрофесійні спекуляції на вірі людей вербують. Нова надідеологія просуває свої антидемократичні ідеологеми під виглядом красиво обгорнутої, але несмачної цукерки. «Ви не можете вибрати сексуальність, але ви можете вибрати Ісуса. І тепер ви також можете вибрати Біблію», – так нещодавно презентувала славнозвісна інтернет-книгарня "Аmazon" першу у світі «Біблію» для геїв – «Біблію королеви Якова» [11]. У книзі подано кардинально інше тлумачення Божого вчення, і гомосексуалізм розглядають, як цілком природне і прийнятне в очах Господа явище. Щобільше, авторство цієї псевдобіблії де-юре належить Богові та Ісусові [12]. Абсурдно? Та хіба ж людина не веде перманентної боротьби за свої (інколи доволі суперечливі та неприйнятні) права, то чому б комусь не скористатися цим і не подарувати їй таку собі химерну ілюзію: «ЯКЩО ТИ БОЇШСЯ ГРІХА, БІЛЬШЕ НЕ БІЙСЯ. БО У ВСЬОМУ, ЩО Б ТИ НЕ РОБИВ, ГРІХА НЕМАЄ. ПРОСТО ДО ЦЬОГО ЧАСУ БОГОСЛОВИ НЕПРАВИЛЬНО ТЛУМАЧИЛИ БІБЛІЮ» [виділення наше – М. В.]. Ось тільки, якщо досі процес ліквідації Церкви був відкритим, то тепер став латентним. Ніхто силоміць не змушує християнина зрікатися Бога, але за допомогою численних маніпуляцій істинного Господа забирають від людини, підмінюючи чимось фальшивим, неодухотвореним і мертвотним. Тепер християнство руйнують зсередини… Настала епоха ліберально-інформаційного тоталітаризму, «просвітництва народу», в основу якого закладене «мирне ідейне вербування» (Й. Геббельс). Для роздумів наприкінець наведемо дві думки: 1. «Мені здається, між іншим, що з цих розанівських слів виходив Ілля Еренбург, коли писав у “Хуреніто”, що нинішній католицизм не помічає нового темпу життя, нової швидкості людського побуту. І Великий Провокатор пропонує в записці Ватикану влаштовувати меси на каруселях – щоб все летіло і кружляло» («Вокруг папы. Беседа с Борисом Парамоновым». Радио «Свобода») [13]. 2. «Господи, ми не хочемо Церкви, яка змінюється зі світом. Ми хочемо Церкви, яка змінить світ» (Гілберт Кіт Честертон). А у Твоєму житті є місце для Бога? Якщо так, то для якого? Не відповідай одразу (!) – cпочатку подумай. Марія Всяка 1. Костомаров М. Дві руські народности (Доступно з: http://www.utoronto.ca/elul/Kostomarov/DviNarodnosty.html). 2. Берк Э. Письмо г-на Берка к члену Национальной ассамблеи в ответ на некоторые возражения в отношении его книги о положении дел во Франции. Правление, политика и общество. Сборник / Пер. с англ., сост., вступ. ст. и коммент. Л. Полякова. – Москва: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2001. – 480 с. (Серия «Публикации ЦФС»). 3. Дисидентський рух в Україні (Доступно з: http://museum.khpg.org/). 4. Алексіс де Токвиль. Старый порядок и революція (Доступно з: http://larevolution.ru/books/Tocq1.html). 5. Elżbieta Krolikowska-Avis. Totalitaryzmy na wojnie z chrześcijaństwem // Niezależna gazeta polska. – 2009. – грудень. 6. Галан Ярослав Олександрович – Вікіпедія (Доступно з: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). 7. Бернар Лєкомт. Таємниці Ватикану / Лєкомт Бернар / Пер. О. Мандрика. – Львів: Свічадо, 2012. – 344 с. 8. Онацький Є. У вічному місті: записки українського журналіста. – Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. – 534 с. 9. Берк Е. Релігія і громадянське суспільство // Консерватизм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – Київ: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. 10. Політика і наука про політику. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і суспільство / А. Колодій, В. Харченко, Л. Климанська, Я. Космина. – Київ: Ельга-Н, Ніка-Центр, 2000. – 584 с. 11. Алекс Спак. «Біблія для геїв» // Вірую. – Івано-Франківська християнська місія милосердя «Добрий самарянин», 2013. – № 1(168). 12. В США издана первая в мире «Библия» для геев (Доступно з: http://www.invictory.org/news/story-42752-%D0%91%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%8F-%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%8B-%D0%98%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.html). 13. Вокруг Папы. Беседа с Борисом Парамоновым // Радио Свобода (Доступно з: http://www.svoboda.org/content/transcript/24925756.html). ( 4 голосів )( 6967 переглядів ) |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео