Передання про
«De theologia mystica». Містичне богослов’я Діонісія Ареопагіта. Послання до Тимотея Друк

Детальніше...

І. Сутність таємничого  мороку.

Надприродна, надбожественна і всеблага Тройця, наставниця християнської Богомудрости, направи нас до більш ніж недоказового і більш ніж сонячного й найвищого порядку таємних одкровень, туди, де прості, абсолютні і незмінні таємниці богослов’я відкриваються у всесвітлому мороку мовчання та його святій науці. Цей морок світить у найтемнішій пітьмі, перевищує будь-яке світло, залишаючись у недосяжності і небаченні, сповнює всекрасивим блиском розум, який заполонили очі [1]. Принаймні такими нехай будуть мої бажання. Ти ж, о любий Тимотею, при наполегливому вправлянні та таємному спогляданні, відкинь почуття і напругу розуму, усе чутливе і все зрозуміле умом, усе, що існує і не існує, щоб незнаним шляхом здійнятись тобі, наскільки ти це зможеш, і поєднатись з тим, що перевищує і суще і пізнання. Тоді ти завдяки вільному, абсолютному і чистому відреченню від себе та від усіх речей здіймешся до справжнього надприродного променя Божественного мороку, відкинувши все, ставши вільним від всього.


Рейтинг статті

( 9 голосів )
 
Трансформація європейської культури в ранньому християнстві Друк

Детальніше...Чи обов’язково культурній людині ходити у театр? Існує стереотип, що християни ходять до театру лише на ті вистави, які висвітлюють реальне життя людини і відображають добру християнську мораль. А чи завжди так було? Скептики напевно скажуть, що християнський релігійних рух свідомо позбавляв європейську культуру багатьох вимірів, як от театр, деяких жанрів музики і багатьох видів розваг, оскільки цетром християнської культури було і досі є самовідречення і служіння Богові. А що кажуть ранньохристиянські автори про античну культуру, і яку культуру вони творили не лише у своїх проповідях чи письмових працях, але й у своїй пастирській діяльності?


Рейтинг статті

( 2 голосів )
 
Християнство і влада у свідченні ранніх Отців Церкви Друк

Детальніше...Ранні Отці Церкви часто заторкували проблему відносин між державною владою та християнством, адже відомо, що впродовж перших ІІІ ст. християнство, яке у Римській імперії було забороненою релігією, зазнало жорстоких переслідувань від поганської влади. У Римі релігійне життя було невід’ємною частиною політичного життя. Релігія відігравала важливу роль у державі, бо, на думку римлян, вона гарантувала її могутність і славу. Політика держави вимагала на рівні закону дотримуватися державного культу і тому відмова християн поклонятися римським богам було рівнозначним невиконанню закону. Окрім того, християни ще й не визнавали культу імператора, що виражався в обожненні його особи і обов’язку регулярно приносити жертву на його честь. Влада ставила християн перед вибором – або вони відмовляться від своїх переконань і поклоняться імператорові і римським ідолам, або будуть віддані на мученицьку смерть. Однак, попри жорстокі переслідування, позиції перших християн у відношенні до політичної влади характерна терпимістю. Адже у переслідуваннях вони вбачали сповнення пророцтва Ісуса Христа: «Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти народи імені мого ради» (Мт. 24, 9). Християни, які усвідомлювали себе єдиним народом, що його покликав Господь, мали єдину мету – іти за Христом, розп’ятим і воскреслим, у кожній ситуації і в кожну мить свого життя, залишаючись Йому вірними аж до мученицької смерті.

Tеги:

Рейтинг статті

( 3 голосів )
 
Містика матерії, або довкілля, як божественне середовище Друк

Детальніше...Питання цінності різних вимірів довкілля від неживих до найвищих живих форм буття – одне з найголовніших не лише для богослов’я і філософії, а й для суспільствознавчих і природознавчих наук. Чому все, що існує у світі від найпростішого до найскладнішого, надзвичайно цінне для людини і вимагає від неї шанобливого і бережливого ставлення? Відповідь Отців Церкви проста: тому що все довкілля пронизане живою присутністю Бога, який створивши Всесвіт не залишив його, а в особливий спосіб перебуває у ньому як джерело його існування, преображення, оновлення і спасіння, незалежно від того, чи це «мертвий» камінь, рослина, чи тварина.

Що є головним вартісним критерієм, який перетворює просту речовину, рослину чи тварину у вмістилище надзвичайного і, без перебільшення, містично-сакрального сенсу його буття, іншими словами – у вмістилище безпосередньої і повноцінної (наскільки це можливо для творіння) Божої присутності. Розуміння того, як у всій багатоманітності природного середовища активно присутній Бог завжди було важливим для мислителів. Часто, нерозуміння того, що все, що існує, існує у Бозі (т. зв. панентеїзм) приводило до примітивного, часом навіть вульгарного звинувачення у пантеїзмі, згідно з яким все, що існує – це і є богом. Натомість, біблійна віра Отців Церкви пронизана свідомістю того, що середовище, в якому живе людина – божественне середовище, а матерія – божественна матерія. Це не тому, що Бог є матерією, чи навпаки, а тому, що матерія немислима без таїнственної, всепроникної, животворної, підтримуючої і оновлюючої дії Божественної енергії, сили, якою Бог все творить, якою Він впорядковує світобудову і якою, як турботливий Батько веде створений Всесвіт до нового неба і нової землі (Од. 21, 1–8).

Tеги:

Рейтинг статті

( 18 голосів )
 
Про розумний устрій природи Друк

Детальніше...Чи хочеш, перерахую тобі різновиди інших тварин щодо нас і один до одного, тобто природу кожного, спосіб народження і виховання, місцеперебування, вдачі і закони спільного проживання. Чому одні живуть стадами, інші – поодинці; одні травоїдні, інші хижаки: одні люті, інші лагідні, одні прив’язані до людини і біля неї живляться, інші неприборкані і люблять свободу. Одні близькі до розумності та здатні вчитися, інші зовсім безглузді і не здатні до навчання. Одні мають більше почуттів, інші менше; одні нерухомі, інші переходять з одного місця на інше, а ще інші дуже швидкі. Одні вирізняються і величиною, і красою, або ще чимось, а інші, або дуже малі, або дуже потворні, або те і те. Одні міцні, інші слабкі; одні мстиві, інші підозрілі і підступні, ще інші необережні; одні працелюбні і дбають за свій дім, інші зовсім бездіяльні і безтурботні? ... Чому одні плазують по землі, інші – прямохідні, одні люблять сушу, інші – сушу і воду; одні охайні, інші неохайні; одні живуть парами, інша ні; одні помірковані, інші пожадливі; одні багатоплідні, інші не багатоплідні; одні живуть довго, інші – ні ? Вичерпалося б у мене слово, якщо б все детально описувати .


Рейтинг статті

( 2 голосів )
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 Наступна > Кінець >>

Сторінка 2 з 5