До тих, які захопленою відданістю шукають нових об’явлень (епіфаній) краси, щоби в мистецькій творчості вчинити з них дар світові
І побачив Бог все, що створив, і ось воно було дуже добре (Бут. 1, 31)
Митець – образ Бога Сотворителя 1. Ніхто, краще від вас, митців, геніальних творців краси, не може відчути частки того пафосу, з яким Бог на світанку творення поглянув на діло своїх рук. Трепет цього почуття незліченну кількість разів відбивається в поглядах, якими Ви, як і митці всіх часів, захоплені таємничою силою звуків та слів, барв та форм, милувалися ділом вашого натхнення, спостерігаючи те таїнство сотворення, до якого Бог, єдиний Сотворитель всіх речей, хотів у певний спосіб Вас долучити.
Тому мені здається, що немає слів відповідальніших, ніж ті, що з книги Буття, щоб розпочати мого Листа до вас, людей, з якими мене пов’язує особистий досвід, що почався в часі далекому минулому, тому і яскраво позначився на всьому моєму житті. Цим писанням хочу вийти на шлях плідної розмови Церкви з художниками, який за дві тисячі років ніколи не переривався і на порозі третього тисячоліття передбачається багатшим і на майбутнє.
|
Питання розвитку в цей час тісно пов’язане з обов’язками, що випливають із зв’язку людини з довкіллям. Бог дарував його всім. Ставлення до довкілля – частина нашої відповідальності щодо бідних верств населення, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо трактувати природу і, насамперед, людину як плід випадку або еволюційного детермінізму, то так зменшується усвідомлення відповідальності в нашому сумлінні. Натомість, вірний вбачає у природі чудесний твір Бога Творця, який людина сміє відповідально використовувати, щоб з пошануванням внутрішньої гармонії створіння, задовольнити свої оправдані матеріальні та духовні потреби. Якщо ж таке бачення зникає, то це веде, зрештою, до того, що людина починає вважати природу табу, або навпаки – предметом для експлуатації. Обидві ці позиції не відповідають християнському розумінню природи, яка є плодом Божого творіння.
|
З великим занепокоєнням спостерігає Вселенський патріархат, захисник і проповідник прадавньої святотцівської традиції та вірний інтерпретатор євхаристійного і літургійного досвіду Православної Церкви, немилосердне поневолення і руйнування природного середовища сьогоднішнім людством, що несе великі загрози для майбутнього всього створеного Богом світу природи.
|
Створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих Рим. 8, 19
Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники!
1. Стан нашого спільного дому – планети Земля – спричиняє дедалі більше занепокоєння. Виснаження природних ресурсів, техногенне забруднення повітря та води, перетворення на пустелю ще недавно плідної та життєдайної землі, безповоротне зникання з лиця землі деяких видів тваринного та рослинного світу, глобальне потепління та підвищення рівня Світового океану – це, на жаль, тільки окремі складові довгого переліку наслідків згубного впливу людства на довкілля.
Рівень забруднення природного середовища досяг критичної межі, і вже сьогодні людство стає жертвою власної життєдіяльності, дихаючи отруєним повітрям, п’ючи забруднену воду та споживаючи продукти харчування, вирощені на забрудненій землі. Фахівці констатують також антропогенний вплив на розбалансування кліматичної системи, внаслідок чого зростає частота та руйнівна сила природних катаклізмів. Частішають шторми та буревії, більш затяжними стають хвилі нестерпної спеки та посухи, на зміну яких випадають надмірні опади і повені з катастрофічними наслідками. Створюється враження, що внаслідок зловживанням своїм особливим становищем серед всього створіння і Божим уповноваженням відповідально “панувати над землею” (Бут. 1, 28), людина вже привела світ до межі глобальної екологічної катастрофи та самознищення.
|
Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його Бут. 2, 15
Дорогі у Христі!
Упродовж останніх років ми спостерігаємо великі зміни у порах року: немає прекрасної, лагідної, запашної весни; літо стало нестерпно спекотним, а осінь та зима такі нестабільні, що годі передбачити, коли буде тепло, а коли – холодно. Вчені стверджують, що це не випадково і спричинено поганим ставленням людства до свого довкілля. Стан нашого середовища такий загрозливий, що вже щонайменше 20 років вірні дедалі частіше замислюються над своїм поводженням із природою, яку Господь Бог сотворив і передав людям, щоб вони з неї користали. А задуматися є над чим: забруднене повітря, яким дихаємо, отруєна різними шкідливими речовинами вода і їжа, яку ми вживаємо, – наслідок нашого безглуздого, недбалого і гріховного ставлення до тих дарів, що ними нас наділив наш Творець. За цю гріховність вже сьогодні платимо велику ціну і ще не відомо, які лиха завтра спіткають людський рід.
|
|