Часто чуємо вислів: «Якщо б у мене були гроші, то життя би склалося по-іншому». Постійний брак грошей свідчить про відсутність розуміння суті грошей і їх призначення. Гроші – це результат цілеспрямованих дій людини в її житті. Щоб вирішити проблему грошей особливу увагу потрібно звернути на потреби людини в суспільстві, бо ми живемо в ринковій економіці, де кожна людина вибирає сферу для своєї діяльності. У світогляді багатьох людей залишилася рабська ідеологія, що держава повинна забезпечити роботою кожну людину. Тому багато хто вважає, що хтось про нього повинен думати. Але насправді, якщо людина не думатиме сама про себе, про свій розвиток, то ніхто інший їй не допоможе.  

Гроші є мірилом багатьох речей – заможності,  успіху, важливості в суспільстві  і навіть часу, адже і час , за прислів’ям, – це гроші. І хочемо ми цього чи не хочемо, незалежно від  наших вірувань та переконань, де б ми не знаходилися, – вcі ми користуємося грошима.

Серед  християн побутує стереотип, що грошей має бути небагато. А от коли їх багато або дуже багато, то це щось брудне і непристойне. Проте гроші відіграють важливу роль у нашому житті. Значна частина нашого часу, зусиль, здоров’я, які ми витрачаємо для заробітку, трансформується в грошовий еквівалент. Тому добрими чи поганими можуть бути не самі гроші, а ставлення до них. Тому важливо з’ясувати, як все ж таки правильно ставитися  до грошей і як їх витрачати.

Мораль часто сприймається у суспільстві як табуїзація певних «природних», «прогресивних» чи «економічно ефективних» нуртів людського духовно-тілесного чи суспільного організмів. Насправді ж мораль є природним, властивим людині і народові станом, який, засвідчуючи про здоров’я її людськості, веде до справжньої особової і суспільно-економічної зрілості та правдивої ефективності.

Визнання матеріального багатства
метою економічної діяльності можна назвати
первородним гріхом політичної економії.
В. Соловйов

Для людини, яка стоїть на моральній точці зору … неможливо брати участь в … соціально-економічній ворожнечі, так само як і у ворожнечі між націями і племенами. І разом з тим для неї неможливо залишатись байдужою до матеріального стану ближніх. … Сам факт економічних бід є свідченням того, що економічні відносини не пов’язані як слід з началом добра, морально не організовані.

Макс Вебер досліджував зв’язок між релігійною та економічною сферами. У своєму історично-соціологічному дослідженні «Протестантська етика та дух капіталізму» Вебер показує значення аскетичного раціоналізму для соціально-політичної етики, те, як «релігійні мотивації особистості впливають на її економічну поведінку». Зокрема, зміна ставлення до свого щоденного, світського заняття приводить до появи нового поняття – «професійне покликання», яке також можна розглядати як Богом дану відповідальність та обов’язок.
Це дослідження, не в останню чергу, ламає стереотип, що багаті люди є далекими від Божого Царства, тому що займаються бізнесом. Навіть більше, в силу своїх внутрішніх переконань та вірувань, вони є розпорядниками майна і грошей, що Бог доручив їм. Християнські цінності і позиція християнина у ставленні до матеріальних статків є визначальним чинником у розпоряджені ними. З такого ставлення до грошей та їх накопичення виростав капіталістичний уклад, який згодом втратив свій релігійний зміст.