О Боже! Я молюся до небес.

Твоїх небес, задимлених й закритих.

О Боже! Ти помер за нас, воскрес.

Ти дав життя. І нас навчив ним жити.

О Боже! Стільки вже минуло літ!

І скільки чути мову солов’їну…

О Боже! Ти створив цей дивний світ, -

Врятуй, врятуй забуту Україну!

Ти не забув її. Забули лиш,

Спаплюживши і зруйнувавши, люди.

Але коли достатку їм дасиш,

То, мабуть, тільки більше болю буде.

Бо світ створив Ти чистим, як роса,

А вже таким його зробили діти

Нащадків Каїна, Адама… І Отця

Забули, хоч створив усе на світі…

О Боже! Я молюся у цю ніч.

Ти бачиш біди. І Ти бачиш душі.

Даруй їм чесноти. Бо віч-на-віч

Я з заздрістю щодня стискатись мушу…

О Господи! Не прошу довгих літ,

Хай в міру живе кожне покоління.

Багатства теж не треба. В дикий світ

Дай просто милосердя й розуміння.

Оля Стасюк

Зі збірки "Не хочу стояти осторонь. Стежками Революції", Вінниця 2014