З історії думки
Скитські монахи і християнський Захід Друк

Детальніше...     Немає сумніву, що нас, українців, обкрадали наші сусіди і вороги століттями, а то й тисячоліттями. Найбільші крадіжки відбувалися в історії. Цілий важливий період нашої церковної історії, що стосується т. зв. «скитських монахів» і їхньої праці на заході Європи, присвоїли румуни, цілком незаконно і безпідставно. Німці теж простягають руку, щоби привласнити «скитських монахів» – намагаються ототожнити їх із «готськими монахами», що жили й діяли у «Скитії», тобто на теренах нашої батьківщини.

    Для початку треба теж зазначити, що східноєвропейська церковна історія потрапила підо вплив загальних стереотипів, як, до прикладу, ех оriente lux, ab occidente lex («зі сходу світло, зі заходу закон»). І світло, і закон прийшли зі Сходу на Захід і то завдяки нашим предкам, скитським монахам, що відіграли велику, а то й вирішальну роль у розвитку християнського Заходу, а в деяких ділянках цілої Вселенської Церкви.


Рейтинг статті

( 11 голосів )
 
Еліта як феномен відображення служіння ближньому Друк

Детальніше...    Аксіологічний вимір поняття “еліта” на основі зразка дворянської еліти в 19 столітті в Німеччині 

    Теоретизація феномену еліти мала б вести свій початок від його розуміння і етимологічного розрізнення. Дійти до істини можна тільки тоді, коли знати в якій площині її слід шукати, оскільки існує чимало відтінків, узагальнень та навіть спотворень цього французького поняття elite (від лат. electus – вибраний, кращий) в сучасності представниками владних структур. Одне діло, культурологічна, теокультурологічна чи сакрально-теологічна площина, друге – націєтворча та етноантропологічна, третє – “вождизм”, “тиранія”, “елітний будинок”, який ми всі обслуговуємо. Досліджувати феномен еліти слід починати як з історико-філософської проспективи, так і з реального досвіду, і по змозі, старатися опиратися на яскравих представників, які б відображали певний образ цього явища. Тоді б таке дослідження достатньо чітко відображало феномен еліти, щоб могти збагнути модель конкретної владної політики та уможливлення змін на краще пересічним громадянам, які страждають внаслідок дивних кроків підміненою “елітною масою”. Все таки еліта – це ще не надто здевальвований феномен, а тому він мусить мати своє історико-філософське пояснення. До еліти прагнуть належати, нею стають, а стають тільки ті, від кого випромінює духовно-культурний загальнолюдський позитив. Про іншу “еліту” розмірковується як про “самозванців”, “злодіїв”, бізнесово-політичний клон тощо. Тож міркування про еліту як елітність у служінні ближньому, мабуть, слід почати з пояснення феномену служіння в соціумі.


Рейтинг статті

( 4 голосів )
 
Митрополит Андрей Шептицький та комуністична ідеологія Друк

Детальніше...     В своїй праці «О квестії соціальній» (1904) митрополит Андрей наголосив, що Церква завжди переймалася проблемами вбогих і страждаючих. Сам засновник Церкви – Ісус Христос – прийняв людську неміч, народився у бідному вертепі. Господь, проповідуючи Царство Небесне, завжди був поряд із страждаючими. Однак проблема бідності в тому, що люди не приймають науки Христа, тому у світі існує нерівність та несправедливість. Владика наголосив, що Церква – аполітична установа. Її завдання – бути на сторожі моральних приписів і законів. Церква стоїть понад будь-якими партіями та політичними програмами. Шептицький закликає людей до послуху Церкві: «… обов’язують ті постанови, які відносяться до християнського життя соціального. Церква є, з Божої волі, одиноким сторожем і товмачем моральности, і тому вона судить про моральну вартість інституцій, актів, прав і обов’язків соціального життя. …Причиною часто повторюваних поучень є то, що усяка праця, яка має на меті поліпшення положення робітників і убогих, повинна спиратися на християнську релігію, без чого жодна суспільна акція буде безхосенна».


Рейтинг статті

( 10 голосів )
 
Віра і краса. Мистецтво і віра Друк

Детальніше...Краса загадкова, і вона єдина або майже єдина здатна сьогодні пробуджувати людей. Ранячи душу, краса робить її вразливою і для пекла, і для раю. Або просто для чудової і крихкої радості буття ...
Співвідношення краси і віри двозначні. У вузькому розумінні монотеїзму красу можна розуміти як ідолопоклонство: юдаїзм, іслам, Реформація остерігаються образотворчих мистецтв, Православ’я вилучає зі своїх образів і уявне, і зовнішнє. Але коли віра звільняється від будь-якого моралізму, вона здатна поважати у будь-якій красі, хоч би якою «конвульсивною» та не видавалася, спробу «заглиблення в буття». Віра здатна також преображати саму красу: у священних текстах, у каліграфії, в іконі, в хоровому співі, в очищаючій порожнечі мечетей, в багатстві храмового мистецтва ... Біблія сприймає мистецтво як дар. Для ісламу краса – одне з божественних імен.
Всюди Творця і Його творіння зустрічаємо в красі не володіння, а сопричастя. У всій Літургії є первинне відчуття глобального мистецтва, де естетика стає спогляданням. Краса перетворює світ в «океан символів», а ритми тіла – в похвалу. Рай відкривається знову, і остання межа передчувається в цих оазах, де без будь-яких домовленостей із сумлінням ми можемо подати один одному склянку води.


Рейтинг статті

( 3 голосів )
 
Молитва о.Теяра де Шардена Друк


Детальніше...Ісусе, тепер Ти, сховавшись за силами світу, правдиво і фізично став для мене всім, усім що довкола мене, всім, що в мені...
Господи! ... Виявом понадлюдської сили, що дало Тобі Воскресіння, Ти дозволяєш мені, Владико, прозрівати Тебе у всіх силах Землі, і я визнаю в Тобі мого Царя і з упованням віддаюсь Тобі.

... У центрі Твоїх грудей бачу лише полум’я, і чим більше я дивлюсь на це палаюче вогнище, тим більше мені здається, що контури Твого Тіла навкруги розчиняються, що вони збільшуються до неосяжних розмірів, і я не розрізняю більше в Тобі ніяких інших рис, окрім образу світу, що палає.


Рейтинг статті

( 19 голосів )
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 8 з 10