Гроза іде, вона вже на порозі...
А вітер верховіттям - як стриже!
Мій милий, знаю, - зараз ти в дорозі.
Нехай тебе це небо береже.

І там, далеко, десь на перехресті,
Де істина знайома і проста,
Ти не лякайся - це ще не Пришестя,
Бо люди все ще вірять у Христа.

Тримайся міцно вірної дороги,
Нехай це буде навіть путівець.
Лиш не зневірся, бо перестороги
Зійдуть усі раптово нанівець.

Нехай тебе не зморить швидко втома,
Не бійся - хай гроза собі іде.
Мій милий, повертай скоріш додому!
Нехай тебе це небо збереже.

Ольга Стасюк

З нової збірки "Я надиктовую пальцями тишу", Львів, видавництво "Свічадо" 2015.