Життя і діяльність священномученика Йосафата Кунцевича [1] випали на контроверсійну добу Української (Київської) Унійної Церкви [2]. Постать Йосафата Кунцевича, хоч і глибоко увійшла у свідомість тогочасного українського християнського світу, однак оцінка його значення в житті Церкви була часто полярною: як негативною, так і позитивною. Дехто вважав його зрадником, узурпатором та тираном. Інші ж вважали його «національним героєм», взірцем для пастирів та святим мучеником. Чи справді коректно оцінювати роль Йосафата Кунцевича через дуалістичні окуляри, спробуємо з’ясувати на основі документів беатифікації, канонізації та історично критичних джерел.

[1] Як зазначає М. Соловій та Г. Великий у своїй книзі «Святий Йосафат Кунцевич: Його життя і доба», прізвище  Івана (Кунцевич) – має подвійне походження. Слово «кунц» – бере свій початок, можливо, від варязьких дружинників, серед яких був присутній посол Кунц. Тому правдоподібним є те, що саме від цього посла Кунца, який належав до дружинників князя Ігора, бере свій початок рід Кунцевичів. Слово «евич» – це є типове слов’янське закінчення. Див.: М. Соловій, Г. Великий. Святий Йосафат Кунцевич: Його життя і доба, с. 67-68.

[2] Тут мається на увазі ту частину Унійної Церкви, яка належала до Київської митрополії, не виключаючи при цьому також білоруської частини, де душпастирював священномученик Йосафат. Див.: М. Соловій, Г. Великий. Святий Йосафат Кунцевич: Його життя і доба, с. 19. 

Завантажити