Ідеалом християнського життя у спільноті та світі є мир – особлива душевна настанова, яка полягає в гармонійному й належному стосунку особи до Бога, до самої себе, до інших людей та до всього творіння. Мир є одним з ключових понять Христової Благовісті: «Мир вам!» (Лк 24,36); «Мир залишаю вам, мій мир даю вам» (Ів 14,27, див. також: Мт 10,13; Мр 5,34; 9,50; Лк 1,79; 2,14). Мир між людьми невіддільно пов’язаний з любов’ю до ближніх: «Бо заповіді: “Не чини перелюбу”, “Не вбивай”, “Не кради”, “Не пожадай”, і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: “Люби твого ближнього як себе самого”» (Рм 13,9) (Див.: 1 Ів 2,9-11; 3,10-24; 4,7-21). Християни покликані плекати цей мир і любов на всіх рівнях спільнотного життя: міжособистісному, родинному, громадському, внутрішньополітичному і міжнародному: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт 5,9). Щоби бути миротворцем, потрібно сильного та сформованого характеру, здатного панувати над собою.

Якою має бути постать монаха і місія монашества у світі та в українському суспільстві сьогодні? Про це в розмові з єромонахом Теодором, ігуменом монастиря студитів.

Отче! Тема нашої розмови – це проблема місії і покликання монашества у світі загалом та в Україні зокрема, вужче – студитського монашества в Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ) в сучасному, ХХІ столітті. З огляду на різноманітні виклики, які нас оточують і стоять перед Церквою (секуляризація, ліберальна ідеологія, різноманітні тиски західних культур, псевдокультур, споживацтва, культура смерті), і намагаються витіснити християнство на маргінес суспільного життя, якою, на Вашу думку, є місія монашества?