Її рука ніжно стискала мою. Жінка невгамовно щось розповідала, мандруючи стежками своєї пам’яті. Вона говорила багато, щоб нічого не забути, щоби встигнути поділитись найінтимнішим – своєю історією. І в енергійному, жвавому потоці озвучених спогадів я відчувала біль і тривогу. На дні того потоку вода не вирувала, не шуміла – вона стояла і мовчала. Ні, це не була мертва вода – це було живе джерело, яке зверху тішилося, а на дні плакало й чекало.

Сьогодні Церква відзначає один із найсвітліших і найрадісніших празників – Зіслання Святого Духа, або П’ятдесятниці. Цей день ще прийнято називати Днем народження Церкви. Чому так важливо пригадати собі про необхідність відваги, з якою маємо свідчити про своє життя у Христі? Що спільного й відмінного між старозавітною і новозавітною П’ятдесятницею? Що, будучи добрими християнами, маємо винести для себе з події Зішестя Святого Духа? Чому це свято називаємо ще Зеленими святами і прикрашаємо в ці дні свої домівки зеленню? Про це й інше спілкуємося з проповідниками Божого Слова та науковцями у сфері патристичного богослов’я і східних церковних наук.