Упродовж своєї історії людство та його найкращі мислителі намагалися дати відповідь на чи найголовніше запитання нашого буття: чи існує Бог? Однак переконливо довести існування Бога філософам і науковцям так і не вдалося, чого не можна сказати про юристів. Не випадково деякі українські юристи, палкі адепти верховенства права, дуже полюбляють апелювати до Бога і розмірковувати з приводу руйнівних дій «диявольських сил».

Етьєне, розкажи нам про свій життєвий і творчий шлях. Як ти відчув покликання бути художником?

Народився я 1979 р. у Парижі в сім’ї митців: батько і мати – скульптори та художники. У школі не відзначався особливими успіхами. Навчання видавалося дуже нудним і зовсім мене не цікавило. Після того, як я не склав випускних іспитів, за порадою моїх батьків, вступив у школу красних мистецтв Версалю. Отож, мені складно говорити про саме «покликання» стати художником. Це вже після вступу до школи красних мистецтв я відкрив своє зацікавлення картинами і свій творчий нахил. Саме тут виявилось, що в мене є «художнє око» і мистецька чутливість, які, очевидно, були сімейними. Потім склалися сприятливі умови для мого професійного розвитку. Але вважати це випадковістю було б несправедливо. Після мого навернення я зрозумів, що це був дар Божого провидіння, подарований через події мого життя. І саме цьому провидінню я завдячую тим, що навчитися малювати і що цей дар не був знехтуваний.

Ось і здійснилася моя заповітна мрія – поїздка на Святу Гору Афон. Вона справила на настільки помітний вплив, що я вирішив поділитися своїми враженнями. Метою моєї поїздки було навчитися молитися Ісусовою молитвою, ознайомитися з життям Святої Гори, зустрітися з старцями і монахами, які б дали мені духовні поради і відповіли на запитання.

The epoch of postmodernism, in which we happen to live, dares man with serious challenges: the relativisation of personal and social values, secularism, consumerism, moral and ethical disintegration, spiritual chaos as well as the multi-layered decline of Ukrainian culture, politics, economics, business, science etc. Ukrainians often ask themselves rhetorical questions: What is the basis of the complex, systematic crisis of Ukrainian society since its independence? What is the reason for the permanent irresponsibility and amorality of the higher echelons of the post-Soviet political and business “elite” who by their vocation, should be caring “parents” of the nation, people of truth and honour, spiritually strong statures of clear biblical morality: from the small and formal to the life essential, all of which determine the development strategy of the country? What are the causes of personal and social immaturity as well as the lack of principles in upholding moral, ethical, national and democratic values in civil society? These difficult, yet fundamental questions concern every citizen of Ukraine. This includes all who have, even a minute feeling of responsibility before society; from the asphalt workers to the deputies of various levels, ministers, leaders of the regions and other spheres. This holds true particularly for those who have a greater burden of responsibility before the Lord and nation for every uttered word and accomplished deed.

Двері знову й знову відчиняються. Поважного віку бабці та дідусі все входять і входять у приміщення незвичайного центру. Одні в очікуванні сідають на лавочку. Інші вже поспішили приготувати банки, щоб заповнити їх теплою свіжою стравою. Ще кілька хвилин – і в соціальному центрі при церкві Воскресіння, що у Львові, розпочнеться обід для самотніх літніх людей. Вони приходять сюди майже щодня. Вже кілька років. Приходять, щоб отримати теплу їжу, попрати одяг, послухати науку. І все це безкоштовно. З Божою поміччю через небайдужих людей, одним з яких є о. Сергій Швагла, один із засновників цього закладу – центру соціально-побутової реабілітації при церкві Воскресіння у Львові. З ним і наша розмова.