10 причин чому я не крішнаїт Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_gedc1244.jpgУ своєму житті мені довелося щиро і глибоко практикувати вайшнавізм [1], пройти шлях від бгакти-прихожанина [2] до брахмачарі [3], а пізніше і до брахмана [4], глави вайшнавської місії в Одесі. У 2000 р. Господь покликав мене покинути вайшнавізм і стати учнем Ісуса Христа, за ким я слідую й понині. Маючи за плечима християнський досвід, за часом аналогічний вайшнавському, хочу представити читачеві десятку найсуттєвіших причин, чому я не крішнаїт і ним вже ніколи не буду.

Причина 1. Я не крішнаїт тому, що так хоче Бог. Свого часу мій Господь чітко і недвозначно виявив мені свою волю, відповідно до якої я мав відкинути вайшнавізм і прийняти притулок у стоп божественного Ісуса Христа. Виконати бажання Бога – найважливіше в духовному житті людини, за вченням будь-якої монотеїстичної релігії, тому я сподіваюся цей мій мотив зрозумілий навіть тим, хто його не поділяє.

Причина 2. Я не крішнаїт тому, що моїм духовним вчителем є Ісус Христос. Одного разу пішовши за Його милостивим покликом, я прийняв Христа як Альфу і Омегу, як все і вся у своєму житті і, наскільки було в моїх силах, слідував Його повчанням і керівництву. Бог мені відкрив, що іншого способу прийти до Нього не існує, що тільки Ісус – істинний і єдиний Спаситель людства, і воля Бога Всевишнього в тому, щоби всі люди всіх національностей, філософій і релігій прийняли Ісуса Христа як свого Вчителя, і в усьому наслідували тільки Його. Бог також показав мені винятковість шляху Христа: не можна поєднувати служіння Йому зі сповідуванням інших релігій, бо Господь цього не приймає. Бути учнем Ісуса Христа означає бути учнем тільки Ісуса Христа. Наявність інших гуру [5] у вашому серці буде означати відмову від Ісуса. Христові потрібно бути відданим на 100 %. 

Причина 3. Я не крішнаїт тому, що у вайшнавізмі я не зустрів Бога. Так, я відчував якийсь зв’язок із «вищим», я відчував певні переживання під час повторення мантри Харе Крішна [6] і особливо мантри гайятрі [7]. Були періоди, коли відчував емоції близькі до екстазу, були моменти, коли здавалося, що я близький до Бога. Але за весь час я так і не зустрівся з Ним. Моє служіння було подібне до заочного спілкування, спілкування за допомогою телеграфу. Я відправляв Богу телеграми, і отримував телеграми у відповідь. Живої зустрічі зі Всевишнім у вайшнавізмі так і не відбулося, я так і не познайомився з Ним, хоча всі шастри [8] рясніли описами про діяння Крішни та його спілкування зі своїми вірними.

Вайшнави вважають, що оскільки Особистість Бога розкрита у вайшнавських писаннях, вона не розкрита в жодній релігії, що тільки вайшнавізм дає найбільш повне уявлення про Всевишнього, Його світу, Його діянь. На практиці ж, всі ведичні розповіді залишаються картинками, нав’язаними ззовні, сама ж людина залишається поза зустріччю з Богом, як би вона собі таку не уявляла.

У вайшнавізм я уявляв Бога, у християнстві я зустрівся з Ним.

Причина 4. Я не крішнаїт тому, що у вайшнавізмі не розкривається любов Бога до людини. У цьому вченні дуже глибоко розвинена тема любові людини до Бога, нашої відданості Йому, жертовності, вірності. Є також вчення про співчуття Бога до людини, співстраждання, милосердя. Але немає жодного слова в шастрах про Його любов до нас. Навіть така улюблена фраза вайшнавів, як «Бог є любов» запозичена з Біблії, тоді ж як шастри говорять про однакове ставлення Крішни до всіх живих істот, ставлення байдужо-прихильне, але не сповнене любов’ю. 

У християнському ж богослов’ї розвинена тема любові Бога до людства – сильної, полум’яної батьківській любові – одніє з центральних. З цього, власне, і починається християнська благовість, всі інші концепції – вторинні. І справа тут навіть не в навчанні про любов Бога, але в переживанні її, живому безпосередньому відчутті. Говорити про любов, міркувати про неї, оспівувати її й «поклонятися на відстані» можна багато і довго, але набагато важливіше перебувати в ній. У християнстві я це знайшов, а в вайшнавізм – ні.

