Те ж проміння, яке християнська духовність, осмислена у всій своїй повноті, спрямовує на Хрест, щоб його вочоловічити (не затуляючи його), освічує матерію, щоб її одухотворити.

У своєму стремлінні до містичного життя люди часто піддаються ілюзії, коли різко протиставляють добро і зло, душу і тіло, дух і плоть. Незважаючи на деякі загальноприйняті уявлення, таку… тенденцію ніколи не схвалювала Церква. Нехай нам буде дозволено, … повернути права священній матерії і прославити її, бо, прийшовши на Землю, Господь забажав одягнутися в неї, спасти її та освятити.

З аскетичного, чи містичного, погляду, … матерія не є жодною з тих абстрактних сутностей, які означує цим словом наука чи філософія. Для нас це та ж конкретна реальність, … з тими ж головними властивостями множинності, чуттєвістю і взаємопов’язаності. Проте зараз беремо цю реальність у найширшому значенні, хочемо охопити всю її у цілісності, у всій її повноті і багатстві. Вона нас цікавить не лише як предмет наукових і філософських пошуків, але і як сфера нашої практичної діяльності. Матерія для нас – це сукупність тих речей, енергій, створінь, які довкола нас, у тій мірі, в якій сприймаємо їх як чуттєві, сприйнятливі і «природні». ... Це всеохопне, універсальне, чуттєве, нескінчено рухоме і різноманітне середовище, у надра якого занурене наше життя.

Спробую повести мову про зв'язок влади та віри. Насамперед запитаю себе, що означають ці два слова. Відтак зупи­нюсь на оригінальному внескові християнства. Врешті поставлю запитан­ня, як нині християнин може й критикувати, і здійснювати владу?

Говорити про політику в Україні не можливо, щоб не заторкнути тему політико-урядового естаблішменту України від сільської ради до уряду і парламенту. Слова Митрополита Андрея Шептицького взяті з відомої статті «Як будувати рідну хату» подають образ відомої сучасникам ситуації, характерною рисою якої є залежність вирішення суспільних проблем від Божого благословення і християнських цінностей. Якими надсучасними і актуальними є слова Митрополита, написані майже сімдесят років тому.

…Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відцентрові тенденції внутрішнього розкладу і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів. Такою могутньою та такою, що забезпечує щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнорідних частин, а подібним до моноліту організмом, себто тілом, оживленим одним духом, що з внутрішньої життєвої сили розвивається, доповнює внутрішні браки і з природи є здоровим, сильним, свідомим своїх цілей, не тільки матеріальним, але й моральним тілом. …

Мораль часто сприймається у суспільстві як табуїзація певних «природних», «прогресивних» чи «економічно ефективних» нуртів людського духовно-тілесного чи суспільного організмів. Насправді ж мораль є природним, властивим людині і народові станом, який, засвідчуючи про здоров’я її людськості, веде до справжньої особової і суспільно-економічної зрілості та правдивої ефективності.

Визнання матеріального багатства
метою економічної діяльності можна назвати
первородним гріхом політичної економії.
В. Соловйов

Для людини, яка стоїть на моральній точці зору … неможливо брати участь в … соціально-економічній ворожнечі, так само як і у ворожнечі між націями і племенами. І разом з тим для неї неможливо залишатись байдужою до матеріального стану ближніх. … Сам факт економічних бід є свідченням того, що економічні відносини не пов’язані як слід з началом добра, морально не організовані.

Макс Вебер досліджував зв’язок між релігійною та економічною сферами. У своєму історично-соціологічному дослідженні «Протестантська етика та дух капіталізму» Вебер показує значення аскетичного раціоналізму для соціально-політичної етики, те, як «релігійні мотивації особистості впливають на її економічну поведінку». Зокрема, зміна ставлення до свого щоденного, світського заняття приводить до появи нового поняття – «професійне покликання», яке також можна розглядати як Богом дану відповідальність та обов’язок.
Це дослідження, не в останню чергу, ламає стереотип, що багаті люди є далекими від Божого Царства, тому що займаються бізнесом. Навіть більше, в силу своїх внутрішніх переконань та вірувань, вони є розпорядниками майна і грошей, що Бог доручив їм. Християнські цінності і позиція християнина у ставленні до матеріальних статків є визначальним чинником у розпоряджені ними. З такого ставлення до грошей та їх накопичення виростав капіталістичний уклад, який згодом втратив свій релігійний зміст.