Благословен Господь, моя скеля, що навчає
руки мої до бою, до війни мої пальці. Він моя
милість і моя кріпость, моя твердиня і мій
визволитель; мій щит, - і я до нього прибігаю
(Пс 144, 1-2)

В сімнадцятому розділі першої книги Самуїла ми читаємо знамениту розповідь про те як юнак Давид перемагає добре озброєного велетня Голіята і отримує, здавалося б, неочікувану перемогу. Неочікувану для всіх навколо: братів, батька, царя, тільки не для самого Давида. Адже Давид заручився підтримкою найважливішого і наймогутнішого Союзника – Самого Господа. Ця біблійна історія є гарним прикладом як перемагати в, здавалося б, безнадійній ситуації, коли ворог, проблема, виклик значно перевищують твої сили і ресурси, а навколо паніка, розчарування, страх. Цю історію добре пригадати коли твоїй країні загрожує непропорційно великий ворог, коли проблема яка стоїть перед тобою здається неможливою до вирішення, коли виклик понад твої сили. Ця розповідь набула особливого значення в час повномасштабної російської війни проти України. Ми з надією вдивляємося в цю історію, адже Давид символізує молоду державу Україну, а Голіат – жорстокого агресора росію. Ця біблійна історія містить важливі вказівки як перемагати ворога значно сильнішого фізично. Розглянемо 10 найважливіших біблійних уроків з цієі неспівмірної перемоги Давида над Голіатом, аналізуючи текст 1 Сам 17, 1-58 в світлі повномасштабної агресії росії проти України.

Витривалість, стійкість і тверда надія на Господа є найнадійнішим захистом і водночас найпотужнішою зброєю у часі війни. Саме у Псалмах можемо віднайти невичерпне джерело духовної сили. Молимося за Україну і віримо у нашу перемогу. З нами Бог!

http://www.youtube.com/watch?v=InZ-AVG2AzE

Екологічне питання останнім часом стало надзвичайно популярним. Патріарх Вартоломей, Папа Франциск, Далай Лама, Архиєпископ Рован Вильямс, Раббі Воррен Стоун та багато інших релігійних лідерів об’єднують свої зусилля, щоб донести до усіх людей доброї волі заклик до «екологічного навернення». У різних релігійних середовищах сучасності представники різних церковних деномінацій і напрямків дуже гостро ставлять питання турботи про навколишнє середовище, а також інтеграції цього питання із суспільним навчанням, освітою, формування державної і міжнародної політики з цього питання, а також роблять пропозиції для економічних реформ і соціальних реформ, які покликані змінити споживацьку культуру сучасної людини. Папа Франциск це називає «інтегральною екологією», у якій беруться до уваги різні виміри людського життя: особистий, громадський, державний і міжнародний. Біблісти, історики релігії, богослови та етики досліджують свої традиції, вказуючи на концепції, які можуть загострювати екологічну кризу, переглядають неправильні тлумачення біблійних чи інших релігійних текстів, з яких були зроблені невідповідні висновки, і розробляють змістовні способи вирішення проблеми екологічної деградація. Одним словом, ми є свідками «озеленення релігії», як свого часу охарактеризував ці зусилля Родерік Неш, історик екологічної етики.

Тема Воскресіння – серцевина християнського вчення, адже як каже апостол Павло: «А як Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кор. 15,17). Воскресіння Христа й донині залишається предметом подиву, глибоких роздумів та навіть суперечок у християнському середовищі. Відправною точкою для осмислення Пасхального таїнства має стати не стільки питання «як сталося Воскресіння?», скільки – «заради чого? навіщо?» Саме ця перспектива дозволяє глибше проникнути в суть євангельської благовісті (Йо. 5, 25: 12,  31-32; 1 Пт. 3, 18-20, 4.6;  1 Кор. 15, 20 – 22.26.55, Фил. 2,10, Євр. 2,14-16).

На честь 20-ліття виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля, а також у відповідь на постанови Синоду Єпископів УГКЦ (5-10 вересня 2011р., м. Куритиба, Бразилія) та схвалену Синодом Стратегію розвитку УГКЦ на період до 2020 р. богослови шести навчальних закладів зібралися, щоб обговорити актуальний стан богослов'я в УГКЦ у біблійному, догматично-патристичному, літургійному й моральному напрямках. 

