постаті

Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся не встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?.. 

                                                         (М. Шашкевич)

 Нещодавно розпочався 2013/14 н. р. і тому варто нагадати учням, батькам та вчителям про визначну постать Маркіяна Шашкевича, який відіграв у нашому просвітницькому русі важливу роль. Тим більше, що цьогоріч виповнилося 170 років від дня його смерті. Маркіян Шашкевич – це винятково заслужений діяч у нашій історії, який в несприятливих умовах висунув ідею піднести мову українського народу на висоту мови літератури і науки. Він також був визначним богословом, тому варто згадати його ім’я і в контексті 1025-річчя Хрещення України-Русі.

Детальніше...  

Владика Андрей був не тільки неординарним душпастирем та українським Мойсеєм. Одна з найбільших його спадщин – збереження і підтримка розвитку українського мистецтва, починаючи від ХІV–ХVІІ ст. і закінчуючи сучасністю митрополита.

Унікальний український середньовічний іконопис, українське бароко, сецесія, роботи Модеста Сосенка, Олекси Новаківського, Михайла Бойчука, Івана Северина… Зрештою, чи могли б ми сьогодні впевнено говорити про унікальність і самобутність українського сакрального мистецтва, якби не збірка Національного музею у Львові, фундатором якого став владика Андрей?







Олекса Новаківський. Мойсей


Детальніше...  

Митрополита Андрея Шептицького називають архипастирем, українським Мойсеєм, душпастирем, слугою Божим. Він умів поєднувати духовне і матеріальне, національне і вселенське, східне і західне. Митрополит сприяв розбудові Греко-Католицької Церкви в Росії і рятував життя євреїв під час Другої світової війни. Він був предтечею екуменізму, що могло видатися надто модерним у богослов’ї початку ХХ ст., та водночас послух і смирення додавали традиціоналізму його постаті.

Яким був Шептицький-богослов? У чому він вбачав любов і мудрість Божу? Як йому вдавалося втілювати ідею єдності християн у життя?


Детальніше...  

Він мав усе: вроду, добру освіту, багатство…, але почувався нещасним. Хтось усе життя тратить на те, щоби стати успішним і відомим, а він відмовився від престижу й світської слави так легко, ніби це було ніщо й не мало жодного значення.

Цього року вся Україна на державному та церковному рівні вшановує 150-річчя від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Та що насправді ми знаємо про духовне життя й боротьбу цього Божого послушника? Чому він обрав монаший стан і так рішуче відстоював ідею возз’єднання Церков? Про те, яким був Андрей-протоекуменіст, Андрей-соціальний реформатор та Андрей-люблячий батько українців і всіх покривджених та ким він є для нас сьогодні, детально поговоримо з нашими експертами.

Детальніше...  

Україна багата і на історію, і на архітектурні пам’ятки, але цей храм єдиний в своєму роді. І це не просто слова – і кожен хто побачить його, з тим погодиться.

Детальніше...  

Він справді був «інакший» і часто цю свою «інакшість» не любив, страждав від неї. Він настільки був нещадний у критиці до себе, що, напевно, сам встановив би собі покуту, якби дізнався, що його причислили до лику святих. Він завжди був на одинці із самим собою, хоч і не завжди вдавалося бути справді самотнім. На його плечі припала левова частка розбудови Греко-Католицької Церкви в Росії, адже йому вдавалося притягувати і примирювати протилежні полюси богословів Заходу і Сходу. Хоча, як він сам казав, його справжнім покликом ще з дитинства було чернецтво, він мусив працювати «в миру» задля єдності Церкви.

Детальніше...  

Отче Рафаїле, розкажіть про Ваш духовний і професійний шлях.

Я народився в Англії, в Манчестері. Очевидно, я вболівав за «Манчестер Юнайтед». Змалку часто ходив до церкви, любив «лазити» між старих книг, так що мене з тої бібліотеки при церкві вигнали і сказали: «Як станеш священиком, ми тобі ту бібліотеку відкриємо». Коли я став священиком, пішов на першу Службу, то мені її спеціально відкрили – не забули. Я народився у звичайні родині: тато був робітником, мама теж працювала. Вони були побожними людьми, для яких християнство було конечним: щонеділі й на свята ми ходили до церкви. Мої батьки народились в Україні. Тато з Тернопільщини, село Бариш, фактично, з поселення Тисів біля села Бариш на Бучаччині. А мама за Старої Соли, це Старосамбірщина. Вони познайомилися в Німеччині, а побралися в Англії. Тато був із партизанської родини, тому з родичів на Тернопільщині нікого не залишилося – всіх вивезли. Бабуся, фактично, одна всіх пережила і таки повернулася назад, на те саме обійстя. І померла там у кінці 60-х. А діда розстріляли росіяни. Як тільки прийшли, то відразу оточили нашу хату і ще кілька. Отже, хтось видав, та й «почистили», як-то кажуть.

Детальніше...  

Трудолюбившая, Богу и человеку угодившая из всех земнородних тварей – это пчела. А заниматься ею и полезно, и Богу не противно. Этот смиренный труд ограждает вас от всякого нечистого соприкосновения с корыстными людьми. А между тем ограждает вас и от гнетущей и уничтожающей человека нищети. По моим долгим опытам и наблюдениям я дознал, что пчела требует не только искусного человека, но ищо и кроткого и праведного мужа. Вы же вмещайте все сии добродетели.

Тарас Шевченко. Близнецы (Повесть)

Бог створив дві книги – Світ та Святе Письмо. Він зробив би це навіть якби гріха не було. Також Бог став би людиною, бо створив з усіх можливих світів найдосконаліший. Кожне його творіння досконале. Але Він дав можливість зі сотвореного Світу творити Світ у співпраці Бога, людини та творіння. І це велике чудо, бо Бог створив людину на Свій образ і подобу (Бут 1, 26–27). Не випадково дав Адамові право давати імена всім тваринам (Бут 2, 19). Це означає, що людина у служінні має керувати Світом. Тобто Адам не керує тваринами як тиран, але пізнає їх. Хоча після гріхопадіння ситуація докорінно змінилася (це ми бачимо особливо на прикладі світової екології), але праведник рятує все живе, як це зробив Ной. Тому не випадково Ной побудував ковчег (Бут. 7, 1–8, 17) – він показав ідеал співпраці Бога, людини та природи. Ной повернувся до райської гармонії, бо послухав Бога. Там, де є Бог, там – рай, а там, де є Диявол, там – пекло. Тому ми повинні жити в гармонії з Богом. Ця гармонія має виявлятися у єднанні з людьми, а також – людини з природою. Екологічна криза – це наслідок гріховності людини. Тому подолати цю кризу ми можемо лише у співпраці з Богом. Для мене втіленням цього ідеалу стала діяльність видатного українського вченого-бджоляра Петра Івановича Прокоповича, який у співпраці з бджолами виявив любов до Бога.

Детальніше...  

«Якщо ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть,
тоді просіть, чого забажаєте, і воно здійсниться для вас»
(Йо. 15, 7).

     Мало відомий в Україні, зате добре знаний в діаспорі, зокрема в Торонто (Канада), вчений-гуманіст і визначний богослов о.-проф. Петро-Борис Біланюк народився 4 серпня 1932 р. у м. Заліщиках Тернопільської обл. у національно свідомій українській родині Терентія і Параскевії з дому Романко.

Детальніше...  
Powered by Tags for Joomla