"Идущие на помощь" - так называлась статья, опубликованная в номере за 17 мая. В ней шла речь о деятельности благотворительной организации "Дон Боско", названной в честь Иоанна (Джованни) Боско - католического священника, основателя ордена салезианцев (движение людей, которые трудятся на благо спасения молодежи). В том числе рассказывалось о волонтерах, которые стараются приобщить заключенных к христианским ценностям. Именно эта часть статьи вызвала наиболее активные и разноречивые отклики читателей. Большинство откликнувшихся считают, что такого рода деятельность надо всячески поощрять. Но немало оказалось и таких откликов, смысл которых можно свести к известному изречению, замечательно точно переданному в пастернаковском переводе "Гамлета":
А все-таки на свете нет чудес.
Как волка не корми - он смотрит в лес.

Библиотеку многие представляют как стеллажи с книгами. Доля правды в этом есть: "библиотека" в переводе с греческого как раз и означает "книгохранилище". Но для современной библиотеки это слишком скудное определение. Ибо сейчас даже в сельских библиотеках все чаще люди могут пользоваться компьютером и интернетом. А это дает возможность получать доступ: учащимся - к электронным библиотекам и учебным сайтам, безработным - к сайтам с вакансиями, тем, у кого далеко живут родственники, - к видеосвязи по скайпу. А малыши могут еще и быстрее развиваться - в самых разных отношениях, в том числе и довольно неожиданных.

ФІНАЛІСТ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ "РЕПОРТЕРИ НАДІЇ В УКРАЇНІ"  2013

Пастор протестантської Церкви добрих змін (Маріуполь, Донецька область) Геннадій Мохненко — особа легендарна. Протягом п’ятнадцяти років він працює з дітьми вулиці. Так з’явився Центр дитячої реабілітації «Республіка Пілігрим», через яку «пройшли» майже три тисячі місцевих безпритульних. Сам пастор усиновив 31 дитину. (Зараз у його домі — росте чотирнадцятеро. Інші вже одружилися або працюють, живучи самостійно). З «перлин» (хоча я не впевнена, що так можна розрізняти дітей) — чемпіон України з боксу серед підлітків Сергій Кучерук і студент Донецької консерваторії Андрій Дудін, який готує до випуску перший альбом. До речі, про останній знятий фільм «Діамант з підвалу». (Можна подивитися на Youtube).

Віртуальний храмовий простір на екрані телевізора за роки став звичним для українців. 5 травня прямі Великодні трансляції з кафедральних соборів відбулися вже удвадцяте. Першому Національному телеканалу, який цю справу розпочав і розвиває досі, є що святкувати: за роки тут назбирано чималий досвід з релігійної тележурналістики.

По милості Божій та з дозволу ігумені Афонської Пресвятої Богородиці з 24 серпня по 2 вересня цього року я вдруге побував на Святій Горі, відвідавши монастирі – Велика Лавра, Каракал, Філофей, Ставронікіта, Пантократор, Ватопед і два скити - Андріївський та Пророка Іллі. Дорога до Афону досить легка: літаком Київ-Салоніки, потім автобусом до Уранополіса, ніч в готелі і зранку вже отримуємо діамонітріон (право на відвідини Афону), сідаємо на паром "Святий Пантелеймон" і через дві години вже на Афоні, в порту Дафні, далі автобусом до Карієсу – столиці Святої Гори.

Андріївський скит, Карея
Перша зупинка – Андріївський скит, де паломників зустрічають тепло, подають воду, лукум і ракію. Андріївський скит належить до монастиря Ватопед. Він був заснований російськими монахами Віссаріоном і Варсанофієм у 19 столітті. Головна реліквія скита – дорогоцінний ковчег з лобною частиною голови св. Апостола Андрія. Тут я зустрів монаха з Молдови Валерія, який дав мені таке поучення:” Наш ігумен Єфрем говорить, що Ісусова молитва і поклони як дріжджі для хліба. Читай Ісусову молитву до обіду, а після обіду Богородичну. Біля монастиря Кутлумуш є старець Гавриїл - духовне чадо Паісія Святогорця. У нього є послушник, який говорить російською. Можеш до нього піти. Однак, знайти дорогу в горах виявилося не так просто і часу необхідного не було, тому я змушений був повернутися в Карієс. Ввечері всі паломники приклалися до голови Апостола Андрія Первозваного. О 3 годині ранку звук била розбудив нас для виконання особистого молитовного правила, о 4 годині розпочалася утреня, а потім літургія, яка завершилася о 9 годині. Богослужіння проходили велично і повільно. Відразу після літургії спільна трапеза, після якої всі паломники вирушили у інші монастирі Святої Гори.