Основні питання, дискутовані на конференції

1. Місце і роль Святого Письма, святоотцівської спадщини й літургії як джерела богослов’я та значення біблістики, патристики і літургіки у розвитку богослов’я УГКЦ.
2. Осмислення еклезіального виміру богословського процесу в УГКЦ.
3. Критерії оцінки розвитку сучасного богослов’я в УГКЦ.
4. Співвідношення між духовним досвідом і його словесним вираженням у богослов’ї.
5. Керигматично-місійний вимір богослов’я та його науково-популярна складова.
6. Місце і значення новопроголошеного Катехизму УГКЦ «Христос – Наша Пасха» в подальшій богословській науково-освітній діяльності.
7. Співпраця між богословськими навчальними закладами (стажування, обмін викладачами, введення спецкурсів, праця над спільними уніфікованими програмами і колективними підручниками).
8. Запровадження літургійної катехизи на парафіях УГКЦ для пізнання й розуміння вірними сенсу і значення церковних богослужінь.
9. Роль Українського богословського наукового товариства (УБНТ) у координації спільних зусиль богословів різних спеціалізацій у науково-освітніх процесах богословських закладів.
10. Написання, переклад і підготування до друку підручників, посібників і додаткових матеріалів з богословських предметів.
11. Застосування біблійних, догматично-патристичних, літургійних, моральних досліджень у душпастирському служінні.

Зараз, коли Україна переживає чи не найбільше випробування з часу здобуття незалежності, молитовний фронт є не менш важливим. Ісусова молитва - звертання до Господа з проханням про помилування нас грішних - здавна є сильною зброєю у духовній боротьбі. Її можна промовляти на самоті та спільно, у храмі та сховищі, десять разів, сотню, триста чи безперервно. Єднаймося в молитві у цей непростий час! Молімо про сили для наших воїнів, правління, волонтерів та всіх, хто долучається до перемоги! Молімося за тих, кого любимо! Молімося за навернення Росії! Пам’ятаймо, що Господь є Правдою, Істиною і Життям, звертаймося до нього в безперервній молитві! З Ним ми переможемо!

http://www.youtube.com/watch?v=rznsTdquqlQ

Слово «передання» досить часто з’являється у повсякденному життєвому досвіді кожного християнина. Ми бачимо його як про своєрідний «бекграунд» текстів Писання, додаток – те, що не записане, коли дивимося на ікону Вознесіння, де серед апостолів є присутньою Богородиця. Ми чуємо про нього як про джерело християнської «міфології», коли читаємо про життя святих. Саме тому, іноді, «передання» розуміється, або як щось другорядне і аморфне, або, навпаки – як щось дефінітивне і зашкарубле. Ми – християни, навіть не замислюємося над тим, чим воно є насправді? Яка його роль у нашому житті? Як ми маємо жити за Переданням?

Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх викликів».

Хоча праці цій є понад півтора десятиліття, вона не втрачає своєї актуальності, так як не втрачають своєї актуальності самі виклики перед Церквою та суспільством, і особливо гостро стоїть потреба їхнього вирішення у світлі Христового Євангелія. Окрім того Й. Рацінгер виявляє певну пророчу здатність простежити те, у що обернуться через якийсь час певні тенденції, які він спостерігав тоді, коли писав фрагменти цієї праці – доповіді та промови з різних нагод і в різних середовищах.

Тайна Вечеря як остання вечеря Христа зі своїми учнями перед страстями є певним пророцтвом в дії, особливою жертовною трапезою, яка провіщаючи хресну смерть Спасителя, водночас виступає знаком нового союзу між Богом та людиною, що буде запечатаний кров’ю самого Бога Слова. Про цю подію згадують всі три синоптичні Євангелія (Мт.26, 20-22; Мк. 14, 17-25; Лк. 22, 14-23), окрім Йоана, який наголошує на інших важливих моментах останніх днів Спасителя на землі ( Йо. 13, пор. також  І Кор. 11, 23-29). Кожен з євангелистів, беручи до уваги аудиторію, для якої пише своє Євангеліє, в своєму описі Тайної Вечері акцентує на різних її моментах, що в сукупності творить цілісну картину цієї події та її сакраментальне значення для життя Церкви.

http://www.youtube.com/watch?fbclid=IwAR1VfdItxbKa6MoyE7qyK8GaJoqYF8hyIj5B63MZfDhZBVKCH8ZztU-KF1U&v=qYp0Q6hZjnM&feature=youtu.be