Причина 5. Я не крішнаїт тому, що у вайшнавізмі не розкривається любов людини до людини. Знову ж таки, це логічно, адже, якщо Крішна не любить людину, то чому я повинен любити? Співчуття і допомогу ближньому вайшнавські шастри заохочують, хоча не радять захоплюватися матеріальною допомогою, бо це заплутує благодійника в павутині «доброї карми [9]», яку також потім доведеться «відпрацьовувати». Надмірна прихильність до інших людей осуджується під страхом того, що в майбутньому житті знову доведеться народитися в людському тілі, замість того, щоб піти до Крішни в духовний світ. Чоловікам не бажано сильно любити своїх дружин, дітям – батьків, батькам – дітей, тому що, за вайшнавським вченням, ця прихильність може позбавити вас зустрічі з Богом у житті після смерті. 

Не дивно, що таке вчення робить людей байдужими, черствими, не прив’язаними до ближніх, тому наслідками є часті розлучення, сімейні сварки, втеча дітей з дому, відмова від релігії взагалі, гріхи проти ближніх (брехня, злодійство, образи, розпуста тощо). Подібні гріхи трапляються й у християнському середовищі, але тут є суттєва відмінність: якщо християнин практикує віру, тобто регулярно бере участь у богослужіннях і перебуває в церковному спілкуванні, важких гріхів у нього або взагалі нема, або він робить їх вкрай рідко; християнин визнає нелюбов до ближнього гріхом, тоді як вайшнави в цьому гріха взагалі не вбачають.

Причина 6. Я не крішнаїт тому, що не хочу бути обманутим своїм гуру. У вайшнавізмі духовному вчителю приписують якості Бога, до гуру звертаються як до спасителя, до нього моляться, доїдають за ним їжу і як найбільшу святиню шанують чаранамріту – воду, якою йому помили ноги. Цю воду вайшнави п’ють і їй поклоняються. 

Безумовно, духовна людина потребує наставників, і нерідко наставники відіграють основну роль у нашому спасінні. Однак Бог постійно нагадує нам про тлінність та обмеженість людини, про те, що немає людини, вільної від недоліків і недосконалостей, і ніхто не є досконалим наставником, окрім єдиної Боголюдини – Ісуса Христа. Тільки Ісус з усіх людей ні разу не згрішив – не тому, що був трансцендентним, але тому, що не порушив жодної Заповіді Господньої. Всі інші люди, навіть великі святі, були недосконалими обмеженими створіннями, не вільними від гріха. Тому святі не є для нас джерелами Світу, але тільки дзеркалами, що відображають Світло Всевишнього.

Вайшнави ж бо обожнюють звичайних грішних людей, які часто не гидують махінаціями, порушенням людських і божих законів: обманом, брехнею, дотриманням подвійних стандартів. Вони милостиві до багатих і вимогливі до рядових послідовників. На особистих банківських рахунках багатьох вайшнавських гуру – мільйони доларів. Але навіть якщо вайшнавський вчитель і веде суворе подвижницьке життя, він все одно, як і всі люди, не застрахований від помилок, і обожнювати таку людину не можна. Помилившись сам, він і вас погубить.

У християнстві ж роль наставника не абсолютизується, і всі усвідомлюють, що у світі є тільки одна досконала людина – Бог втілений Ісус Христос.

Ініціація
Ініціація
Причина 7. Я не крішнаїт тому, що не хочу бути обманутим своїм Господом. Крішну оспівують у вайшнавській поезії як злодія, брехуна, навіть розпусника (лампатах [10]). У Ведах [11] він вказує один шлях спасіння, в Упанішадах [12] – другий, в Пуранах [13] – третій, та й то у всіх Пуранах по-різному. При цьому багато із тих духовних практик, які він же запропонував, згодом не соромиться називати помилковими, а людей, які їх притримуються – недоумками (муддха). 

Так левову частку ведичної літератури її ж автор визнає такою, що вводить в оману і призводить до духовної смерті (самсара [14]). Але якщо хтось збрехав в одному, він цілком може обманути і в іншому, куди важливішому. Довіряти шахраю на 100% вже не можна ніколи. Крішна – майстер обману та ілюзій, тоді як Христос нікого ніколи не обманював. Христу я можу довіритися, Крішні – ні.

