Благовість і слово воплочене: новини із неба – прототип якісної комунікації Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_clear20communication20workshop.jpgТаїнство Воплочення Сина Божого ... Хтось переживає її у своєму серці, інший задоволений театралізованим дійством, що покликане нагадати подію, двотисячолітньої давності. Попри те, один та інший представник суспільства сподівається, що від Різдва почнеться дещо новий етап у житті. В народі навіть з’явилась приказка: «Живемо від Різдва до Різдва…». Щось справді загадкове і неординарне відбувається у той Вечір, який наближений до нас сяйвом двотисячолітньої зорі…

Пригадаймо разом, дорогий читачу, коротку пісню: «З нами Бог – розумійте, народи. І покоряйтеся, бо з нами Бог». Різдвяне та Богоявленське Надвечір’я мають такий текст гімну. Що він нам промовляє? Та, здавалось би, те, що й завжди: Всесущий Бог є Всюдиприсутній… Так. І ще щось дуже особливе: Він, на цей раз, приходить, щоб назавжди залишитися. Тут. Поміж нами.

На зорі нашої ери, коли ще й не народилися винахідники радіо і телебачення, а сучасна преса мала лише давні прототипи, не думаймо собі, що люди не чули новин. У часі і місці, до якого ми подумки наближаємося, наприклад, ширилося офіційне повідомлення, що римський кесар Август робить перепис населення земель приналежних імперії. Така собі не дуже потішна звістка масового характеру. Була й інша, приватна, яка невдовзі стала, тепер би сказали – сенсаційною. Євангелист Матей описує: літньому єврейському чоловікові Йосипу, що мав опіку над молодою дівчиною Марією, уві сні з’явився ангел і сказав: «Ось Діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ймення Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт. 1, 23). Із біблійних та історичних свідчень знаємо, що кожна побожна єврейська сім’я очікувала цієї звістки, щоправда, смію думати, уявляла, що вона прозвучить помпезно і всенародно. Натомість, ця найкраща, сповнена надії (далі називатимемо «еммануїльна») новина була принесена тихо, знову ж таки, утаєно, та ще й кому – простому теслі-робітнику під час нічного спочинку.

Будь-яка історія черпає свої витоки у найцікавішій – історії створення світу. Повернімося до неї. «Спочатку було Слово…», – читаємо в Євангелії від Йоана. У книзі ж Буття написано: «І сказав Бог: “Нехай буде…”». Багато чудес зробило єдине Господнє слово. До перших людей Творець звертався спершу тільки з добрими новинами: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі…» (Бут. 1, 28). Вперше трагічна звістка прозвучала для людей аж після гріхопадіння. Про те й тут Бог не залишив їх сам на сам із гіркотою почутих слів вигнання. Господь дає Адамові і Єві втішну обіцянку. Вона у проклятті змія: потомство Єви має розчавити йому голову. Отже, так Бог дає зрозуміти, що не покине Своє творіння, але разом з ним стане до боротьби із сатаною.

Добрими новинами помережаний Старий Завіт, хоч, читаючи його, вражаєшся суворістю і жорстокістю законів, за якими жили тогочасні народи. Незважаючи на це, є там чудова обіцянка, що на Землі більше не буде потопу. А чого лише варті звістки про те, що Бог має намір визволити ізраїльтян з єгипетської неволі, ба більше – допровадити до землі, яку обіцяв Праотцеві Авраамові – райського Ханаану! Попри застереження, несли до людей добру новину і Божі пророки – про добро для Сіону (гора Сіон мала символічне значення Божого Царства). Зрештою, що, проти усіх насущних проблем, є обіцянка царю Давиду: «Господь – мій Пастир: НІЧОГО МЕНІ НЕ БРАКУВАТИМЕ. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води» (Пс. 23, 1–2). Звершується еммануїльна новина сценою Благовіщення: Марія як представниця усього людства приймає архангела Гавриїла, вислуховує його незвичну «інформацію», каже покірне «так» на запитання, яке готує їй Адресат, і береже цю звістку не просто у своїй пам’яті, але у самому серці. Слово, Яке стало Плоттю… Незбагненна Таїна, утаєна, навіть перед ангелами…

На цьому еммануїльність не обривається. Той, Хто названий «Еммануїл», проголошує найбільшу благовість: Я Той, Хто спасає. І ще одну: блаженні ті, що якось обмежені від спокус надмірності, бо їм приготоване Царство Небесне – повернення до злуки з Богом. «Добре було б, – подумає сучасник, – мати спільність з Тим, Хто має усе». І, звісно, такою звісткою утішиться.

Сучасна журналістика: чи несе вона добру новину, чи є благовість її ціллю? В одному з інтерв’ю заступник головного редактора видання «Дзеркало тижня» Юлія Мостова окреслює основний бар’єр, за який закинули якісну журналістику українські стандарти, особливо передвиборні. Це бажання (або, не виключно, потреба) підзаробити трохи грошей. Відтак, журналіст, за словами Юлії Мостової, – це куплена за 1,5 тис. підставка для мікрофона. Отже, проблема в тому, чи «дружить» медіа з добрими новинами, а не у існуванні цих новин взагалі. Ба навіть більше, з усього видно, що благовість нині не вигідна, бо за неї автор у тій чи іншій мірі несе відповідальність. Подумайте самі: повідомити, що у Багдаді теракт, значно легше, ніж проаналізувати причини, проникнути у суть тих подій і ... спробувати подивитися на них серцем християнина. «Що робить Бог, – запитає вас респондент, – тоді, коли гинуть невинні люди?» «Я – журналіст, а не небесний секретар», – відповість «знавець своєї справи». А хтось, бодай, схилить голову... йому-бо невідомо, що робить Бог, але він здатен відчути: Господь чуває над людською скорботою...

Людина завжди хоче, щоб її обнадіяли. А, здавалось би, де шукати «добра» у подіях цього світу, що валиться з ніг на голову? Мимоволі спадає на гадку той прихід Гавриїла у бідний, сповнений небезпек світ єврейської дівчини. Архангел каже їй: радуйся, бо Бог з нами!

Світ комунікації має свою красу, певну естетику, мистецтво. Він також має неабияку владу у сфері впливу. Коли входиш у нього, дорогий читачу, візьми з собою якусь торбинку. Може, таку, як мав цар Давид, коли ще був пастухом. У тому світі роздаватимуть добрі звістки, ті, що несуть надію. Запитаєш: «Де той світ?». У серці й на устах кожного. Адже Слово стає Плоттю. Незбагненна Таїна, утаємничена навіть перед ангелами… привідкриває нам свою суть, кажучи: «Еммануїл»! Радуйся!

Юлія РОЇК
(м.Львів)


Рейтинг статті

( 0 голосів )
Теги:     №2      роздуми      політика
( 5990 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити