«Знаю твої справи; ти не холодний, ані гарячий; о, якби ти був холодний, або гарячий!

Але, як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх.
Бо ти кажеш: “Я багатий, і збагатів, і ні в чому не маю потреби”;
а не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий»
Апокаліпсис (Одкр.) 3, 15–17

«Сенс життя загубився в успіхах життя»
М. О. Бердяєв

Найважче випробування те, яке не виглядає як випробування. Це – ілюзія того, що все добре. Але чи на довго?

Царством звіра буде не суспільство, страшне ззовні, а суспільство, страшне, пусте, плоске і пошле всередині. Це не буде суспільство, що ставитиме за мету поневолити весь світ, винищити якусь расу чи народ, залити світ кров’ю. Воно прагнутиме побудувати щастя на землі без Бога. Побудувати щасливе суспільство на основі ліберальних, демократичних цінностей. Без жодних задніх думок (принаймні, спочатку).

Відповіддю на виклики сучасного світу має стати підготовка високоінтелектуальної та високодуховної студентської молоді, що формуватиме ядро української інтелігенції. Особливо це стосується медичної галузі, яка сьогодні зазнає нищівного впливу пострадянської адміністративної вертикалі системи охорони здоров’я. Підготовка в таких умовах медичної еліти, яка забезпечила би розвиток і функціонування галузі на європейському рівні, – це вкрай важливе та далекосяжне завдання. Про виховання студентства й чимало інших важливих питань йшлося на зустрічі медичної громади і студентів-медиків Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького з архиєпископом-емеритом Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Любомиром (Гузаром). Тема зустрічі: «Послання Митрополита Андрея Шептицького: місія медиків у сучасних реаліях».

Цього року у Львові вже ввосьме пройде Екуменічний соціальний тиждень (ЕСТ). Із 30 вересня по 3 жовтня представники різних освітніх закладів, сфер праці та люди, які належать до різних конфесій дискутуватимуть на тему: «Освіта задля змін: духовність та інновації». В організації цього суспільного форуму декілька років поспіль беруть участь Український католицький університет, Інститут екуменічних студій, Національний університет «Львівська політехніка», міська й обласна ради Львова. Серед запрошених – міністр освіти і науки України Сергій Квіт, президент Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики» Тарас Фініков, президент Освітньої фундації «Перспективи» (Польща) Вальдемар Сівінскі, директор Аналітичного центру CEDOS та співавтор Закону «Про вищу освіту» Єгор Стадний, директор Європейського інституту соціальних комунікацій Олександр Доброєр та інші.

У Львові одне з улюблених місць туристів – Личаківське кладовище – єдиний в Україні некрополь, де чи не кожен надгробний камінь – це витвір мистецтва від ХVІІІ ст. до сьогодні. Коли розпочинаєш тут екскурсію, то бачиш, що твої життєрадісні й гучні туристи раптом стишуються і ніби маліють перед обличчям смерті. Плакальниці, макові й трояндові вінки, ангели смерті, лакрімаріуми для сліз, вази для людського праху, розп’яття, застиглі у скульптурах чи фотографіях обличчя небіжчиків – усе це не може не викликати трепету і думки: «Те саме чекає і мене».

Смерть залишається для людини найбільшим таїнством протягом життя, бо ніхто не може стверджувати, що насправді нас очікує опісля. Культ почитання померлих – один із найдавніших. Він є в усіх віруваннях, вченнях та релігіях. І хоч остаточні відповіді ми одержимо після смерті, існує наука, яка займається вивченням т. зв. «останніх речей» – есхатологія. Джерела християнської есхатології, як і будь-якої іншої гілки богослов’я, – це Святе Письмо, об’явлення та передання. Цікаво, що в Біблії більше мовиться саме про останні речі, та й Ісус Христос проповідував постійно про прихід Царства Небесного. Основа проповідь – есхатологічна напруга «вже, і ще ні»: Царство Боже вже настало, але водночас ще ні, бо ми очікуємо його повноти; Царство Боже вже всередині нас, але ще не зреалізоване, бо ми очікуємо Другого Пришестя Ісуса Христа, Страшного суду. Оце очікування, передчуття є, фактично, основою християнської благовісті. До цієї думки також схиляється єромонах Пантелеймон Трофімов, який розповів в інтерв’ю для інтернет-видання «Християнин і світ» про напругу, підводні течії й особливості об’явлення останніх речей для християн.

Отець Пантелеймон Трофімов ЧСВВ, новий викладач кафедри богослов'я УКУ, нещодавно захистив докторат із догматичного богослов’я під назвою: «Дебати про вогонь чистилища на Ферраро-Флорентійському соборі (1438–1439) як кульмінація контраверсії про долю померлих між Сходом і Заходом». Наразі він один із найкращих фахівців з есхатології в УГКЦ.

Один відомий богослов сказав: «Виховувати людину – означає визначати долю нації». Саме про освіту: про те, чим вона є сьогодні і чим має бути завтра в Україні, чим відрізняється від американської, за що можуть звільнити професора у Штатах, яка доля наших вишів з огляду на реформи, ми запитали професора Францисканського університету (США), який багато років жив і працював в Україні, а цьогоріч за програмою Фулбрайта викладав в Українському католицькому університеті д-ра Олександра Січа.