Причина 8. Я не крішнаїт тому, що не хочу помилитись у релігії. Християнство – історичне і реалістичне. Біблійні книги, особливо Новий Завіт, дійшли до нас у багатьох стародавніх рукописах, тоді як те, що вайшнави вважають стародавніми шастрами, написано зовсім недавно, тому-то інші школи індуїзму про цю літературу не відають, інакше всі давно вже були б вайшнавами. Для прикладу, вайшнавська традиція вчить, що Веди, Упанішади, Пурани і Махабхарата були записані В’ясою 5000 років тому, а тому, мовляв, заслуговують більшої поваги, ніж Біблія. Відповідно, вайшнавське вчення проголошено «старшим братом» біблійного. При цьому нікого з послідовників вайшнавізму чомусь не насторожує той факт, що всі чотири вайшнавські сампрадаї [15] засновані середньовічними вчителями: засновник Рудра-сампрадаї Вішнусвамі жив в XIII ст., засновник Шрі-сампрадаї Рамануджа – у XI–XII ст., Кумара-сампрадаї Німбарка – в XI ст., а засновник Брахма-сампрадаї Мадхва – у XII–XIII ст. Ніхто з них не жив 5000 років тому, тому відраховувати історію вайшнавізму як самостійної доктринального течії в індуїзмі можна тільки з середньовіччя. Яким же було вайшнавське вчення до цих ачар’їв [16]? Достовірних даних обмаль. Швидше за все, поклоніння Вішну було лише частиною системи шанування всіх індійських богів, багатобожжя. А в цьому випадку говорити про давнину вайшнавського трактування шастр можна тільки умовно. 

Та й з датуванням самих шастр ситуація нітрохи не краще. Будь-який сучасний вчений-індолог скаже, що Бхагавад-Гіта у відомій нам версії сформувалася не раніше I ст. до Р.Х., а ключове Гаудіа-вайшнавське писання Бхагавата Пурана датується VIII–IX ст. н. е. Навіть такий авторитетний вайшнавський вчитель, як Бхактівінода Тхакур підьримував у цьому питанні сучасних вчених. Провівши власне дослідження, він датував Бхагавата Пурану X ст. н. е., а Махабхарату не вважав твором одного автора, але багатовіковою компіляцією, закінченою до початку нашої ери, у створенні якої брали участь різні письменники і поети. Наступні за Бхактівінодою проповідники про все це тактовно промовчали, видаючи вайшнавські писання за найдавніші й найавторитетніші священні книги світу.

Крім того, багато вчених погоджуються ще й з тим, що сам собою образ Крішни – збірний, що в історіях про нього злилися воєдино казки і міфи різних часів і народів, причому героями цих міфів були насправді різні особистості, як історичні, так і неісторичні. До Середніх віків образ Крішни набрав вже чіткішої форми, яку, власне, вайшнави сьогодні і знають. Чи можна в нього беззастережно вірити? Я вірив. Але тепер вже не вірю. І дивуюся своєї колишньої сліпоті і довірливості.

Причина 9. Я не крішнаїт тому, що у вайшнавізмі немає Церкви. У Церкві зберігаються і живуть усі духовні скарби, передані людству Богом. У Церкві живе Божественна Любов, яка покриває всі наші вади та недосконалість. Долучаючись до Церкви, ми стаємо частиною Тіла трансцендентного Бога, і немає на землі більшого блаженства, ніж переживання такого єднання з любим Господом. Так, царство Боже, Його духовний світ, реалізується вже тут, на землі, і людину – завжди слабку і недосконалу людину – запрошено і вона долучається до божественного життя вже тут і зараз. Церква являє на землі Бога, будучи в певному сенсі Його аватарою, яка завжд перебуває з нами [17]. Той, хто одного разу спробував нектар сопричастя Церкви, не проміняє його ні на що інше. Я був знайдений Церквою, врятований і очищений. Тут я бачу Христа. 

Причина 10. Я не крішнаїт тому, що у вайшнавізмі немає Христа. Маю на увазі не тільки особисту прихильність до Нього як до мого Вчителя. Безумовно, така прихильність і особисті відносини дуже цінні. Але й у вайшнавізмі люди часто віддані і слухняні своїм вчителям. Натомість тут кажу про Христа, як про милостивого і люблячого Бога, який прийшов на землю 2000 років тому і понині перебуває з нами. 

