Питання розвитку в цей час тісно пов’язане з обов’язками, що випливають із зв’язку людини з довкіллям. Бог дарував його всім. Ставлення до довкілля – частина нашої відповідальності щодо бідних верств населення, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо трактувати природу і, насамперед, людину як плід випадку або еволюційного детермінізму, то так зменшується усвідомлення відповідальності в нашому сумлінні. Натомість, вірний вбачає у природі чудесний твір Бога Творця, який людина сміє відповідально використовувати, щоб з пошануванням внутрішньої гармонії створіння, задовольнити свої оправдані матеріальні та духовні потреби. Якщо ж таке бачення зникає, то це веде, зрештою, до того, що людина починає вважати природу табу, або навпаки – предметом для експлуатації. Обидві ці позиції не відповідають християнському розумінню природи, яка є плодом Божого творіння.

Пошанування створіння основане на повазі життя і гідності людини. Якщо ми визнаємо, що Бог створив світ, то тим же усвідомлюємо також відповідний об’єктивний моральний порядок із очевидним етичним кодексом щодо навколишнього середовища. У цьому сенсі особливим завданням християн, як і всіх інших вірних, є зробити внесок для поширення моральних цінностей і пробудження в людях екологічної свідомості, що є нічим іншим як відповідальністю щодо себе самого, інших людей та створіння. З нашого боку необхідні покаяння і нова спроба побачити самих себе, інших і світ, який довкола нас з перспективи Божого плану створіння. Проблема не є суто економічної і технологічної, але також моральної і духовної природи. Розв’язка в економічній та технонологічній площині можлива тільки за радикальної внутрішньої переміни, що зможе призвести до зміни стилю нашого життя і нестерпної системи споживання та виробництва. Правдиве оновлення у Христі – це запорука для зміни нашого способу думання та поведінки.