Ми не встигли побачитися, бо між нами зараз 15 років. Маляра з пензликом в устах я зустріла в загадковій і втомленій постаті його дружини-музи, почула ноти його голосу в сина Тараса, прислухалася до шурхоту олівця на полотні в розповідях друзів, колег цієї по праву непересічної Людини. Сьогодні хочу разом із вами скасувати ці 15 років і поспілкуватися з Миколою Бідняком – художником із Канади, України і з самої глибини душі.

Він прокидається о четвертій ранку. Тоді світло ще спить та повітря застигло, а в ньому так само застиглі ідеї і форми образів. Тільки хапай! Що, власне, він і робить – хапає риси й лінії десь між світлом та темрявою, їхнім зіткненням і хмарами нікотинового диму. Микола на вигляд суворий, зосереджений, навіть монументальний. Принаймні, це те, що я бачила через об’єктив не зажди якісних фотографій. Він струменить силою волі та м’яким романтизмом на краєчку апокаліпсису. Таким я побачила митця, гортаючи товстезний каталог його робіт, який родина видала не без болю і бою… Ad fortes! 

«Більшість європейців Бога не потребують», – такий песимістичний висновок робить голландський богослов Антон Хаутепен після аналізу секуляризаційних процесів, які, починаючи 1965 р., спричинили в Західній Європі масовий відхід від традиційних християнських Церков [5, 57].

На перший погляд, західноєвропейський досвід не мав би стосуватися українських реалій, де інтенсивність релігійного життя і надалі залишатиметься беззмінно активною (така, принаймні, думка усталена серед українців), продовжуючи позитивну динаміку розвитку українських Церков, разом із розбудовою інститутів релігійної освіти та заснуванням богословських кафедр у державних університетах. З іншого боку, окремі процеси в суспільстві виявляють, якщо не симптоми кризи, то принаймні ознаки спаду динаміки зростання кількості релігійних громад передовсім традиційних для України Церков. Адже на зміну загальному піднесенню та ейфорії завжди спочатку приходить доба відносної стабільності, а відтак кризове згасання енергії первісного запалу, яке закінчується вичерпанням творчої ініціативи й ресурсів.