Усе християнство ґрунтується на безпосередньому спілкуванні з Богом-Христом, як Він сказав: «Ось Я з вами у всі дні до кінця віку». Християнство починається із зустрічі з Христом і ніколи вже не закінчується. Те, чим вайшнавізм обіцяє закінчитися – зустріч із Богом, у християнстві всього лише перший крок, бо Сам Бог вже прийшов до нас, спустився з небес і став людиною, звільнив нас із рабства гріха і назвав Своїми друзями. Тому християни не шукають Бога, але служать Йому, вже тут і зараз розвивають особисті з Ним стосунки. Наша парадигма – не пошук, наша парадигма – виправлення себе відповідно до ідеалів Ісуса і, звичайно, позитивне віддане служіння Йому, натхненне Його присутністю, допомогою і любов’ю. Наше служіння – це відповідь на любов Бога, а зовсім не спроба її відшукати.

Бог любить нас, і ніде і ні в кому любов Господа не виявляється так повно, як в Ісусі Христі – Його іпостасі, яка стала доступною для всіх людських почуттів.

У вайшнавізмі ж, незважаючи на всі запевнення про «прийняття Христа», про визнання Його світовим гуру, Самого Ісуса не було і немає. Де немає Христа, там немає Бога. Саме тому я не крішнаїт.

------------------------------------------------------------------

[1] Вайшнавізм – течія в індуїзмі, де шанують верховним богом Вішну або Крішну.

[2] Бхакта – те ж, що вірний; шанувальник і прихильник того чи того божества.

[3] Брахмачарі – крішнаїтський монах.

[4] Брахман – індуїстський священнослужитель, уповноважений проповідувати, здійснювати жертвопринесення і служити у храмах.

[5] Гуру – духовний вчитель.

[6] Харе Крішна мантра – основна молитва вайшнавів, що складається з імен Крішни. Її співають, повторюють на чотках, на неї медитують.

[7] Мантра гайятрі – особлива молитва, яку повторюють тільки чоловіки-брахмани.

[8] Шастри – санскритська назва священних писань.

[9] Карма – наслідки діяльності, що визначають людську долю.

[10] Термін використаний у Крішни Чайтан’ї в Шікшаштаці.

[11] Веди – найдавніші писання індуїзму, що містять приписи поклоніння різним богам, а також заклинання, магічні ритуали й подяки.

[12] Упанішади – пізніші порівняно з Ведами твори. У них містяться роздуми про природу вищої Істини, про духовний світ і природу людської душі.

[13] Пурани – найпізніші за часом написання індуїстські тексти: епічні історії з життя різних мудреців, святих, богів. Також Пурани містять настанови щодо поклоніння богам і філософські повчання. Вайшнави визнають правдивими тільки 3 Пурани з 18-ти.

[14] Самсара – круговорот повторюваних народжень і смертей, до якого, за вченням вайшнавів, приречені невірні Богу душі.

[15] Сампрадая – ланцюг спадкоємності, за якою від учителя до учня передаються духовні знання і мантри.

[16] Ачар’я – букв. той, хто вчить власним прикладом; авторитетний наставник у вайшнавізмі.

[17] Аватара – зішестя Всевишнього на землю і втілення в земному образі.

Михайло ШЕЛУДЬКО

м. Одеса



Рейтинг статті

( 19 голосів )
Теги:     свідчення      проблема
( 6885 переглядів )
 

Коментарі  

 
0 #30 Роман 10.06.2017 04:40
Цитую Чадар:
Цитую Дана:
Вся релігія будується на любові до ближніх...

Це жарт? Де в крішнаїзмі ви бачили заклики любити ближніх? Посміхнули :)

Санкіртана - спільне служіння, основна практика Вайшнавізму. Як можна співпрацювати не практикуючи любов до ближнього. Це само собою розуміється, що заради спільноі справи, практикуючі незважаючи на негативні риси один одного, намагаються бачити в іншому тільки позитивне, те що від Бога є в кожному)
Цитувати
 
 
0 #29 Михайло Шелудько 14.05.2017 11:04
До речі, кому цікаво, я створив у соцмережах групу Сатья Дхарма Патх, в якій будкґу розповідати про вчення Христа у термінології гаудія-веданти. Запрошую підписуватися у ВК https://vk.com/bibledharma, у Фейсбуці - наберіть назву групи у пошуку.
Цитувати
 
 
0 #28 Михайло Шелудько 14.05.2017 10:55
Цитую Ян:
Кожна з причин - слабка і неаргументована .

