Так вона бурлить червоним кольором в організмі людини, без крові, її циркуляції в організмі людини – людина не жива. Бездиханний твір мистецтва можна побачити, відчути, коли митець свідомо чи не свідомо нехтує пошуком знайдення образу художнього твору. Коли проявляє нефаховість у відчутті художньої стилістики і технічної матеріальної складової. Графіка, як будь який твір мистецтва, жива лиш тоді, коли художник вкладає своє душу та серце, частинку себе самого у працю. Найголовніше завдання, що постає перед художником на етапі створення композиції – знайти образ, влучно художньо-технічними засобами візуально донести зміст, ідею твору до глядача.
"Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог Хто така людина? Чому вона живе на світі? Цікаві питання, чи не так? А відповідь проста: із волі Бога. Бог створив людину із великої любові. Цієї любові у Бога було настільки багато, що він вирішив поділитись із людиною. Первісно, людина була немов немовля: чиста, щира і світла, до того ж людині навіть передбачалась певна роль: осягнути Бога, бути рівноправним учасником танцю Пресвятої Трійці. Бог наділив людину свобідною волею і він поважає цю свободу, тому через вибір гріха людина сама ж відкинула цю можливість і опинилась заручником смерті. Однак, самостійно вона із тієї пастки вибратись не в силі. Через категоричну відмову слухати Бога. Він змушений був уменшитись і пройти шлях від Себе до людини. Шляхом Воплочення і через Хресну смерть Бог знову відкриває двері спасіння для людини. Три Божі іпостасі представляють нам найкращий зразок любові — такої, яку ми, прості люди, ніколи не зможемо осягнути. Отець максимально любить свого Сина і приймає навзаєм стовідсоткову любов від Нього. Внаслідок цієї любові виникає Третя іпостась - Святий Дух, який також віддає свою любов Отцеві та Синові і приймає їхню. І незважаючи ні на що, ми говоримо, що всі три Особи Божі є рівноправними і їхня любов в однаковій мірі є рівноцінною. Така ідеальна модель є найкращим зразком для відтворення у нашому повсякденному житті: коли ми безкорисливо віддаємо все, що маємо і приймаємо навзаєм. Але відносини між людьми можуть лише прагнути до таких і рівнятися на них. Темні хмари на душі, усе пригноблює, нічого не вдається, все надоїло, усім і всіма незадоволений... Святі Отці радять такі стани просто перетерпіти і «не турбуватися завтрашнім днем». Пробую, закусивши зуби і зосередившись в глибині душі. Але далі важко зосередитись на Богові, бо атакують усілякі помисли. Йду до сповіді та стає трохи легше. А після Служби Божої маємо різні послухи. Сьогодні мені випала праця на Чернечому цвинтарі, де треба покосити бур'яни, позамітати сходи і все прибрати. Тож стараюся не гайнувати час, адже ще на траві роса, а також може випасти дощ, бо хмариться. Життя людини віднаходить головний сенс лише в Ісусі Христі. Саме в такий спосіб все людське набуває повноти та значення, а особливо, коли відкривається до Христа. Наше існування не просте, в ньому закладено основне покликання. І, перш за все, бути людиною, щоб повністю сповнити людське. Відповісти взаємністю Христові. Служити, молитися, прославляти, любити Його, жити для Христа і з Христом. Втілити Божий Закон у людському, йти праведним шляхом. Жити у любові із людьми, знаходити в інших образ та подобу, найменшого брата. Христос заповідав: «Я дорога, і правда, і життя». Ці істини є визначальними для християнина. Якщо говорити про будь-які сфери людської діяльності, то так чи інакше, вони перетнуться із цими трьома істинами: Дорогою, Правдою, Життям. Отже, людина, її буденний, щоденний світ, не мислимий без Христа та Його науки. Людина завжди прагнула пояснити все на світі. Існують «вічні» питання, на які все ж ми не дали відповіді. Починаючи з того, для чого ми живемо? Таж тому вони і «вічні»! Чи варто нам взагалі на них відповідати?! Людська цікавість є безмежна. В богослов'ї відбувається майже все так, як і в інших науках, але тут є одне «але» - ми не можемо пояснити все якимись фізичними властивостями чи результатами хімічних досліджень – тут є віра в Бога як «…Творця неба і землі і всього видимого і невидимого…». Тут Бог об’являє себе як Святу Божественну Трійцю, де три Іпостасі є рівними між собою.