Тема современного богословия, его ответов на актуальные запросы общества и государства животрепещуща для Украины так же, как и для христианского мира вообще. Мы еще не можем с полной уверенностью сказать, что состоялись в уникальном и современном украинском богомыслии. Путь был начат, потом прерван, а затем опять возрожден. Возможно, со временем кто-то напишет исследование о генезе украинских путей богословствования на фоне постмодерна и секуляризации. Но интересно знать, как это дело обстоит у соседей – каково обличие современного российского богословия, и какие вопросы там выделены красным.

Проводником в современное богословие Русской Православной Церкви Московского патриархата (РПЦ МП) и альтернативного православия для нас стал Александр Солдатов, религиозный журналист, исследователь, который окончил в 1997 году Семинарию Преподобного Иова Почаевского Русской Православной Церкви заграницей (РПЦЗ) в Мюнхене.

Чи думали Ви колись про самогубство? Про вбивство? Як Ви боретеся зі стражданнями власними та чужими? Світ надлишку інформації і браку правдивої свободи схильний давати швидкі відповіді: навіщо терпіти і очікувати, якщо є легший шлях? А що би сказало наше серце, коли б ми дали йому заговорити? «Любов довготерпелива і многомилостива» і в кожному терпінні – наші перемога і визволення. Цього вчить життя багатьох мучеників і святих. А чому навчить життя, яке закінчиться евтаназією?

Про евтаназію і правдиву добру смерть ми поспілкувалися з доктором морального богослов’я с. Йосафатою (Дробик) ЗСМ, авторкою наукової праці «Паліативна допомога як протидія евтаназії».

Чому тема евтаназії актуальна сьогодні й дискусія довкола неї дедалі більше набуває розголосу в інформаційному просторі, адже, скажімо, буквально 10 років тому питання т. зв. «доброї смерті» не було таким неоднозначним для пересічного українця, та й взагалі темам біоетики не надавали такого важливого значення, як тепер?

Усі біоетичні питання справді загострилися протягом останніх 15 років. Досліджувати потреби закону про евтаназію в українському суспільстві почали приблизно у 2010 році, послуговуючись прикладами західноєвропейських країн, де легалізували цю практику. Безумовно, піком актуальності таких дискусій був червень 2015 року, коли були спроби просунути до Верховної Ради України законопроект, який би мав урегульовувати питання правомірності евтаназії в нашій державі. Тільки цікаво, що в назві цього законопроекту всіляко намагалися приховати справжню суть смерті за власним бажанням – «Проект закону про забезпечення прав людини на гідне закінчення життя». Документ подав Андрій Кожем’якін, народний депутат від фракції «Батьківщина», а теоретичну частину уклала Яна Триньова, адвокат, відома прихильниця проевтаназійного руху в Україні.