За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх

(Мт 7, 20; пор. 7, 16).

     Ці Христові слова, звернені в першу чергу проти лжепророків, можна теж співставити і з притчею про неплідну смоковницю з Євангелія від Луки (Лк 13,6-9), а також з емблиматичною подією, з євангелій від Матея (Мт 21,18-22) і Марка (Мр 11,12-14. 20-26), яка слідує відразу після месіанського входу Ісуса в Єрусалим. Ісус – каже Євангеліє – “зголоднів” і, “побачивши смоковницю, вкриту листям, приступив чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши, до неї, окрім листя, не знайшов нічого”. І, незважаючи на те, що “ще не була пора смоков”, промовив до смоковниці: “Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе”.

    Двадцять років після підпілля – це вже час, який більше не дозволяє нам виправдовуватися, що “ще не настала наша пора” і тому, думаю, буде справедливо подивитися не тільки на “розлоге і зелене дерево нашого богослов’я”, але саме на плоди того ж богослов’я (зокрема біблійного). Що за двадцять років зроблено? Що за цих два десятиліття ми перейняли, зберегли і звершили від того, що отримали від наших попередників, а що розпочали нового? Саме над відповіддю на ці питання хотів би і я застановитися у цій короткій доповіді. Тому не буду говорити про те, що не зроблено, чи про те, що потрібно зробити, а спробую подати короткий огляд “плодів біблійного богослов’я”.

    Після прочитання статті шановного п. Юрія Чорноморця «Антиінтелектуалізм у теології УГКЦ: закономірна хвороба чи випадкова помилка?» (http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/45794/) висловлю декілька вражень, думок і зауваг, оскільки головним об’єктом посилань і чисельних критичних випадів була моя стаття «Критерії оцінки розвитку богослов’я і небезпеки квазібогословлення», надрукована в журналі «Християнин і світ» http://xic.com.ua/z-zhyttja/21-problema/165-kryteriji-ocinky-rozvytku-bogoslovja-i-nebezpeky-kvazibogoslovlennjaо.

Істинне богослов’я, слово про Бога, повинно бути і словом, яке виходить від Бога
Григорій Богослов (IV ст.)
Немає нічого біднішого, ніж ум, який філософує про Божі речі, перебуваючи поза Богом
Діадох Фотікійський (V ст.)

    Становлення і розвиток богослов’я – це багатовимірний та комплексний процес, на який не можна дивитись, а тим паче оцінювати його через один фокус, який у той чи той кризовий період починає домінувати і загороджує інші, значно глибші, а відтак значиміші пласти. Оцінку становлення богослов’я можна розділити на декілька складових за певною пріоритетністю: від «найгрубших-бажаних» до «найтонших-необхідних і обов’язкових», без яких при всіх найсприятливіших обставинах богослов’я не відбудеться, або те, що називатимуть «богослов’ям», ним не буде за визначенням. Коротко окреслю значимість основних рис.

 Про морально-етичні проблеми і молекулярну генетику, про гуманізацію медицини і християнські цінності, про духовне життя і професійне покликання у розмові з провідним вченим, доктором Юрієм Мончаком, директором лабораторії молекулярної генетики та професором генетики медичного факультету Маꥳлського Університету (Канада).

 Нещодавно мені потрапив до рук ось цей документ. Прочитавши його зі здивуванням, я поставив собі цілий ряд запитань, якими хочу також поділитися і з шановними читачами. По-перше, у цьому документі НАН нічого не говорить про те, які наукові дослідження вона ініціювала й провела, аби не з чужих вуст, а власними науковими силами підтвердити наукову спроможність теорії еволюції Дарвіна? Тим більше, що самі шановані академіки НАН визнають, що «Полеміка щодо основних проблем еволюційного вчення триває і в сучасній науці». Мабуть, ця полеміка небезпідставна?