Пояснити достеменно сутність Бога як Трійці, де є Один у Трьох і Три в Одному, ще нікому не вдалося. Звісно, у різні часи, Отці Церкви досліджували це питання і кожен подавав свої теорії цієї Троїчної сутності. Треба підкреслити, що вчення про Трійцю є великою Тайною, що перевищує людське розуміння. Ти віддав життя за мене… Ти віддав своє життя за світ, який навряд зрозуміє коли-небудь, що відбулося з Тобою. Яку міру мук Ти витерпів, для кого? Рани на Твоїм тілі ще можливо порахувати, а от рани в серці… Та що життя, Ти Цар над царями, Господь і Творець – став людиною. Саме тоді й почалась Твоя безупинна жертва для людства. Вона триває й сьогодні. Було б дивно, якби християнин черпав свою мудрість зі світських книг. Тому ми пропонуємо Вам поглянути на Біблію з сучасної точки зору, особливо, щодо тематики популярної на даний час - УСПІХ. Ми віримо, що з допомогою цією книги, Ви станете показовішим прикладом для своїх друзів і знайомих, які ще не знайомі з Біблією. Таїнство Пресвятої Трійці – Отця, і Сина, і Святого Духа – звісно, перевищує можливості мого пізнання. Григорій Ніський писав: «Божество цілком незбагненне, і Сутність, яка понад усім, за єством не така, якою вважає її розум». Та все ж, у Трійці я перебуваю, благодать Трійці є завжди зі мною, і хрещена я «в Ім’я Отця, і Сина, і Cвятого Духа…». Щоденно я набуваю досвіду Бога. Досвід Бога є досвідом любові, яку кожен з нас черпає із Трійці. Бог справді є Любов, тому що у вічності Отець народжує в любові свого Сина і надихає в любові Святого Духа. Між трьома Особами, безперечно, існує “єдність” в Бозі. Звідси випливає, що суттю Бога є Його буття в сопричасті. Три Божі Особи настільки в спільності між собою, що творять Єдине Божество як приклад єдності і соборності для людей. Релігія завжди присутня у світосприйнятті людини. Також невід’ємні віра, надія і любов, що лежать в основі життя кожного християнина. Для підтвердження цих слів можна скористатися словами ап. Павла: «А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов» (1 Кор. 13, 13). Церква вводить нас у вчення про віру за допомогою Символу віри. Основою вчення про надію можна вважати вислови Господа про блаженство і молитву. Початкове вчення про любов можна знайти в десяти заповідях Закону Божого. |
-
Архів
-
Рубрики
- 2024 (1)
- 2023 (7)
- 2022 (33)
- 2021 (37)
- 2020 (6)
- 2019 (1)
- 2018 (4)
- 2017 (19)
- 2016 (38)
- 2015 (65)
- 2014 (35)
- 2013 (60)
- 2012 (36)
- 2011 (57)
- 2010 (62)
- 2009 (19)
Роздуми
-
Це питання хвилює не одне небайдуже серце. Не залишався осторонь від нього і Папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер) відхід до вічності якого став для Церкви нагодою переосмислити його багату богословську спадщину. Ще в 2006 році у видавництві «Місіонер» вийшла його збірка «Цінності в часи перемін: Долання майбутніх…
Шляхом святих
-
Детальніше...
Хрестоносний, бо саме цим знаком потаврувала його груди рука НКВС-івського садиста. Як свого часу Каяфа, підкорюючись владному Господньому велінню, пророкував про Христа, прагнучи Його смерті, так і тепер безбожник виявив світові правду про славного звитяжця, який від юних літ пішов за Христом, присвятив Йому свою молодість у тиші монастирської келії, проповідував Його на спасіння інших, не зрадив, не відрікся, а поніс Його хрест на власну Голготу.
-
Теги
-
Фото
-
Відео