Спостерігаючи за багатьма культурологічними змінами, які відбуваються у світі, стає надто важко передбачити, яким буде наше майбутнє. В Інтернеті можна знайти інформацію про те, що до 2075 року у всіх державних об’єднаннях узаконять евтаназію. На сьогодні лише декілька країн світу мають легалізовану евтаназію, однак сучасні тенденції несприйняття людського страждання, вияви надмірного егоїзму, вибір того, що є кориснішим та вигіднішим у житті людини, виразно засвідчують, в якому напрямку ми рухаємося. Твориться нова культура осмислення людського життя і його подальшого прийняття або знищення. Якою вона є?

Пане Андрію, як Ви, оглядаючись в минуле, осмислюєте динаміку свого життєвого шляху від виховання у священичій родині до занурення у «сім’ю» античних письменників, філософів?

Відповідь на це запитання могла б розтягтися на сотні сторінок. Декілька об’ємних тек (родинні світлини, листи, записи, документи) нагадують мені, що пора озирнутися – актуалізувати минуле не тільки у свідомості, а й на папері. Озираючись, бачу свій родинний Вирів, що на Львівщині, у глибоких, по стріхи селянських хат, грудневих снігах. Це старша сестра, Марта, своїми розповідями допомогла мені побачити той далекий день – середу, що припала на перше грудня 1937 року, коли я народився четвертою дитиною, єдиним хлопцем у священичій сім’ї. Будучи одинаком, постійно відчував велику любов, якою зігрівали мене батьки, сестри, загалом моє село. Не полишає мене гірке відчуття того, що не завжди відповідав їм, особливо батькам, такою ж увагою і любов’ю. Можливо, саме те відчуття спонукає мене до постійної праці (батьки дуже хотіли, щоб я писав) – прагну віддячитись їм хоч у такий спосіб…

Екологія на шляху розвитку: від біологічної науки до філософії виживання

На грецькій oikos – дім, місце проживання i logos – слово, наука. Дослівно “екологія” мала б означати науку про дім, домівку, а також про умови та принципи життя.Екологія – порівняно молода наука. На початку вона формувалась як біологічна наука, і то лиш з середини ХІХ ст., коли остаточно стало зрозумілим, що біоорганізми неможливо вивчати, не беручи до уваги їх життєве середовище, з яким вони цілісно пов’язані, творячи певну екологічну систему.

Часто, їдучи автом, зауважую, як дороги обабіч горять та димлять. Що робиться? А! Це ж спалюють минулорічну траву, щоб нова могла вирости. У садах на приватних ділянках із потеплінням люди прибирають старе листя, обрізають сухі гілки і проріджують дерева, щоб отримати кращий врожай. Надіюсь, що також відбудеться акція «Чиста природа» або щось подібне, де ми візьмемо мішки для сміття і позбираємо «наслідки цивілізації», які залишились після святкувань та дружніх розмов у лісі чи на узбіччі.

Всі сьогодні знають про економічну та екологічну кризу. Ми шукаємо причини і шляхи подолання цих криз, але, на жаль, поки що не знаходимо. Мало хто заперечує, що основна причина нинішньої екологічної кризи, деградації довкілля – це виробнича діяльність людини або, в ширшому контексті, економіка, яка функціонує всупереч екологічним імперативам. І це очевидно. Але мало хто також замислюється над глибинною сутністю причин антиекологічної діяльності людини.

У чому причина причин антиекологічної діяльності людини? На жаль, пошук причини причин виникнення цієї фундаментальної проблеми сучасності залишається поза належною увагою як науки, так і релігії. Це дуже малодосліджена тема. Тому саме у цій сфері необхідна співпраця як світської науки, так і богослов’я.

На питання про причини причин попередньо можна було б відповісти приблизно так: причиною погіршення якості довкілля є безмежні потреби людини, з одного боку, і обмежені природні ресурси та обмежена місткість природного життєвого довкілля, з іншого. Але, вочевидь, задовго до кризи екологічної та економічної виникла криза духовна, відбулася катастрофа у духовному світі, в системі духовних цінностей. Отже, щоб подолати екологічну кризу необхідно працювати над тим, як подолати кризу духовних цінностей. Ось над чим потрібно працювати сьогодні і Церкві, і науці, і освіті.