Це маленька замітка. З кожного пункту можна написати цілу книгу. Стаття написана як апологія мого прийняття християнства, я не ставив собі за мету когось переконувати. Якщо людина справді шукає Бога, вона його розпізнає у об'явленні Христа. В інакшому випадку буде задовольнятися пережовуванням міфів, створених романтичними фантазерами.
Цитувати
 
 
0 #27 Михайло Шелудько 14.05.2017 10:48
Цитую Олег Бойко:
Михайле, хто був вашим ґуру до 2000-го року?

Моїм гуру був Бхакті Сундар Говінда Мазарадж, Шрі Чайтанья Сарасват Матх. В ІСККОНі я був перші три роки практики, ініціації від ісконівських гуру не мав.
Цитувати
 
 
+1 #26 Олег Бойко 14.05.2017 02:12
Михайле, хто був вашим ґуру до 2000-го року?
чи не тому занепав рух МіТУК (ISKCon), що 11-ро порушили останній наказ свого вчителя?
будь ласка дивіться http://www.iskconirm.com/ua.htm
Цитувати
 
 
+1 #25 Михайло Шелудько 14.02.2015 01:45
Трошки прикладів для унаочнення того, як жили кришнаїтські спільноти в Америці і перші американські гуру:
1. http://www.k-istine.ru/sects/mosk/mosk_monkey_on_a_stick.htm
2. http://www.k-istine.ru/sects/mosk/mosk_chehova.htm
Цитувати
 
 
+2 #24 Ян 16.10.2014 12:21
Кожна з причин - слабка і неаргументована . Була одна релігія - змінив на іншу. Завтра - третя? Найгірше, чого ви припустилися тут, Михайле, це образа Господа. Цього ви навчилися у християн? Одна справа - емоції, зовсім інша - щирий демонізм. Від карми не втекти і догмами її не подолати. Хай вам щастить!
Цитувати
 
 
+4 #23 Душа 12.12.2013 09:11
Не верю людям, которые говорят о любви к Богу, а сами причиняют страдания окружающим! Серафим Саровский говорил, что человек не испытывает любви к Богу который ест мясо! Вы, автор, даже понятия не имеете об отношениях человека с Господом! Но я прекрасно понимаю, чего Вы хотите добиться этой статьей, она рассчитана на глупцов и невежд, так как человек разумный понимает, что в мире есть только одна религия и называется она "Любовь к Богу", и что заповедь "Не убей" относится ко всем живым существам. Вайшнавизм учит любви к Богу, дает знание о Боге, причем очень глубокое и обширное. Ведь мы не можем полюбить того кого мы не знаем, правда?...
Цитувати
 
 
0 #22 Ivan 05.09.2013 11:04
Раджу прочитати в інтернеті статтю : “Георгий Аистов (Бхакти Бимал Авадхут Свами) из Чаитанья Сарасват Матхнабрати”. І найголовніше, в діяльності секти, навіть з тієї інформації, яка доступна в інтернеті, вбачаються ознаки різного роду кримінальних правопорушень. Для цього пропоную прослухати доступну в інтернеті аудіорозмову ( з текстом розмови) частини керівників цієї секти “про свою діяльність” : “Диалог между Авадхута Махараджа и Ranajit Прабху”. Вам все стане зрозуміло, хто такий Георгій Аїстов, його секта та яка мета його діяльності. Зазначений “діалог” відбувається між частиною керівників кришнаїської секти : Аавдхуд Махараджем (Георгієм Аїстовим) та Ренаджат Прабху. У ході розмови чоловік, голос якого подібний до голосу Георгія Аїстова, пропонує Р.Прабху вбити (!) іншого керівника секти – Ачар”я Махараджа з метою захоплення влади в секті. Крім цього, чоловік, голос, якого подібний до голосу гр. Георгія Аїстова , заявлає, що найвища влада в світі – ЦЕ ВЛАДА ГРОШЕЙ.
Цитувати
 
 
+2 #21 Ivan 04.09.2013 02:06
Будучи безпосередньо знайомий з Авадхутом Махараджем і цією організацією можу запевнити, що ніякого гіпнозу і тим більше наркотиків там ніхто не використовує. Не треба вигадувати те, чого немає.
Східні релігії завжди приваблюватимут ь шукачів гностики і екзотики, в тому числі філософсько-богословської, але якщо людина всім серцем захоче спілкуватися з Богом, Він її врятує і приведе до Христа.
=========================================Читайте в інтернеті статтю : "Революция в Сарасват Матхе! Аргументы и факты".
До статті прикріплено аудірозмову "Диалог между Авадхута Махараджа и Ranajit Прабху".
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити